|
|
XIX Я атестуюсь
КУ « Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Дніпропетровської області КЗ «Лозуватський комбінований дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Берізка» Криворізької районної ради
Трудове виховання дошкільнят за творами В.Сухомлинського
Баннікова Євгенія Василівна, вихователь
с. Лозуватка 2017 рік
Навчально-методичний посібник «Трудове виховання дошкільнят за творами В. Сухомлинського».-с. Лозуватка, Криворізький район, 2017 р.-37с. Посібник містить матеріали роботи з трудового виховання дошкільнят молодшого віку: класифікацію морально-етичних казок В.Сухомлинського за видами трудової діяльності, збірку дидактичних ігор та поетичних творів художньої літератури, які допомагають формувати трудові навички у малят та сприяють морально-ціннісному і соціальному розвитку. Посібник рекомендовано вихователям дошкільних навчальних закладів та батькам. Схвалено науково – методичною радою Комунальної установи «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Протокол №____ від________ 2017р. Зміст 1. Вступ………………………………………………………………………………...4 2. Основна частина………………………………………………………………...6 2.1 Теоретичний розділ………………………………………………………….....6 2.2 Практичний розділ………………………………………………………..……..12 2.3 Використані джерела…………………………………………………………..25 3. Висновки…………………………………………………………………………...27 4. Додатки…………………………………………………………………………….29 ВСТУП Трудове виховання дітей дошкільного віку як одна зі складових всебічного розвитку дитини ґрунтується на певній сумі знань, рівні їх прийняття та осмисленості маленькою особистістю. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дитини та спонукають до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації для дітей про трудову діяльність дорослих та методика її подання відповідно до потреб та запитів дошкільника. Залишаючись актуальною протягом усієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей потребує сучасних підходів до свого вирішення. На мою думку, в дошкільному дитинстві трудове виховання насамперед слід розглядати з точки зору його впливу на духовне зростання особистості. Одним з основних завдань, що їх розв’язують дошкільний заклад разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюбності, правильного ставлення до праці. Цей аспект досліджуваної проблеми відображений у працях О. Усової, Л. Порембської, Я. Неверовича, 3. Борисової, В. Павленчика, Г. Бєлєнької, М. Машовець, В. Сухомлинський та ін. Вони розглядали питання виховного значення праці дітей у дитячому садку і сім'ї. В умовах сучасного буття кожної родини, коли темп життя постійно прискорюється, значна частина батьків дітей дошкільного віку довільно чи мимовільно усувають дитину від посильної трудової діяльності. В результаті, після завершення періоду дошкільного дитинства, часто отримуємо інтелектуально розвинену і фізично міцну дитину, яка лишається «маленькою» протягом усього періоду навчання у початковій школі: не вміє самостійно обслужити себе – одягнутися, скласти портфель, утримувати його вміст у чистоті, спланувати власну діяльність тощо. Виховуючи маленьку дитину, дорослі мають усвідомити, що у дошкільному дитинстві праця виступає могутнім виховним засобом формування особистості. Саме завдяки посильній трудовій діяльності розвиваються не просто фізичні сили дитини, а формується вправність у застосуванні власних сил і можливостей у повсякденному житті, закладаються моральні якості: повага до праці, працелюбність, відповідальність, чесність, гартується організм, відбувається моделювання можливого розвитку завдяки виокремленню з усього розмаїття життя ціннісних орієнтирів. На мою думку, основне завдання трудового виховання дошкільного віку полягає у формуванні у них стійкого переконання, що праця є прекрасною життєвою необхідністю людини, а її результат – цінністю. Розмірковуючи над цією проблемою я дійшла висновку, що треба розробити систему роботи з дітьми молодшого дошкільного віку як базу, яка закладає фундамент для подальшого формування трудових вмінь та навичок. У зв’язку з цим даний посібник містить матеріали роботи з трудового виховання дошкільнят: класифікацію морально-етичних казок В.Сухомлинського за видами трудової діяльності, збірку дидактичних ігор та поетичних творів художньої літератури, які допомагають формувати трудові навички дітей і є актуальними та корисними для педагогів та батьків. ОСНОВНА ЧАСТИНА 2.1 ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ В Україні з давніх-давен панував культ праці. Він сприяв тому, що діти просто не могли не працювати: змалечку привчалися обслуговувати себе, прибирати в домівці, готувати їжу, шити, прясти, господарювати на подвір’ї, в полі, доглядати за молодшими братиками та сестричками. У процесі виконання трудових завдань та внаслідок спостережень за укладом життя родини, сільської чи міської громади, дитина виробляла навички спілкування, засвоювала моральні норми поведінки, людського співжиття, входила в атмосферу родинних та суспільних взаємин. Тобто опосередковано через працю відбувався процес ранньої соціалізації, етнізації та адаптації дитини до суспільних умов. За всієї багатоманітності національних культур одним із найважливіших спільних для них чинників є цінність праці як засобу існування людини в світі та засобу виховання підростаючих поколінь. Споконвічно перші заповіді та настанови дітям стосувалися саме підготовки до майбутньої трудової діяльності. Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності. Акумулюючи досвід народної та наукової педагогіки, науковці підтримували раннє залучення дітей до трудової діяльності. Адже за даними психологічних (М.Стельмахович, М. Задесенець, А. Запорожець, О. Киричук, Г. Костюк та ін.) та педагогічних (О.Духнович, С. Русова, В. Сухомлинський) досліджень саме дошкільні роки є сензитивними у засвоєнні моральних цінностей, пізнанні навколишнього світу. У цей період «душа дитини найчутливіша і найвразливіша», характеризується надзвичайно великим емоційним відгуком, появою перших психологічних передумов формування особистості, коли іде процес оволодіння предметним світом як світом людської діяльності, коли вона за ці роки пізнає більше, аніж може пізнати за пізніші. Однією з головних ідей великого педагога В.Сухомлинського є «Радість праці (трудове виховання): «… Праця стає великим вихователем, коли вона входить у духовне життя вихованців, дає радість товаришування, розкриває допитливість і народжує радість переборення труднощів, відкриває все нову і нову красу в оточуючому світі, пробуджує перші громадські почуття без яких не можливе життя..». Він пропонував залучати дітей до виконання ними посильних завдань з того часу, «…як тільки дитина навчиться нести своєю рукою ложку від тарілки до рота». В.