|
|
КонсультаціїКонсультації 1. Блок. Медична сестра радить УВАГА, ГРИП! ПАМ’ЯТКАГрип належить до тих інфекційних захворювань, які перебувають під епідеміологічним наглядом ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я). Він становить у середньому одну третину всіх випадків захворювань на гострі респіраторні інфекції — величезна швидкість поширення. Вона може охопити велике місто за 1,5–2 тижні, а регіони і навіть країну за — 3–4 тижні. Під час епідемічних спалахів хворіє 30–50 % населення країни. В Україні на грип хворіє щороку 11–13 млн. осіб, а особливо часто — діти віком до 10 років: у період епідемії — кожна п’ята дитина. Джерелом інфекції, як правило, буває хвора людина — носій вірусу. Небезпеку становлять і хворі з легкими та нетиповими формами грипу, які практично не звертаються до лікаря, а отже, й не ізолюються. Захворювання починається гостро — із загальної інтоксикації: спочатку озноб, потім жар, сильний головний біль (переважно в ділянці лоба, скронь), біль в очах, ломота в попереку, суглобах, загальна слабкість, м’язовий біль, почервоніння шкіри, порушення сну. У перші години захворювання температура тіла сягає 39–40 градусів і може утримуватися на такому рівні протягом 2-3 діб. Якщо температура тримається понад три доби або розвивається її друга хвиля, це свідчить про ускладнення. Хворих на середньо тяжку та легку форми лікують удома. Людей із тяжким перебігом (температура 40–41, блювання, судоми, висипи на шкірі, зниження тиску, сильний головний біль) безумовно слід госпіталізувати. Профілактика грипу 1. Загартування. 2. Прийом загальнозміцнювальних і тонізуючих препаратів (екстракт елеутерококу, женьшеню), препаратів більш вираженої імуномодулювальної дії — екстракт або пігулки ехінацеї, імунсил, імунал. 3. Систематичне споживання цибулі, часнику, лимонів. 4. Дотримання належного повітряного режиму: постійне провітрювання приміщень, їх ароматизація ароматичними оліями шавлії, чайного дерева тощо.
ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА
Дихати людина вміє з моменту народження, але дихати правильно, виявляється, потрібно ще навчитися. Засновники дихальної гімнастики говорять, що «вміння керувати диханням сприяє вмінню керувати собою». Крім того, дихальні вправи для дітей корисні ще й тим, що можуть допомогти вилікуватися від деяких хвороб і зміцнити імунітет. Дихальна система дитини ще не досконала. Розвиваючи її, ви зміцнюєте захисні сили організму. Основна ідея дихальної гімнастики для дітей — насичення всього організму киснем. Крім того, дихальні вправи стимулюють роботу серцево-судинної та нервової систем, покращують травлення, а також допомагають розслабитися, заспокоїтися і відпочити. Дитину важко навчити дихати, адже цей процес відбувається в неї природно, але малюк ні за що не відмовиться пограти в нову захопливу гру, запропоновану вами. Вже змалечку можна виконувати вправи, які сприяють правильному ритмічному диханню. Для того щоб комплекс дихальних вправ був корисним для дітей, слід попередньо провітрити кімнату. Кожну вправу слід повторювати не більше ніж 2-3 рази, щоб, по-перше, у дитини не закрутилася голова від надлишку кисню, а по-друге, малюк не втратив інтересу.
ЗІР ДИТИНИ ТА ПРИЧИНИ ЙОГО ПОРУШЕННЯ
Зір — одне з п’яти чуттів, за допомогою яких людина пізнає, сприймає і досліджує навколишній світ. Новонароджене немовля спочатку тільки спостерігає за змішуванням тіней і світла. Слабкий зір — результат ще не сформованої сітківки. Щодня малюк отримує дедалі більше інформації завдяки зору. Причини зниження зору Сучасні умови, у яких зростають діти, не дозволяють захистити їх від шкідливих впливів. Такі корисні для розвитку дитини мультфільми, розвивальні комп’ютерні ігри, телевізор — усе це невід’ємна частина життя дошкільника. Ми не будемо говорити про шкоду телевізора і комп’ютера, а спробуємо пристосуватися до наявних обставин. Саме за таких умов і потрібно навчитися берегти зір. Парадокс полягає в тому, що навіть якщо очі тренуються щодня, то, незважаючи на навантаження, зір може погіршуватися. Лікарі вже давно повідомляють про те, що так звана епідемія захворювань органів зору розвивається катастрофічними темпами.