Сухомлинський власним педагогічним досвідом довів, що праця дітей є найважливішим фактором їхнього виховання у громадянському дусі, формування в них моральності, залучення до колективного життя, «… це одна з важливих умов формування гармонійної людини», - писав великий педагог. Привчати дітей до праці треба поступово, зважаючи на вік та індивідуальні особливості дитини. В цілому в дошкільному віці виділяють чотири види праці: самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, художня праця. Самообслуговування – перший вид праці, до якого залучають дітей. Це справжня праця, яка полягає у догляді за своїм тілом, одягом, предметами побуту і триває протягом усього життя людини. Новітні технології здатні полегшити її, але замінити повною мірою не зможуть ніколи. Вмиватися, витирати ніс, розчісуватися, чистити зуби, стежити за своїм зовнішнім виглядом та речами дитина має сама. Привчати малюка до цього слід з першого року життя. Важка спочатку, згодом ця праця має стати звичною для дитини. Та, як показує життя, не для всіх. Учителі початкових класів все частіше скаржаться на несамостійність першокласників, як тих, які відвідували дитячий садок, так і тих, які виховувались у домашніх умовах. Несамостійність з часом переростає в неакуратність та недбалість, стає перешкодою успішної соціалізації дитини в умовах школи. Отже, дорослі мають стимулювати, а не стримувати самостійність дитини на етапі дошкільного дитинства, особливо щодо самообслуговування, підтримувати зусилля і надавати позитивну оцінку результатам цього виду праці малюка. Негативне ставлення дитини дошкільного віку до праці із самообслуговування – результат педагогічних помилок дорослих. Господарсько-побутова праця – другий не менш важливий вид праці дітей. Загальновідомо, що дітей дошкільного віку характеризує здатність до наслідування і бажання діяти за прикладом дорослих. Уже у 2-3 роки дитина із задоволенням тягнеться «допомогти» мамі накрити на стіл, помити посуд, підлогу, полити квіти. Нескінчену радість приносить дітям 4 – 5-річного віку миття посуду, кухонної раковини чи інших поверхонь за допомогою сучасних миючих засобів, що містяться у яскравих упаковках, добре пахнуть, красиво виглядають, утворюють м’яку піну та ще й бульбашки! Звичайно, витрата цих засобів у дитини набагато більша ніж у дорослого. А є ще й алергія, застуда і небажання батьків переробляти після малюка хатню роботу. Тому прагнення дитини до участі у трудовій діяльності дорослих підтримуються незначною кількістю батьків. Лозунг сучасних батьків : «Йди, не заважай!». А люблячі бабусі виховний вплив на онуків здійснюють епізодично, або й зовсім беруть за основу спілкування з найменшими у родинні правило: «Нехай батьки виховують, а я, бабуся, можу дитину побалувати». Отже, господарсько-побутова праця дитини дошкільного віку в родині зводиться до прибирання ігрового куточка та складання речей на стільчику перед сном. Проте, парадоксально, але прибирання іграшок – чи не найскладніше завдання для дитини. Адже коли вона бере до рук хоч одну з них, виникає бажання погратися, а не сховати до шухлядки чи ящика, поставити на полицю. Дитина дошкільного віку внаслідок своїх психологічних особливостей не може прибирати іграшки швидко, відволікається на гру, а отже наражається на невдоволення батьків, що може виявлятись у будь-якій формі – від зміни тону голосу з доброзичливого на роздратований до втручання дорослих у процес прибирання, що здійснюється у недопустимо грубій формі. Результат? Невдоволення один одним, що поступово посилюється і згодом може виявитись як у вербальній, так і в іншій формі. Господарсько-побутова праця в родині чи іншому соціальному середовищі, в якому постійно чи тимчасово перебуває дитина, є найбільш доступною і корисною для дитини дошкільного віку. Вона сприяє розвитку дитини – фізичному, бо малюк не сидить на місці, а весь час рухається, активно працюють дрібні м’язи рук і очей; розумовому, оскільки розвивається сенсорна сфера, дитина набуває нових знань; моральному, адже в процесі праці закладаються такі риси, як гуманність, відповідальність, старанність тощо; трудовому, оскільки у дитини формуються трудові уміння й навички, позитивне ставлення до процесу і результату праці; естетичному – адже саме цей вид праці допомагає зробити оселю затишною та красивою. Батьки недооцінюють значення господарсько-побутової праці для всебічного розвитку дитини, обмежують її прагнення та можливості неправильними методами керівництва працею дітей, закладають негативне ставлення до неї, що може залишитися на все життя. Художня праця – найрезультативніший вид праці, що доступний дітям дошкільного віку. Він передбачає виготовлення різноманітних виробів з паперу, глини, тканини, рослинного та покидькового (нитки, шматки тканини та інше) матеріалу тощо. Діти із задоволенням займаються ручною працею, оскільки їх приваблює можливість діяти з різноманітними, яскравими і незвичними матеріалами, досліджувати, змінювати й перетворювати їх за своїм бажанням. Дитина відчуває себе творцем, що стимулює її розумову та фізичну активність. Прагнення до результату спонукає до вольових зусиль, а сам результат виступає джерелом позитивних емоцій як самої дитини, так і людей її найближчого оточення. Ручна праця є джерелом насолоди для дитини, засобом розвитку сенсорних відчуттів, психічних процесів, моторних навичок, естетичного чуття, моральних якостей. Праця в природі – доступний вид праці для дитини дошкільного віку. Вона є найцікавішою для них, адже природа завжди виступає джерелом найяскравіших вражень для людини, а дитині надає змогу діяти не з простими предметами, а з живими об’єктами, що своїм станом реагують на її дії. Діти здатні доглядати за рослинами: кімнатними, садовими, городніми, а також за окремими домашніми і декоративними тваринами. У процесі догляду і виконання певних трудових дій у спостережуваних об’єктах природи відбуваються зміни: кімнатні рослини підростають, цвітуть, насіння садових та городніх рослин проростає із землі, розвивається і дає плоди, тварини (акваріумні риби, декоративна пташка, кошеня, цуценя, курчатко, хом’ячок чи морська свинка) змінюють свій зовнішній вигляд: ростуть, виявляють свої емоції, демонструють звички. Проте дитині важко самостійно їх помітити, оскільки зміни відділені у часі, а увага дитини завжди зосереджена на тому що є тут і зараз. Результат будь-якої праці в природі, як правило, віддалений і не завжди зрозумілий. Тож дитину насамперед приваблює не він, а сам процес праці (копання, спушування, поливання рослини, годування тварин). Приваблює можливість самостійного пізнання (знаєте, як багато цікавого можна знайти, просто копаючи ямку у землі для висадки, наприклад, кореневища жоржин: тут вам і різний колір і стан ґрунту, усілякі дрібні корінці, маленькі створіння, що живуть у землі тощо), а також рівноправного спілкування з дорослими, прагнення до позитивної оцінки своїх дій з їхнього боку та відчуття причетності до родини. Інтерес до праці в природі та можливості його задовольнити у дітей, які мешкають у сільській та міській місцевості, різні. Зауважимо, що діти сільської місцевості більш наближені до природи і праця в саду, на городі та біля тварин є для них звичайною. Догляд за тваринами приваблює дітей більше, ніж робота на городі. Ця праця зрозуміліша, забарвлена позитивними емоціями вдячного спілкування, короткотривала. Дітям доручають погодувати курей, кота, налити їм води, нарвати трави кролям чи покласти до їхньої годівниці коренеплоди: буряк, моркву тощо. Щодо догляду за рослинами городу, то тут часто-густо можна спостерігати небажання дітей допомагати дорослим. Причина, як правило, криється у негативних емоціях, які пережила дитина або внаслідок покарання старшими членами родини за здійснену помилку, або в результаті сильного забруднення як одягу, так і окремих частин тіла. До того ж, праця на городі потребує більшого часу, знань, уважності, точних рухів. Дитині, яка вийшла на город разом з бабусею чи мамою, спочатку подобається виконувати запропоновану роботу: вкидати у викопані дорослими лунки картоплю, збирати суниці, порічку, малину. Вони із задоволенням збирали б і огірки, проте внаслідок поганої координації рухів, часто псують бадилля, допомагали б у проріджуванні моркви чи буряків, та не здатні зробити це з такою точністю, як треба. Догляд за рослинами на городі, в садку подобається не всім дітям, оскільки ця робота одноманітна і втомлива. Діти люблять поливати рослини і тут можуть стати в нагоді дорослим, використовуючи для цього зібрану в ночви чи відра дощову воду та маленьку лієчку чи просто кухлик. Єдина суперечність, що заважає успішно робити це дитині – її бажання поливати у найспекотніші години дня та потреба поливання рослин у ранкові чи вечірні години. Тож і виходить, на думку дорослих, що дитина весь час робить все не так, а попросту – заважає. Лише під час саджання городини навесні та збору врожаю восени дитина може успішно допомагати дорослим, не наражаючись на небезпеку окрику, покарання, одноманітності, а отже й втоми. У літній же період зміст діяльності дитини дошкільного віку досить обмежений, навіть у сільській місцевості. У місті цей вид праці зведений до мінімуму. В умовах родини він обмежений поливанням однієї-двох кімнатних рослин, що ростуть на підвіконні та годуванням хатнього улюбленця (кота чи собаки), якщо такий є у домі. В дошкільному закладі простір діяльності трохи більший за умови, що в дитячому садку є город та квітник і вихователь систематично організовує там роботу дітей. На жаль, кількість дошкільних закладів, що мають справжній власний сад, город ягідник, квітник постійно зменшується. Зазначимо, що залежно від віку дітей та їхніх індивідуальних уподобань питома вага кожного виду праці у їхньому житті може бути різною. Ставлення дитини до праці значною мірою залежить від ставлення до неї дорослих, що перебувають поруч. Для результативної діяльності дітей у різних видах праці, необхідно створити певні умови. Умови трудової діяльності дітей – це сукупність взаємопов’язаних санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і педагогічних чинників праці, які впливають на психічне та фізичне здоров’я, працездатність дітей та зумовлюють позитивний результат діяльності. Санітарно-гігієнічні умови – відповідність умов організації трудової діяльності санітарним нормам (освітленість, температурний режим, чистота повітря, наявність спеціального одягу в разі потреби) та віковим можливостям дітей. Психофізіологічні умови – урахування індивідуальних особливостей дітей: темпераменту, самопочуття, рівня фізичної підготовленості до праці (хтось сильніший, хтось слабший), гендерних особливостей, ступеню розвитку вольових зусиль та концентрації уваги, інтересів та бажань. Дотримання цих умов дає змогу забезпечити індивідуальний підхід до дітей при виборі змісту трудової діяльності. Правильно організована праця зміцнює здоров’я і фізичні сили дітей. Естетичні умови – дотримання принципу краси і гармонії на всіх етапах трудової діяльності. Зауважимо, що власне праця починається з вибору обладнання і матеріалів. Уявіть собі ситуацію, що дитина, яка чергує в їдальні, має витерти столи. Матеріал, що є необхідним для цього виду діяльності, - звичайна ганчірка. Проте ганчірка може бути різною: невизначеного кольору, мокрою, холодною слизькою або ж навпаки: яскравою, м’якою на дотик, сухою і теплою. В першому варіанті дитині навряд чи захочеться витирати столи. В другому вона зробить це із задоволенням. Охайні та естетичні атрибути праці надзвичайно приваблюють дітей і певною мірою стимулюють їхню трудову діяльність. Ошатні фартушки, нарукавники, гарний посуд, серветки, невеличкі вазочки з квітами на столах – чинники, що оптимізують роботу чергових по їдальні; яскраві лійки, оприскувачі, розрихлювачі землі, ганчірки для протирання листя рослин, спеціальні порожнисті всередині глиняні фігурки, що вставляються у горщики з квітами для додаткового зволоження рослин – допоможуть стимулювати роботу чергових у куточку природи. Педагогічні умови – полягають у постійній наявності виховної мети у діяльності дітей, що визначається вихователем і неухильно ним дотримується. В процесі трудової діяльності діти отримують нові знання, набувають необхідних трудових умінь, формується ряд позитивних рис особистості: повага до праці дорослих, відповідальність, охайність, дружелюбність, розвивається воля та емпатія. У трудовій діяльності дітей повинен чітко простежуватися зв'язок між мотивом і кінцевим результатом праці. Праця має бути зрозумілою дитині, тоді вона докладатиме зусиль до її виконання, а отже відбуватиметься її зростання як особистості, як члена суспільства. Коли вихователь починає створювати умови для трудового виховання дітей, то він наперед продумує, які методи буде використовувати, щоб дітям було цікаво та було в них бажання виконувати дію до кінця та бачити кінцевий