Користь гімнастики для очей Зорова гімнастика — чудовий помічник у боротьбі за хороший зір. Головним завданням гімнастики для очей для дітей-дошкільнят є формування в малюків правильного уявлення про те, що про зір необхідно піклуватися. Регулярна гімнастика для очей, так звана фізкультхвилинка, підвищує працездатність зору, покращує кровообіг, попереджає розвиток деяких захворювань очей. Крім того, будь-який навчальний матеріал засвоюється більш ефективно. Починати гімнастику для очей (елементарні вправи) необхідно вже в ранньому віці. П’ятихвилинне заняття, яке однорічна дитина сприймає як гру, треба проводити два-три рази на день. Найпростіше — закривання-відкривання повік (темно-світло), кругові обертання зіниці (дитина спостерігає за літачком, що кружляє перед ним у маминій руці). Коли малюк освоїть ці вправи, можна вводити більш складні. До трьох років дитина вже готова повторювати все, про що ви її просите. Вона із задоволенням кривляється, артикулює.
Тренуємося з мамою Будь якій мамі під силу тренувати зір малюка вдома. Наприклад, пограйте з малюком у лічилку. Підходимо до вікна і рахуємо все і всіх: машини, людей, діток, котів і собачок. Очима стежимо за тим, як вони рухаються. Можна спостерігати за подіями одним оком, а друге закрити рукою. Ще один варіант: дивитися у вікно крізь невеликий отвір у паперовому аркуші. Під час прогулянки корисно пограти зі світлом і темрявою. Нехай малюк запам’ятає все, що його оточує. Потім закрийте йому на хвилинку очі рукою. Коли він їх відкриє, нехай розповість, що за цей час змінилося. Покажіть дитині, як метелик махає крильцями, а потім нехай він повторить ці рухи помахами вій, закриваючи і відкриваючи очі. Спостереження за рухомим предметом — це корисно. Якщо посередині кімнати поставити кошик і кидати в нього м’яч з метрової відстані, то тренування для очей відбуватиметься весело для всіх членів сім’ї. Сонячної днини найкращим тренажером стане звичайне дзеркальце, за допомогою якого в кімнаті з’явиться сонячний зайчик. Дитина із задоволенням спостерігатиме за ним. Не забувайте, що вправи повинні бути цікаві малюкові!
Зорова гімнастика для очей у ДНЗ Зорову гімнастику для очей у ДНЗ (дошкільному навчальному закладі) можна проводити в різних формах: · ігрова п’ятихвилинка з різними предметами; · використання зорових тренажерів (індивідуальні, стельові, настінні); · гімнастика за словесною інструкцією, з віршами; · опора на схему і зорові мітки; · електронна гімнастика.
ЙОДНА НЕДОСТАТНІСТЬ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА Усім відомо, що мінеральні речовини в харчуванні людини мають не менше значення, ніж білки, жири, вуглеводи та вітаміни. Як і за дефіциту основних харчових речовин, у разі недостачі мінеральних речовин в організмі людини виникають специфічні порушення, що призводять до розвитку різноманітних захворювань. Ось одне з таких порушень я хочу обговорити з вами сьогодні. Усі мінеральні речовини, які містяться в харчових продуктах, поділяють на дві групи: макро і мікроелементи. Мікроелементи, до яких належить йод, названі так тому, що їх концентрація в організмі не перевищує 0,01 %. Але незважаючи на таку малу концентрацію, він відіграє важливу роль у біохімічній функції щитовидної залози. Вона використовує йод для синтезу таких важливих гормонів, як тиротоксин, дійодтироксин і трийодтироксин. Недостатнє ж надходження йоду в організм людини призводить до розладу функції щитовидної залози, її збільшення і розвитку зобу. Понад 85 % йоду надходить в організм людини з їжею, переважно рослинною. Але порушення правил зберігання та кулінарна обробка продуктів (смаження, відварювання, випікання та ін.) значно знижує вміст йоду в них, а в подальшому — і в організмі людини. У дорослих людей нестача йоду в їжі спричиняє компенсаторне збільшення щитовидної залози і набряк, випадіння волосся, зниження температури тіла, різке зменшення фізичної і розумової працездатності та інші симптоми. Але найбільшу небезпеку та стурбованість викликає йодна недостатність у вагітних, унаслідок чого підвищується ризик народження дітей з малою вагою, нейросенсорною глухотою, спастичним паралічем, кретинізмом, а також мертвонароджень та викиднів. У ранньому дитинстві за нестачі йоду виникають незворотні психічні порушення, що призводять до критицизму, глухоти, німоти та інше. У кращому випадку така дитина буде приречена на довічну замісну терапію гормональними препаратами. Усесвітня організація охорони здоров’я провела дослідження і на підставі їх результатів уважає Україну країною з йодною недостатністю в населення. Упродовж останніх років кількість хворих поміж дітей у нас збільшилася втричі, а кількість операцій на щитовидній залозі за останні 5 років — у 3,5 рази. За даними тієї самої ВООЗ захворювання, зумовлені йодною недостатністю, можуть бути повністю ліквідовані, за умов вживання населенням ендемічних регіонів продуктів, збагачених йодом. Природним джерелом умісту великої кількості йоду є морська капуста та продукти, виготовлені з її використанням. Багато йоду містить морська риба, консерви з неї, нерибні продукти моря (мідії, м’ясо кальмарів, креветок, морського гребінця, м’ясо морських тварин). Але найбільш простим, дешевим, що особливо важливо для малозабезпечених верств населення, та випробуваним засобом є введення до раціону свого харчування йодованої кухонної солі! Пам’ятайте: йодна недостатність істотно впливає на розумовий розвиток наших нащадків, а це може призвести до інтелектуального виродження нації, чого ми не повинні допустити. 2 Блок. Виховання за педагогічними ідеями В.О.Сухомлинського В.О.Сухомлинський: Цитати з книги «Батьківська педагогіка» Усі твори Василя Сухомлинського (близько тридцяти книжок монографій та багато наукових і популярних статей у журналах і збірниках) пройняті безмежною вірою в людину, щедрість і благородство її душі, невичерпне багатство інтелектуальних і моральних сил. У своїх творах В.Сухомлинський продовжив педагогічні ідеї корифеїв педагогіки Коменського і Руссо, Песталоцці, Ушинського. Учений-педагог ставить у своїх творах найрізноманітніші проблеми виховання. Це проблеми морального і естетичного виховання, розумового розвитку, формування світогляду, проблеми всебічного гармонійного розвитку і патріотичного виховання, проблеми сімейного виховання. Великий педагог був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім’ї, дитсадка (школи) і громадськості. «Батьківська педагогіка» - це енциклопедія сімейного виховання, в якій висвітлені найактуальніші проблеми виховання дітей у сім’ї. Педагогічна майстерність Василя Сухомлинського виявлялася в тому, що звичайні життєві явища, події чи ситуації він умів використати як важливі фактори виховного впливу на особистість дитини, перетворити їх у засоби виховання. Він був знавцем і дослідником психології людини, розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей, міжособистісних стосунків у дитячих колективах, психологічний клімат у соціальних групах і ті фактори, що його зумовлюють. Виняткова педагогічна спостережливість, невтомна наполеглива дослідницька робота сприяли всебічному пізнанню та розкриттю найінтимніших відтінків психологічного життя дитини, виявленню особливостей її почуттів, намірів, сподівань та мрій. В.О.Сухомлинський вважав, що батьки починаються із сім’ї, що найважливіші риси громадянина і патріота зароджуються в сімейному вихованні, що діти – це продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, і від того які духовні цінності візьме від нас молодь, залежить майбутнє нашого народу і суспільства. Сім’я – це найменша клітинка нашого суспільства, в якій, як у фокусі, відображається все життя нашої країни. І тим сильніший виховний вплив робить сім’я на особистість дитини, чим активнішу життєву позицію займають батьки в суспільстві, чим вища їхня моральна гідність та культурний рівень. В.Сухомлинський вважав, що без батьківської мудрості нема виховуючої сили сім’ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні стосунки, побудовані на громадянському обов’язку, відповідальності, мудрій любові і вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховуючою силою. Людське ставлення до дружини й матері як до джерела життя, до самого життя, бо жінка, дружина, мати – передусім творець нового життя. І коли ця думка, цей ідеал червоною ниткою пронизує родинне буття, дитина вчиться на прикладі батьків – передусім батька - дорожити життям, ставитись до нього як до найвищої цінності, яку ні з чим не можна порівняти. У сім’ї закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. Вища мудрість батьківської любові полягає в тому, як ми, батьки і матері, вміємо розкрити перед нашими дітьми справжні джерела радощів буття. Якщо дитина не відчула, не пережила на власному досвіді, що найважливіше джерело її особистої радості – це праця і піт старших, вона буде переконана в тому, що батьки існують, щоб приносити їй радість. Школа для батьків – це гармонія доброти і вимогливості, ласки і суворості. Радощі життя пливуть до наших дітей нескінченним потоком, але далеко не завжди діти знають, якою ціною здобуті ці радощі. Вони повинні не тільки знати, а й глибоко переживати, відчувати всім серцем, інакше такі діти виростуть пустоцвітом. Психологами встановлено, що той чи інший період розвитку дитини характеризується підвищеною чутливістю і сприйнятливістю, коли виникають і особливо рельєфно проявляються надзвичайні і навіть неповторні можливості ефективного розвитку і формування особистості дитини. Це стосується, насамперед, соціальної адаптації, розвитку пізнавальних інтересів, моральних якостей і поведінки дитини. Величезного значення В.Сухомлинський надавав вихованню дітей засобами природи, безпосередньому спілкуванню їх з природою. Природа стає могутнім фактором виховання особливо тоді, коли дитина пізнає і розкриває її таємниці, розумно перетворює і примножує її багатства, оберігає її скарби. Спілкуючись з природою, діти не тільки вчаться пізнавати світ, мислити, вони вчаться розуміти прекрасне. Природа збагачує духовний світ дитини, її почуття, облагороджує душу. Прогулянки в природу – це не розвага, це справжні уроки, на яких дитина пізнає світ, вчиться мислити, міркувати, розуміти і усвідомлювати складні і різноманітні її явища, доцільність законів її розвитку. Уроки мислення серед природи відіграють велику роль у духовному розвитку особистості. У роботі з дітьми можна використовувати подорожі в природу в пошуках емоційно-естетичного звучання слова, подорожі до джерел думки і почуттів, перші уроки духовної культури. Є праця, яка за своєю природою призначена виховувати добрі почуття, облагороджувати серце. Без такої праці і дитинство – не дитинство, і радощі дитинства неповні (любов до природи, догляд за рослинами: «Пташина лікарня», свята квітів – «Весняне свято конвалій, троянд», «Осіннє свято квітів», «Свято польових квітів». Квіти – це нитка, яка зв’язує працю і красу. В. Сухомлинський у своїй книзі «Батьківська педагогіка» звертається до батьків із закликом вчити дітей спостерігати, пізнавати світ, міркувати, бути уважними до їхніх запитань, заохочувати й спрямовувати дитячу допитливість, і головне – не залишати дітей поза батьківською увагою, своєчасно впливати на розвиток розумових здібностей. Для цього потрібно знаходити різноманітні форми і способи спонукання дитячої спостережливості, цікавості, показувати й розкривати перед ними неповторну красу природи і людського життя. Для формування моральних почуттів, найблагородніших рис і якостей особистості особливо сприйнятливий вік раннього дитинства. Для всіх, хто має справу з вихованням дітей, потрібно знати не тільки вікові та індивідуальні особливості розвитку дітей, а й ті умови, за яких успішно формуються і виховуються в тому чи іншому віковому періоді найбільш значущі риси і якості особистості та забезпечувати їх максимальний розвиток. Особливу увагу В.Сухомлинський приділяв трудовому вихованню дітей, вихованню любові до праці, працьовитості, повазі до людей праці, бережливому ставленню до матеріальних та духовних благ людства: «Не гра в працю, а справжнє трудове життя,- з потом, втомою, мозолями, радістю досягнутої мети – ось щастя людини. Праця облагороджує людину, формує характер, волю, найважливіші риси і якості особистості, вона містить у собі величезні виховні можливості. В праці розкриваються здібності, моральні та інтелектуальні сили молодої людини, формується її особистість. Дати дитині радість творення, радість праці, праці на благо людей – це і є справжня мудрість батьківської любові до дитини. Справжня радість – радість творення добра для інших. Людина, закохана в працю, прагне до майстерності і досконалості, стає свого роду поетом і художником. Навчання – це радість пізнання, краса розумової праці. Потрібно розвивати в дітях