результат , отримувати від нього певну насолоду. Метод (у перекладі з грец. – «спосіб» або «шлях») – систематизована сукупність кроків, дій які треба здійснити, щоб вирішити певну задачу або досягти визначеної мети. Постійний розвиток методів є природним наслідком розвитку наукової думки. Це в свою чергу свідчить про те, що, використовуючи створені в процесі розвитку педагогічної науки методи, кожен вихователь може стати творцем власного методу чи навіть системи методів виховання дітей. Сучасна педагогічна наука визначає метод виховання як спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки. Пригадаймо, що особистість формується і розвивається тільки у діяльності. Для того, щоб здійснити трудове виховання, треба включити дитину у трудову діяльність. Щоб краще зрозуміти сутність і значення кожного методу в трудовому вихованні дітей, доцільно поділити їх за групами. I група – методи організації трудової діяльності (спільна праця дитини й дорослого, приклад дорослого, показ і пояснення, вправляння); II група – метод словесно-емоційного впливу (розповідь, бесіда, читання творів художньої літератури, роз’яснення, навіювання); III група – методи стимулювання (заохочення, змагання, покарання). Для дітей молодшого дошкільного віку виділяють три види праці, а саме: самообслуговування, господарсько-побутова та праця в природі. В програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» виділяють такі показники компетентності дитини як: - проявляє позитивне ставлення до трудових завдань; - роздягається та одягається у певній послідовності; - зашнуровує черевички за допомогою дорослих; - розчісує волосся, користується індивідуальним гребінцем; - миє руки, користується рушником; - старається їсти акуратно; - підтримує порядок у груповій кімнаті; - допомагає вихователеві у підготовці до занять, розкладаючи матеріал та збираючи його після занять; - допомагає помічникові вихователя накривати стіл; - прибирає на ігровому майданчику; - доглядає за квітами та мешканцями куточка живої природи; - взимку підгодовує пташок; - садить та доглядає за висіяним горохом, квасолею, квітами, висадженою цибулею; - збирає урожай зі свого городу. 2.2 ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ Систематизація морально-етичних казок В.Сухомлинського за видами праці з метою формування морально-практичної компетенції у дітей дошкільного віку: Самообслуговування: Збірка «Квітка сонця» - «Ніч та біла сорочка» ст.9 - «Мама послала » ст.32 - « Які вони бідні» ст.39 - «Бабуся і Петрик» ст.47 - «Лялька під дощем» ст.57 - «Наїлися, встали і пішли» ст.69 - «Як дівчинка образила Букваря» ст.71 - «Чи винен м’яч» ст.76 - «Говорити без дозволу не можна» ст.78 - «Чого ти, Юрцю, плачеш?» ст.86 - «Завтра я вилізу на найвище дерево» ст.120 - «Гвинтик» ст.120 - «Як Микита став працьовитий» ст.124 - «Краплина води» ст.139 - «На другий рік» ст.145 - «Як Юрко себе виховував» ст.151 - «Причина, явище наслідок» ст. 156 - «Чому дід Максим так рано встає?» ст.165 - «Хай хтось інший» ст.169 - «Наталочка» ст.174 - «Як Федько робив уроки» ст. 182 - «Аби швидше почули дзвоник» ст.184 - «Ледаще все непутяще» ст. 190 - «Мати - єдина» ст.213 Збірка «Всі добрі люди – одна сім’я» - «Пролісок і жайворонок» ст.11 - «Куди поспішали марашки» ст.49 - «Як кіт рибу ловив» ст.54 - «Дивина» ст. 93 Збірка «Вогнегривий коник» - «Навіщо півневі гребінець» ст.8 - «Матері ніколи» ст.30 - «Півень проса накосив» ст.39 - «Перший страх курчатка» ст.43 - «Як Джміль нагодував Бджолу» ст.51 - «Сидить Юрко на санчатах» ст.58 - «Чванькувата буква» ст.62 - «Біда заставляє вчитись» ст.63 - «Щоб кіт мишку не піймав» ст.64 - «Лисиччук – першокласник» ст.72 - «Жаль самого себе» ст. 174 - «Позбирай її сльози» ст.188 - «Тепер ти станеш учнем людським» ст.192 Господарсько-побутова праця: Збірка «Квітка сонця» - «Чому здивувався Петрик» ст.22 - «Ледача подушка» ст.25 - «Що Ніна має зробити» ст.29 - «Знайшов винного» ст.40 - «Петрик і Павлик» ст.43 - «Які ж ви щасливі» ст.63 - «Чого ж ти вчора не шукав моїх окулярів» ст.73 - «Миколі стало легше» ст.97 - «Палець у чорнилі» ст.99 - «Бабуся Мотря і Андрійко» ст.102 - «Гостини» ст.104 - «Срібний карбованець» ст.127 - «Брудне слово» ст.185 - «Впізнав свого чортика» ст. 190 Збірка «Вогнегривий коник» - «Чому мама так хвалить» ст. 106 - «Як народився Василько» ст.164 - «Незнищенний камінь» ст. 168 - «Загублені гроші» ст. 170 - «Без хустини тобі некрасиво» ст.173 - «Усмішка» ст.178 - «Він прийде…» ст. 179 Праця у природі: Збірка «Квітка сонця» - «Він став трудівником» ст.5 - «Чорнобривці» ст.11 - «Соромно перед соловейком» ст.15 - «Бо я людина» ст.18 - «Троє рожевих яблук» ст. 37 - «Чого це дідусь такий добрий сьогодні?» ст.55 - «Права й ліва рука» ст. 86 - «А я почепив шпаківню в лісі» ст. 87 - «Як Микола став хворий» ст.92 - «Велике відро» ст. 92 - «Вогник у вікні» ст.98 - «Протоптали стежку» ст. 101 - «Добре, що сонечко сяє» ст.103 - «Прогаяний день» ст.112 - «П’ять дубків» ст.115 - «Чому голуби до Олега прилетіли» ст. 131 - «Купа сміття» ст.139 - «Яблука і літо» ст.141 - «Чому Сергійкові було соромно» ст. 148 - «Зламана яблунька» ст.150 - «Не забувай про джерело» ст. 158 - «Жолуді для діброви» ст.172 - «Як Марійка поливала дерева» ст.177 - «Пробачте, тату» ст. 177 - «Не загубив, а знайшов» ст.182 - «Борщ із скибкою свіжого хліба» ст. 192 - «Матвіїв дуб» ст. 196 - «Золотокоса» ст.211 - «Їжак і Місяць ст.228 Збірка «Всі добрі люди – одна сім’я» - «Найгарніша мама» ст. 44 - «Як їжачок піч змурував» ст. 46 - «Як Ріпка розгнівалася на дощик» ст.53 - «Перепел і Кулик» ст.56 - «Як Бджола стала золота» ст.60 - «Гудуть, а меду не приносять» ст.60 - «Кущ вовчих ягід» ст. 64 - «Пекучий сонячний зайчик» ст. 86 - «Ялинка для горобчиків» ст.88 - «Дідусь і смерть» ст.148 Збірка «Вогнегривий коник» - «Та й поклала кладочку» ст. 12 - «Акація і Бджола» ст.14 - «Зелене та рум’яне яблуко» ст.16 - «Сніжинка і Сонце» ст.19 - «Джміль і лілова китиця» ст. 22 - «Хлопчик і лопух» ст.25 - «Жайворонок і Сонце» ст.28 - «Дуб – пастух» ст.32 - «Як Метелик напився березового соку» ст.46 - «Старий пень» ст.54 - «Будеш із гнізда випадати» ст.62 - «Що найтяжче журавлям» ст.71 - «Чи можна перехитрити сонечко» ст.125 - «Я вирощу внучку, дідусю» ст. 132 - «Як Федько відчув у собі Людину» ст.167 Художня праця: Збірка «Квітка сонця» - «Не видно, бо ніч» ст. 9 - «Хлопчик і хвора мама» ст.28 - «Як Петрик розгнівався» ст. 30 - «Хто розмалював півника» ст.30 - «Намальована троянда» ст.56 - «Біда заставляє вчитись» ст.66 - «Юркова квітка» ст.75 - «Солом’яні