спостережливість, вміння орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мислити, міркувати, фантазувати. Цьому особливо сприяє вивчення явищ природи в ранньому дитинстві, спільні прогулянки, бесіди, читання книжок, спільна праця. Мислення дитини своєрідне, її думка невіддільна від почуттів, вона прагне все пізнати, зрозуміти. Тому сам процес навчання повинен бути життєрадісним, захоплюючим, будити думку і почуття, мати дослідницький характер. Багато знань діти черпають з книги. Щоб дитина цінувала книгу, потрібно утвердити в її серці красу пізнання світу. Потрібно проводити “Свято книги», дарувати книжку на день народження, створювати бібліотеку в сім’ї, бо книга – це духовне багатство родини. Мрії про подорожі і відкриття – це вітер романтики, що роздуває вогник любові до знань, допитливості й цікавості. Діти, на яких часто кричать, втрачають здатність сприймати найтонші відтінки почуттів іншої людини – і – це особливо тривожить – втрачають чутливість до правди, справедливості. Велике значення В.Сухомлинський надавав вихованню людяності. Добре почуття – це джерело людяності. Нехай чистим й щедрим буде джерело в серці вашої дитини. Виховання серця – це цілий світ турбот і тривог, про які ми, дорослі, повинні знати. Важливим є те, щоб в дитячій душі стверджувалися співчуття, жалість, доброта до всього прекрасного, що є в житті і, насамперед, до людини. Той, хто легко розстається з своїм другом, не може бути сердечним, чуйним до матері, батька, бабусі, дідуся. Дитина не може бути доброю, якщо немає живої істоти, за якою вона доглядає, рослини, квітки, деревця, в які дитина вкладає свої духовні сили. Якщо дитина вклала багато душевних сил у створення, утвердження, збереження краси, в її душі на все життя збережеться почуття турботи про все живе, красиве. Нехай у дитяче серце приходить сум і печаль. Усе життя дитини, все, що вона бачить, робить, відчуває повинно прищеплювати їй переконання, що найдорожче в житті – це людина. Найвища гідність, честь, доблесть – давати щастя іншій людині, бути самому добрим, гарним, щоб моя духовна краса приносила щастя людям. Дати людині тепло свого почуття, пройнятися її тривогами, увібрати в своє серце її турботи – це для людини найблагородніший вчинок. Батькам потрібно залишити в серцях своїх дітей усю красу навколишнього світу, все багатство батьківських та материнських сердець та сердець предків.
Виховання любові до книги «Щоб людина цінувала книгу, треба утвердити в її серці красу пізнання світу» В. Сухомлинський. Книги для дитини: -збагачують духовний світ; -не вміючи читати, дитина живе у тому незвичному світі, який відкриває перед нею письменник; -вчать висловлювати свої думки, міркування, враження; -сприяють всебічному розвиткові особистості; -спонукають глибоко відчувати, мислити і говорити; -розвивають пам’ять та уяву; допомагають виробити правильне ставлення до явищ навколишньої дійсності. Завдання для батьків: 1.Викличте у дітей радісні емоції при спілкуванні з книгою. 2.Розкрийте роль та значення книги в житті людини. 3.Використовуйте ігри та ігрові ситуації для формування інтересу до книги, бережного ставлення до неї. 4.Ретельно добирайте книжки для ознайомлення з дітьми, дотримуючись принципів доступності, цікавості, відповідності віковим можливостям дитини. 5.Ознайомлюйте дітей з біографіями дитячих письменників. 6.Закріпіть з дітьми правила поведінки із книжкою: -не бери книжки брудними руками; -розглядай книжки тільки за чистим столом та у освітленому місці; -не загинай сторінок у книзі; -зберігай книги в одному і тому самому місці; -не обмальовуй і не обписуй книжки. Для цього є спеціальні книжки-розмальовки і папір. 7.Запропонуйте дітям ігри та ігрові завдання, спрямовані на виховання любові та інтересу до книжки, бережного ставлення до неї, наприклад, такі, як «Бібліотека», «Книгосховище», «Друкарня», «Книжковий магазин», «Книжчина лікарня». 8.Разом з дитиною підготуйте перелік атрибутів до кожної з ігор (куток для бібліотеки, обладнання для бібліотеки – столик, стенди, каталог, карточки для читачів, столики та стільці для читальної зали, клей, папір, голки та нитки, ножиці- для «книжкової лікарні». 9.Поговоріть з дітьми на тему «Книга вчить, як на світі жить» 10.Розв’язуйте проблемні ситуації.
Батьківська педагогіка Лекція для батьків …Як виховувати? Як знайти гармонію батьківської любові й вимогливості? Як дати дітям щастя? Батьківські , материнські почуття важко передати словами. Їх може збагнути тільки той, хто став батьком-матір’ю… «Молодий батько привіз дружину додому. Потім він, щасливий і схвильований, зайшов з дитиною на руках до вчительської. Хотів щось сказати і… заплакав, а, подолавши хвилювання, сказав: «З тієї миті, як пролунав його крик, я відчув себе зовсім іншою людиною. Я тримаю в своїх руках майбутнє. Від мого серця відділилася маленька крихітка, а почуття таке, що це друге моє серце, друге єство.» Є в світі десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт: один будує залізницю, другий зводить житловий будинок, третій вирощує хліб, четвертий лікує людей, п’ятий шиє одяг… Та є в світі найуніверсальніша- найскладніша й найблагородніша робота, єдина для всіх і водночас своєрідна і неповторна в кожній сім’ї – творення людини. Так, це робота найвідповідальніша і найскладніша. В ній зливаються інтимне і громадянське. І в цьому злитті, на мою думку, і полягає гармонія людського щастя. Якщо ти хочеш стати неповторною особистістю, якщо ти мрієш залишити після себе глибокий слід на землі - не обов’язково бути видатним письменником чи вченим, творцем космічного корабля чи відкривачем нового елемента періодичної системи. Ти можеш утвердити себе в суспільстві, засяяти прекрасною зіркою неповторної людської індивідуальності, виховавши добрих дітей. Хоч би яка у вас відповідальна, складна, творча робота була на виробництві, знайте, що вдома вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота - виховання людини. Скрізь вас можна замінити іншим працівником - від сторожа на тваринницькій фермі до міністра. А справжнього батька не замінить ніхто! Людина - найвища цінність серед усіх цінностей світу. Зрозуміймо, шановні батьки, що невихована людина, моральний невіглас, недоук – це однаково, що літак, випущений у політ із зіпсованими двигунами: він загине сам і принесе загибель людям.
Культура поведінки Круглий стіл педагогів та батьків «Батьки і діти – діти і батьки: одвічне коло, що хвилює всіх віки» В Сухомлинський Вихователь: «Сьогодні наше засідання ми присвячуємо вихованню культури поведінки у нас та наших дітей, а допоможуть нам завдання, які ми підготували. Тож давайте працювати колективно.» Завдання: -Визначити, якою має бути людина, що виховує дитину. На думку присутніх ця людина високоерудована, правдива, творча, здорова, естетично одягнута, добра, любляча, тактовна, ввічлива, гуманна. Вихователь: Культура поведінки - це сукупність загальноприйнятих норм і форм життєдіяльності, в яких знаходять своє відображення моральні цінності, уявлення про красу, вимоги здорового глузду і доцільності, а також народні традиції та звичаї. Вихованість – це якість особистості, яка виражає правила культури поведінки. Культура спілкування включає в себе: тактовність, делікатність, ввічливість, вміння використовувати загальноприйняті привітання, звертання до людей, формули вдячності , вибачення, правила знайомства, розмови . Вихователь: А чи знаєте ви з чого починається спілкування? (З вітання) Привітанням починається день чи розмова. Давайте всі разом пригадаємо і запам'ятаємо правила вітання, яких ми повинні навчити наших дітей: -Не забувайте вітатися при зустрічі зі знайомими людьми! -Першим вітається той, хто заходить в приміщення. -Заходячи і виходячи з приміщення, чоловік (чи той, хто молодший) вітається першим. А жінка (чи той, хто старший) першою повинна простягнути руку. Негарно, здороваючись, простягувати руку в рукавичці. -Незалежно від статі, віку першим вітається той, хто проходить. -Коли вас вітає зовсім стороння людина, потрібно відповісти, але дати зрозуміти, що вона помилилася. Також потрібно навчити дітей: -не перебивати, коли дорослий з кимось розмовляє, чекати моменту, коли дорослий закінчить розмову і