брилі» ст. 80 - «Як Микита став працьовитим» ст. 124 - «Найкраща лінійка» ст.136 - « Чому Сергійкові було соромно» ст. 148 - «Хустина для бабусі Марії» ст. 173 - «Пекар і кравець» ст.194 - «Який слід повинна залишити людина на землі» ст. 197 Збірка «Всі добрі люди – одна сім’я» - «Ялинка для горобчиків» ст.88 - «Лисиччині ліхтарики» ст.62 Збірка «Вогнегривий коник» - «Вогнегривий коник» ст.12 - «Та й поклала кладочку» ст.12 - «Як Павучиха продавала павутиння» ст.19 - «Дуб під вікном» ст.31 - «Пшеничний жайворонок» ст.26 - «Молоко ж чисте» ст. 32 - «Важко бути людиною» ст. 34 - «Бабця Мотря і Андрійко» ст.38 - «Мокра і суха сорочка» ст.42 - «Суперечка двох книг» ст. 47 - «Конвалія в саду» ст. 52 - «Дивний мисливець» ст.53 - «Кустар і різець» ст.55 - «Поле і луки» ст. 65 - «Хто ж муруватиме печі» ст. 65 - «Комірчина для дідуся» ст. 72 - «А хто ж вам казку розповідає, бабусю?» ст. 73 - «Сорока-білобока» ст. 74 - «Щоб не наколовся» ст. 74 - «Не видно бо ніч» ст. 74 - «Корисний чи шкідливий» ст.79 - «Веселка» ст.180 - «Ті самі слова» ст.185 - «Коли вам день народження?» ст. 176 - «Сергійкова квітка» ст.172 - «Як Федько відчув у собі людину» ст.167
Дидактичні ігри, які формують у дітей трудові навички (самообслуговування, господарсько-побутова праця)
2.3 ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 1. Базовий компонент дошкільної освіти [ Текст] // Дошкільне виховання. – 2012. - №7. 2. Білан О.І., Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля». – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 264с. 3. Швайка Л.А. Організація трудової діяльності в дитячому садку. – Х.: Вид.група «Основа», 2008. – 187с. 4. Тоцька Т.П. Формування ціннісного ставлення до праці за творами В.Сухомлинського. Старший дошкільний вік. – К.: Редакції газет з дошкільної та початкової освіти, 2012. – 128с. 5. Бєлєнька Г.В. Зростання дошкільника в праці. – К.: «Шкільний світ»,2010. – 112с. 6. «Вчимося бути працьовитими» [Текст] // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2014.-№12. 7. «Працьовиті рученята» [Текст] // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2010.-№8. 8. «Працьовиті малюки» [Текст] // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2006.-№9 - 10. 9. «Цікаве навчання» [Текст] // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2006.-№15 -16. 10. Гуріна З. Допоможемо малюкові зрости самостійним [Текст] / Гуріна З. // Дошкільне виховання. – 2006.-№11. 11. Бєлєнька Г. Осінні радощі та турботи біля квітника [Текст] / Бєлєнька Г. // Дошкільне виховання. – 2013.-№8. 12. Невичерпне джерело «Чистої криниці». За загальною редакцією завідуючої ДНЗ «Ялинка» Тоцької Т.П. – Бровари. – 120с. 13. Туник І. Права та обов’язки дітей і дорослих за педагогічними принципами В.Сухомлинського. – К.: «Шкільний світ»,2009. – 126с. 14. Лохвицька Л. Програма з морального виховання дітей дошкільного віку «Скарбниця моралі». – Тернопіль: «Магдрівець», 2014. – 125с. 15. Лохвицька Л. Програма з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку «Про себе треба знати, про себе треба дбати». – Тернопіль: «Мандрівець»,2014. – 119с. 16. Сухомлинський В. Квітка сонця: притчі, казки, оповідання / В.О.Сухомлинський; Пер. Д.С.Чередниченка. – Х.: ВД «Школа», 2009. – 240с. 17. Сухомлинський В. Всі добрі люди – одна сім’я: збірка творів / В.Сухомлинський. – Х.: ВД «Школа», 2015. – 160с. 18. Сухомлинський В. Вогнегривий коник: Казки. Притчі. Оповідання / Упоряд. і передм. О.В.Сухомлинської. – 2-ге вид., стер. – К.: Вікар, 2008. – 200с. ВИСНОВКИ Отже, під час формування у дітей предметно-практичної компетенції я прищеплювала бажання дітям виконувати посильні для них трудові доручення, виховувала у малят інтерес до корисної праці, привчала дітей доводити розпочату справу до логічного завершення, що сприяло розвитку у них таких психічних процесів як мовлення, мислення та уваги. Використовуючи в освітньому процесі морально-етичні казки В.Сухомлинського та такі малі жанри художньої літератури як вірші, прислів’я та приказки про працю, дошкільники мали змогу ознайомитися зі ставленням українського народу до значення праці у житті кожної людини. Кожна діяльність несе в собі емоційне навантаження. Дуже важливо що під час виконання трудової діяльності у дітей створювався відповідний настрій, викликалось бажання не просто щось механічно робити, а і отримувати задоволення від процесу і результату діяльності. Також дуже важливим є те, що праця розвиває та формує інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості. Під час проведення організованих видів діяльності у дітей виховується повага до праці та до її результатів, до людей праці та їхніх роботящих рук. Беручи участь у трудовій діяльності у дітей сформувалися такі навички, якості та вміння: - позитивне ставлення до трудових завдань; - самостійність у роздяганні та одяганні у певній послідовності; - моральні якості: працелюбність, турботливість, щирість, вдячність, співпереживання, доброзичливість, відповідальність; - вміння зашнуровувати взуття з допомогою дорослих; - вміння розчісувати волосся, користуватися індивідуальним гребінцем; - вміння мити руки, користуватися рушником; - намагання їсти акуратно; - підтримувати порядок у груповій кімнаті; - допомагати вихователеві у підготовці до занять, розкладанні матеріалів та прибиранні їх після занять; - допомагати помічникові вихователя накривати стіл; - прибирати на ігровому майданчику; - доглядати за квітами та мешканцями куточка живої природи; - взимку підгодовувати пташок; - садити та доглядати за висіяним горохом, квасолею, квітами, висадженою цибулею; - збирати урожай зі свого городу; - набуття соціального досвіду. Результатом проведеної роботи вважаю те, що у дітей під час проведення організованих видів діяльності та у повсякденному житті покращилася дисципліна, вони намагаються бути більш охайними, обачнішими та більше спілкуються та допомагають один одному. Тому ці види діяльності я вважаю ефективними та раджу їх використовувати педагогам дошкільних закладів. Додаток №1 Прислів’я та приказки
Додаток №2 Поетичні твори художньої літератури
«Маленька господиня» (О.Журлива) Хоч на зріст я ще маленька, В мене й кіска ще тоненька, Та робити дещо вмію — Ось тарілочку помию, Ось кімнату замітаю, Вранці квіти поливаю. Всього я сама навчусь, Бо роботи не боюсь. Я матусі помагаю: Пил із меблів витираю. Коли вариться обід, Підготую все як слід. Принесу з комори мамі Капустину з бурячками. А як прийде тато мій з заводу, Я поставлю воду, Мило й щіточку подам, Ну, а вмиється він сам.