зможе приділити їм увагу. Вихователь. Скринька української мудрості багата на приказки, прислів'я, які доречно використовувати з дітьми. Пропонуємо наступне завдання: «Закінчи прислів'я». -Бережи одяг, поки новий,… а здоров’я, поки молодий. -Живи не як хочеться, а … як можеться. -Спершу треба розсудити, …а тоді робити. -Де оком не глянеш, …там грошима доплатиш. -Шабля ранить голову, …а слово душу. -Не в тім сила, що кобила сива, …а як вона везе. -Пильнуй свого носа, …а не чужого проса. -Від розкоші кучері в'ються, а…від журби січуться. -Не той друг, що медом маже, …а той, що правду каже. Вихователь. А я нагадаю вам цікаві українські народні приказки та прислів’я і пропоную разом поміркувати над їх глибоким змістом. -У людини є троє друзів: мужність, розум, проникливість. -Довгим язиком тільки полумиски лизати. -Мовчанка гнів гасить. -Не криви писка коло чужої миски. -Добро не зникає безслідно. -Батьківський дім – школа для дітей. Вихователь. Будуючи спілкування з іншими, потрібно знати певні правила – що варто, а чого не варто робити. Спілкуючись, не варто: -говорити про свої хвороби, невдачі; -перебивати свого співрозмовника; -сперечатися через дрібниці; -вести розмову про людей, яких присутні не знають; -часто дивитися на годинник. Спілкуючись, потрібно: -проявляти інтерес до людей. Нехай ваш співрозмовник зрозуміє, що він вам не байдужий; -називати свого співрозмовника по імені, звучання власного імені дуже приємне людині; -бути хорошим слухачем, знайти інтереси свого співрозмовника і старатись перевести розмову в русло його інтересів; -дати людині відчути її значимість і робити це щиро. Підкресліть її цікаву думку, вдало сказане слово. Старайтесь зробити людину кращою в її власних очах. Вихователь. Є ще один з найважливіших засобів, необхідних людині для спілкування, відгадайте, що це? Ось декілька підказок: -вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднює тих, хто її дарує; -вона нічого не коштує, але багато дає; -вона може тривати мить, але інколи в пам’яті залишається назавжди; -вона приносить щастя у дім, атмосферу доброзичливості у справах і є паролем для друзів; -це те, без чого вихована людина не може обійтися; -її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона є цінністю, яка не приносить жодної користі, якщо не йтиме від чистого серця. Вихователь. Так, це усмішка. Тож усміхайтесь! Посміхайтесь частіше і світ навколо зміниться на краще! Вихователь.Й-В. Гете казав: «Існує ввічливість, що йде від серця, яка є родичем кохання. З неї формується затишна ввічливість зовнішнього поводження». Зверніть увагу, як ви зараз сидите, адже ваша поза під час того, як ви стоїте чи сидите теж є свідченням вашої вихованості. З того, як хто стоїть, сидить, ми можемо судити про його повагу чи зневагу до людей, що перебувають довкола. В кожній позі людини має виражатися коректність, природна невимушеність, відповідність обстановці. Наступне наше завдання: визначити моральні норми, які розкривають знання про те, як потрібно сидіти на стільці. -Сидіти на стільці рекомендується прямо, вільно, не горблячись і не спираючись. -Ввічлива людина намагається не повертатися ні до кого спиною. -Сидіти потрібно прямо, але не напружено. -Сідати на стілець та вставати потрібно тихо. -Стілець не совають, а переставляють, тримаючи його за спинку. -Постукування ногою по своєму стільцю, а тим більше по чужому, дратує. -Сидячи, не хитають ногою, не соваються на стільці. -Сидіти потрібно, тримаючи коліна поряд, ступні по можливості одна біля одної, одну ногу можна виставити трохи вперед або легко схрестити їх у щиколотках. Вихователь . Пам'ятайте усі ці правила і завжди дотримуйтесь їх у своєму житті. Спробуйте і у вас вийде! І нічого страшного, якщо не з першого разу! Закінчуючи нашу зустріч, хочу нагадати народну мудрість: «Дитя – як дзеркало, все відбиває.» Отож, нехай промениться доброта у ваших очах, а із серця струменить співчуття та любов.
Пам’ятка для батьків «Робота з літературними творами» В літературних творах перед дитиною розкривається навколишній світ. Оповідання, казки, вірші, створюють веселий настрій, приносять радість, потішають малюка, вчать розрізняти добро і зло, формують моральні норми майбутньої людини. Казки збагачують мову влучними висловами, дають можливість зрозуміти дух і характер нашого народу. Художнє слово використовується як один із засобів не лише виховання, а й розвитку мовлення дитини. Створіть вдома своїй дитині куточок книги! Основні вимоги до обладнання куточка книги: -Наявність достатньої кількості книг, які представляють: -різноманіття літературних жанрів (казки, вірші, оповідання тощо); -різноманітні види книг (книжки- малятка, книжки-розкладачки, озвучені музичні книжки тощо); - книги різні за величиною та призначенням (повчальні, розвивальні); - достатнє освітлення; - постійні оновлення, видозміни. Вимоги до добору книжок для дітей: -Твори повинні відповідати вікові та розвитку дітей. -Книги повинні бути гуманістичного спрямування, не повинні спонукати до агресії та негативних вчинків. -Тексти книжок повинні бути високодуховними, мова – відповідати сучасним літературним нормам. -Ілюстрації мають бути високохудожніми, за стилем відповідати змісту твору, його основній ідеї. Ілюстрації не повинні бути занадто яскравими – вони спочатку приваблюють, а потім стомлюють малят. - Звертайте увагу на папір, з якого виготовлено книжку – небезпечний для зору дітей є глянцевий (блискучий) папір. -Шрифт, який читає старший дошкільник, має бути великим. Робота з дітьми над літературними творами Аналіз оповідання: -Як називається оповідання? Хто його написав? -Коли відбувається подія, описана в ньому? -Назвіть дійових осіб. Що ви про них дізналися? -Що відбувалося з героями? Яка їхня поведінка? -Хто з героїв оповідання сподобався вам, а хто - ні? -Які спогади викликало у вас оповідання? Аналіз казки: -Назвіть казку. Хто її написав? -Визначте її жанр: весела вона, повчальна чи героїчна? -Які герої діють у казці? Назвіть їх за іменами чи прізвиськами. -Які події описуються у казці? Хто перемагає? Чому? -Хто з героїв казки запам’ятався вам найбільше? Розбір вірша: -Назвіть твір та його автора. -Розкажіть про що в ньому йдеться. -Перекажіть зміст твору своїми словами -Визначте, яку думку і почуття передає поет у вірші. -Чим сподобався вам вірш?
«Як добитися, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності» Консультація для батьків Вихователь: « Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із садочком виховують, а звідси і про єдність їхніх вимог, передусім – до самих себе. А для цього потрібно навчити батьків мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. Ми на конкретних прикладах показуємо, яку велику шкоду приносить дітям любов замилування, любов деспотична, любов відкупу. Любов замилування – це найсумніше, що можна собі уявити в стосунках батьків і дітей. Це інстинктивна, нерозумна, «куряча» любов. Мати й батько радіють кожному крокові дитини, не замислюючись над тим, який це крок і до чого він може призвести. Дитина, яка виховується в дусі замилування, не знає, що в людському співжитті є поняття «можна», «не можна», «треба». Цій дитині здається, що їй усе можна. Вона виростає примхливою, нерідко хворобливою істотою, для якої найменша вимога життя стає непосильним тягарем. Вихований в дусі замилування - егоїст «до кісток». Він не знає свого обов’язку перед батьками, не вміє й не хоче працювати, тому що не помічає людей і не відчуває серцем, що в тих, хто його оточує, є теж свої бажання, свої потреби, свій духовний світ. Йому здається, що він приносить радість, щастя батькам уже тим, що він живе на світі, існує. Щоб запобігти любові замилування, потрібно розмовляти з двома батьками. Йдеться про виховання батьківських почуттів, а почуття – дуже делікатна річ… Грунтом деспотичної любові є суміш егоїзму й безкультурності. Такі батьки до своїх дітей ставляться, як до речей: моя дочка – що захочу, те й скажу, що спаде на думку, те й зажадаю. Боротьба з таким явищем дуже важка й складна. Потрібно не допускати в сім’ї створення ситуації дріб’язкових причіпок, докорів, істеричних скарг і звинувачень – у такій атмосфері маленька людина озлоблюється, це є одним з найболючіших ударів по юному серцю. Якщо дитина не знає ласки в дитинстві, то в роки юності вона стає грубою і безсердечною. Ви, мабуть, чули тривожні роздуми батьків: був син маленькою дитиною- був добрим, поступливим, слухняним; підріс – став грубим, норовливим. Чому так стається? Причина цього явища - у невмінні користуватися батьківською владою. А це – поєднання мудрості, єдність волі, почуттів, бажань матері й батька. Як тільки дитина відчула, що мати й батько по-різному дивляться на поняття «можна» , «не можна», «треба»,- для неї найрозумніші речі здаються насильством, примусом, зневажанням її свободи. Ще один різновид нерозумної батьківської любові – любов відкупу. Є батьки і матері, щиро переконані в тому,що, забезпечуючи всі матеріальні потреби дітей, вони виконують свій обов’язок. Такі батьки вважають, що матеріальними витратами можна виміряти батьківську любов. І це не завжди результат низького рівня освіти. Це результат погляду на виховання дітей як на щось зовсім відокремлене, відмежоване стіною від громадських обов’язків. У сім’ї, де батько розуміє свої обов’язки як забезпечення матеріальних потреб дітей, і мати не стала центром їх духовного життя, дітей оточує атмосфера духовної порожнечі, убозтва. Вони живуть серед людей і не знають людей… |