« Калачі» (Г.Демченко) Пісня-гра Я печу, печу, печу Випікайтесь, калачі
«Водичка» (Г.Демченко) Наберу з криниці «Перу, перу платтячко» (Г. Бойко) Перу, перу платтячко I хустинки Для моєï лялечки, Для Маринки. Перу, перу платтячко I спiваю, У вiкно на сонечко Поглядаю. Вийди, вийди, сонечко, З-за хмаринки, — Хай висохне платтячко Для Маринки. Буду, буду платтячко Прасувати, Буду мою лялечку Одягати.
« Галя - праля» (Ю. Шкрумеляк) - Зажурилась наша Галя Що в брудному ходить ляля. Всю білизну намочила, Намилила ще й варила, А потому стала прати, Все робила так, як мама…
«Заметушечка» (В.Логоза) Я у мами одна. Мов билиночка. Коли вдома сама – Беру віничка. І кругом замету, Наведу чистоту, Щоб ніде не було Ні пилиночки. А як мама прийде, Все обдивиться, Ледве віник знайде, Смішно скривиться, Поцілує свою Заметушечку, Покладе спочивать На подушечку. Після мене мете: Аж до раночку, Поправляє мою Замі таночку.
«Праля» (В.Лучук) Ляльчине убраннячко Я заберу. Ляль чине убраннячко Поперу. Лийся, водичко, із крана, Буде спідничка попрана. Лийся, водичка, срібляста, Буде хустиночка чиста. Почеплю убраннячко На шнурі, Посушу убраннячко У дворі. Сонечко буде світити, Ляльчину хустку білити. Буде вітерець повівати, Буде вбрання висихати.
«Таня – помічниця» (Г. Биченюк) Вранці мама борщ зварила, Таня моркву принесла. Мама вдень спідничку шила, Таня хату замела. Мама в кухні посуд мила, Таня витерла стола. Швидко мама все зробила, Бо їй Таня помогла.
« Куховарки» (С. Шушкевич) Я й сестра моя Наталя Зранку мамі помагали: Все прибрали і помили, Та ще й каші наварили. Присмалилась наша каша, Підгоріла наша каша: Довго на вогні тримали, Ну й дісталось нам від мами. А ми їли і хвалили – Кашу ж ми самі варили.
«Юля-чистюля» (В. Дарда)
КУ « Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Дніпропетровської області КЗ «Лозуватський комбінований дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Берізка» Криворізької районної ради
Морально-етичні досліди на основі літературної спадщини В.Сухомлинського як складова національно-патріотичного виховання дошкільнят
Мацур Богдана Володимирівна, вихователь
с.Лозуватка 2017р.
Навчально-методичний посібник «Морально-етичні досліди на основі літературної спадщини В.Сухомлинського як складова національно-патріотичного виховання дошкільнят».-с. Лозуватка, Криворізький район, 2017 р.-59с.
Посібник містить матеріали роботи з національно-патріотичного виховання дошкільнят: теоретичні основи із впровадження педагогічних ідей В.Сухомлинського в освітній процес, класифікацію казок В.Сухомлинського відповідно до різних напрямків патріотичного виховання, методику проведення дослідів, серію морально-етичних дослідів для дітей старшого дошкільного віку на основі казок В.Сухомлинського, які надають змогу максимально ефективно формувати патріотичні та моральні якості; рекомендації для вихователів та батьків. Збірник спрямований на становлення національної свідомості дошкільників, розвиток креативності, мовлення, мислення та творчої уяви у дітей. Посібник рекомендовано вихователям-методистам, вихователям дошкільних навчальних закладів та батькам.
Схвалено науково – методичною радою Комунальної установи «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Протокол №____ від________ 2017р.
Зміст
1.Вступ…………………………………………………………………... 4 2.Основна частина……………………………………………………… 6 2.1.Теоретичний розділ………………………………………………....6 2.2.Практичний розділ…………………………………………………..11 2.3.Використані джерела……………………………………………….29 3.Висновки………………………………………………………………30 4. Додатки………………………………………………………………..32
Вступ
Нинішній етап розвитку українського суспільства гостро ставить проблему формування та становлення свідомого громадянина-патріота своєї країни. В зв’язку з існуванням прямої загрози денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей: повага до національних символів, участь в громадсько-політичному житті країни, повага до прав людини, толерантне ставлення до цінностей і переконань представників інших культур, рівність усіх перед законом, готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Тому серед пріоритетних напрямів виховання молодого покоління сьогодні найбільш актуальними виступають національно-патріотичне та громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін. Ці ідеї закріплені нормативно-правовими документами, такими як Закон України «Про дошкільну освіту», Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді, Базовим компонентом дошкільної освіти, Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012-2021роки, Концепцією громадянської освіти, Стратегією національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020роки, парціальною програмою національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку «Україна-моя Батьківщина». Одним із завдань дошкільної освіти (стаття 7) є «виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля». Найбільшою помилкою в сучасній організації освітнього процесу з національно-патріотичного виховання є формальний підхід до розуміння і запровадження змісту патріотичного виховання дошкільників, оскільки це не тільки створення музеїв українського мистецтва, сприймання і тлумачення Герба, Прапора, Гімну України, а звертання уваги на якісні позиції національно-патріотичного виховання: любові до рідної землі, гордості за належність до українського народу, формування національної гідності, свідомості. Тому величезної важливості набуває громадянська позиція самого педагога, який безпосередньо керує діяльністю дітей та залучає їх до пізнання нашої країни, виховання любові до неї, гордості за належність до українського народу. Отже, національно-патріотичне виховання - це не лише виховання почуття любові, а й відчуття належності до своєї Батьківщини, яке вимагає глибинного переживання і не терпить нещирості і неправди. Це почуття, яке неможливо демонструвати, а потрібно підтверджувати особистими вчинками та практичними діями. Посібник містить теоретичний матеріал із впровадження в освітній процес педагогічних ідей В.Сухомлинського, класифікацію казок видатного педагога-гуманіста, справжнього патріота України відповідно до різних напрямків національно-патріотичного виховання, методику проведення дослідів, серію морально-етичних дослідів з дітьми на основі казок В.Сухомлинського, які надають змогу максимально ефективно формувати патріотичні та моральні якості, а також рекомендації для вихователів і батьків.
ОСНОВНА ЧАСТИНА 2.1 ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ Засвоєння духовного багатства, яке створювала українська нація тисячоліттями, є метою і змістом виховання сучасної високоморальної особистості. Плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини. Виняткову роль у цьому процесі відіграє формування переконань, норм, принципів, правил, звичок суспільної та особистої поведінки, передавання традицій роду і народу, що у своїй єдності і взаємозв’язку становлять основу культури суспільства та кожної окремої людини. Нашій державі потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Зростити і виховати таке покоління українців можна за умови розвитку національної освіти, яка грунтується на основі української етнопедагогіки та родинного виховання. А літературна та педагогічна спадщина В.Сухомлинського є базою такого виховання. Ідею цілісного національного змісту освіти відображали в своїх працях видатні українські науковці та діячі: І.Квасниця, навчально-методичний комплекс та програму «Великий світ маленької дитини» 1ступінь якої ми використовуємо в освітньому процесі; В.Сухомлинський, О.Олесь, М.Підгірянка, С. Русова, А.Богуш, Т.Поніманська, О.Каплуновська, І.Кичата, Ю.Палець, Г.Григоренко, Н.Лисенко, І.Бех, К.Чорна та інші. З чого ж починати роботу педагогу в дошкільному закладі? А починати треба із спілкування, вміння будувати стосунки з іншими дітьми, бо людина в цьому світі не існує ізольовано. Все наше життя – це низка різноманітних стосунків з іншими людьми. Введення дитини у світ людських взаємин – процес складний і відповідальний, що вимагає багато зусиль від дорослих, насамперед родини і колективу дитячого садка. Вони є першою сходинкою на шляху до соціалізації та вироблення ціннісних орієнтирів у маленької людини, бо закладають фундамент емоційної культури дитини, тому основне наше завдання – виховувати у дітей гуманне ставлення до інших. На даний час все суспільство з тривогою усвідомлює гостроту проблеми гуманних стосунків, які є передумовою гармонійного розвитку дитини в громадянському суспільстві й водночас критерієм її особистісного розвитку. Це серйозна проблема нашого суспільства. Здавалося б ні батьки, ні педагоги не навчають дітей говорити неправду, бути жорстокими, байдужими, нещирими. То ж звідки беруться байдужі, жадібні люди, навіть серед підлітків все частіше трапляються прояви нелюдської жорстокості щодо своїх однолітків, а часом і дорослих людей? Адже всі вони в дитинстві чули багато слів про те, що добре, а що погано, як можна вчиняти, а як – ні. Виходить, що зерна добра не дали сходів і в дитинстві не був сформований той стрижень, який допомагає в дорослому житті самостійно визначати, як слід чинити в тій чи іншій ситуації, той духовний орієнтир, який не дасть людині збитися з правильного шляху. Тобто нам потрібно спільно з батьками змінювати методи виховання. На мою думку, виховання не повинно бути показним і пафосним, не прив’язаним до реального життя, а, насамперед, має бути зверненим до конкретних ситуацій, роздумів про те, чим живуть близькі люди (в родині, дитячому садку), що їх хвилює, тривожить, радує. Тому головною метою педагога є пробудження в дитячих душах благородних почуттів: вдячності, співчуття, задоволення й радості від власного доброго вчинку, прагнення допомогти комусь, розрадити тощо. Завжди треба пам’ятати одну істину, що тільки те, що збудило в дитячій душі переживання, те, що пройшло через серце дитини, залишить назавжди слід в її душі. Говорячи про людські взаємини, вміння жити в громадянському суспільстві, потрібно закцентувати увагу на розумінні таких термінів як громадянин, громадянське суспільство, громадянські почуття, патріотизм, духовність, душевність, моральність. Почнемо із значення термінів, які стосуються індивідуальності кожної дитини. До поняття «духовність» звертаються не лише тоді, коли хочуть передати релігійний контекст, а й у повсякденному житті, коли йдеться про найкраще в людині, її ідеальне-Я. Духовне життя – це та частина життєдіяльності людини, яка пов’язана з її свідомістю, мисленням і спрямована на самовдосконалення. Духовні якості: розсудливість, прагнення бути якомога кращим, схильність розмірковувати з приводу сенсу життя, доброго та злого, істини тощо. Поняття «душевний» концентрує увагу на внутрішньому світі особистості – її думках, переживаннях, мріях, намірах, прагненнях. Це підґрунтя самосвідомості, розвиток вміння регулювати власну поведінку, цінувати інших так само, як самого себе. Душевні якості:душевна рівновага, оптимізм, емоційна сприйнятливість, самокритичність, самоповага, здатність мріяти. Поняття «моральний» - загальновідоме, проте не всіма чітко усвідомлюване. Якщо вектор першого поняття спрямований вгору, другого – всередину, то третього – вбік – у напрямі до інших людей. Моральні – тобто регульовані правилами співжиття дії людини в суспільстві. Треба пам’ятати, що морально вихована людина діє не лише з користю для себе, а й для партнера, вміє віддавати, а не лише брати. Отже тріада «духовність-душевність-моральність» - важливий ланцюг виховної роботи, бо стосується особистісного розвитку дитини. Моральні якості: працелюбність, чесність, правдивість, щирість, співчутливість, сміливість тощо. Громадянин – особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. Якщо термін суспільство характеризує спільність життєдіяльності людей, то «громадянське суспільство» - це така самостійна і незалежна від держави система громадських інститутів, зв’язків і інтересів, що забезпечує вільну реалізацію кожною людиною своїх природніх прав – права на життя і гідне існування, працю, свободу робити все, що не шкодить іншим, право на власність, рівність перед законом. Громадянське суспільство – це стійке стабільне суспільство, у якому на перший план виходить етика гуманізму, злагоди, толерантності, культури міжетнічних відносин. Це суспільство, в якому немає війни, катаклізмів, в якому закон однаковий для всіх, діє реальна свобода слова, друку, совісті, високий рівень політичної, моральної і правової культури. Ключові слова громадянського суспільства – права людини, власність, закон. Громадянські почуття – це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська, правова позиція особистості, її людська та національна гідність. Патріотизм – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви й подвиги. Отже, для того, щоб бути повноправним членом суспільства, людина повинна брати активну участь у справах громади і держави на засадах глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків, бути громадянином з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності. Громадянська зрілість особистості включає в себе такі якості як освіченість, гуманізм, духовність, діловитість, активну позицію, самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм. Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур та держав. Одним із завдань української системи освіти є пробудження і виховання в кожній дитині патріотичних почуттів, залучення її до вищих цінностей. Отже, кожен громадянин повинен бути патріотом своєї країни. Особливо цінною для сучасної практики є педагогічна спадщина талановитого українського педагога В.Сухомлинського, який вбачав пріоритет у формуванні нового покоління свідомої молоді, вихованні справжніх патріотів, що по справжньому люблять Батьківщину, горді за свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє. В.Сухомлинський вважав, що виховувати маленьку дитину потрібно так, щоб у неї були цінності душі, які дісталися їй дорогою ціною. Літературна спадщина великого педагога є дуже багатогранною, фактично у творах педагога представлені всі теми нашого життя, тому його твори захоплюють увагу дитини, збуджують її допитливість, збагачують життя, стимулюють уяву, розвивають інтелект, допомагають зрозуміти саму себе, тобто торкаються всіх сторін особистості дитини. В.Сухомлинський, виховуючи юних патріотів, пов’язував поняття Батьківщини з рідною оселею, матір’ю, Україною. Видатний педагог розумів, що патріотизм як любов до Батьківщини є доцільним і життєво необхідним. Він у своїй книзі «Народження громадянина» переконливо довів, що основою громадянської свідомості особистості є патріотизм, любов до Батьківщини, свого народу. Важливий висновок Василя Олександровича – прищеплювати патріотизм треба з раннього дитинства через розвиток позитивних емоцій. Видатний педагог зазначав: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, у що вкладає частку своєї душі. Захоплення красою землі, де жили діди і прадіди, де нам судилося прожити життя, повторити себе в дітях, постаріти і піти в землю, яка народила нас, - це найважливіше емоційне джерело любові до Батьківщини. Тому для нас, як і для В.Сухомлинського – виховання любові до Батьківщини – це виховання любові до сім’ї, до села, в якому народилися, до рідної української мови, до природи рідного краю, культури, звичаїв і традицій свого народу, до України – все те, що живить нас і з чого ми черпаєм силу, натхнення, бажання жити і творити. Працюючи над цими напрямками, ми приділяємо велику увагу не тільки їхнім складовим, а й вмінням дітей робити висновки, розмірковувати, аналізувати. Тому, розуміючи як неоціненну роль у формуванні моральності, патріотизму, духовності дошкільнят відіграє літературна спадщина В.Сухомлинського, я розробила серію морально-етичних дослідів на основі цих художніх творів, бо вони акумулюють в собі загальнолюдські ідеали і цінності, ознайомлюють з прикладами морально-етичної поведінки, рисами характеру, стаючи таким чином засобом духовно-особистісного пізнання світу та сприяють становленню національної самосвідомості та формуванню патріотичних почуттів у дошкільнят.
2.2 ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ Класифікація казок В.Сухомлинського з патріотичного виховання відповідно до теми «Становлення громадянина»
Збірка «Квітка сонця»
· «Щоб не наколовся» ст.9 · «Найласкавіші руки» ст.11 · «Чорнобривці» ст 11 · «Соромно перед соловейком» ст.15 · «Бо я людина» ст.18 · «Чому здивувався Петрик» ст.21 · «Кожна людина повинна» ст.26 · «Як хлопці мед поїли» ст.26 · «Що Ніна має зробити» ст.29 · «Звичайна людина» ст.31 · «Від верби до тополі, від тополі до верби» ст. 35 · «Знайшов винного» ст. 40 · «Заплющені очі» ст. 42 · «Бабуся і Петрик» ст. 47 · «Хочеться сказати щосб ніжне-ніжне» ст. 49 · «Скляне мишеня» ст. 49 · «Майже чарівна розмова» ст 59 · «Скажи людині здрастуйте» ст. 59 · «Наїлися встали і пішли» ст.69 · «Чому не спиться Пилипкові» ст. 72 · «Завірюха» ст. 74 · «Чи винен м’яч» ст.76 · «Солом’яні брилі» ст.80 · «Скляний чоловічок» ст.84 · «Навіщо кажуть «спасибі» ст.85 · «Чого ти, Юрцю, плачеш» ст.86 · «Горбатенька» ст.94 · «Миколі стало легше» ст.97 · «Палець у чорнилі» ст.99 · «Протоптали стежку» ст.101 · «Добре, що сонечко сяє» ст.103 · «Важко бути людиною» ст.104 · «Мишкові купили велосипед» ст.106 · «Прогаяний день» ст.112 · «Гвинтик» ст.120; · «Страшний черв’ячок» ст.122 · «Каяття» ст.123 · «Срібний карбованець» ст.127 · «Не боюся ні блискавки, ні грому» ст.130 · «Як Павлик списав у Зіни задачу» ст.134 · «Найкрасивіше і найповторніше» ст.136 · «Чи можна перехитрити «Сонечко» ст138 · «Купа сміття» ст. 139 · «Краплина води» ст.139 · «Як сліпому окуляри» ст. 142 · «Після уроків» ст.153 · «Не забувай про джерело» ст. 158 · «У кого радість, а в кого й горе» ст. 167 · «Найкрасивіше і найбридкіше» ст.168 · «Хай хтось інший» ст.169 · «Шматок хліба» ст171 · «Несміливий хлопчик» ст.179 · «Як Федько робив Уроки» ст.182 · «Не загубив, а знайшов» ст.182 · «Матвіїв дуб» ст 196 · «Хто найкращий майстер на землі» ст.198 · «Який слід повинна залишити людина на землі» · Збірка «Вогнегривий коник»
· «Лялька під дощем» ст.17 · «Правда буває гірша за неправду» ст.13 · «Перестелимо постіль дідусеві» ст. 27 · «Бабуся і Петрик» ст.29 · «Матері ніколи» ст 30 · «Важко бути людиною» ст.34 · «Як Микита став працьовитий» ст.38 · «Ярок через дорогу» ст.46 · «Чому сьогодні черствий хліб» ст.49 · «Дивний мисливець» ст.52 · «Тихо, бабуся відпочиває» ст.56 · «Доброго Вам здоров’я, дідуся» ст.60 · «Сьома дочка» ст.67 · «Комірчина для дідуся» ст.72 · «Лисиччук-першокласник» ст.72 · «Чого ти Юрцю плачеш» ст.80 · «Смітник» ст.82 · «Вічний блуканець» ст.84 · «Чого заплакав Мишко» ст.85 · «Матвіїв дуб» ст.85 · «Кожна людина повинна» ст.87 · «Нові штани» ст.87 · «Камінь на межі» ст.88 · «Любий синок» ст 95 · «Яблуко в осінньому саду» ст. 98 · «Батьків олівець» ст.100 · «Іванова хата горить» ст.101 · «Щоб ти став кращий» ст.102 · «Несміливий хлопчик» ст.103 · «Чи винен м’яч» ст.105 · «Огірки навколо колодязя» ст.108 · «Хто найкращий майстер на землі» ст.112 · «Купа сміття» ст.117 · «Чи можна перехитрити сонечко» ст. 125 · «Віл і Садівник» ст.128 · «Камінь» ст. 130 · «Бо я людина» ст.131 · «Як Павлик списав у Зіни задачу» ст.134 · «Хліб то праця людська» ст.136 · «Не загубив, а знайшов» ст.139 · «Кінь утік» ст.144 · «Людина з гарячим серцем» ст.147 · «Звичайна людина» ст.148 · «Яблунька і літо» ст.149 · «Висока гора до неба» ст.150 · «Не забувай про джерело» ст.152 · «Бо за морем чужина» ст.160 · «Прогаяний день» ст.161 · «Чому Сергійкові було соромно» ст.165 · «Як Федько відчув у собі людину» ст.167 · «Загублені гроші» ст.170 · «Страшний черв’ячок» ст.191 · «Ті самі слова» ст.185 · «Який слід повинна залишити людина на землі» ст.183 · «Миколі стало легше» ст.193
Збірка «Всі добрі люди - одна сім’я»
· «Найдорожче» ст.77 · «Чому не вішати цього рушника, матусю» ст.91 · «Людина принесла життя» ст.96 · «Доброго Вам здоров’я, дідусю» с.102 · «Дивний мисливець» ст.104 · «До діда Федора по лопату» ст.106 · «Невдячність» ст.112 · «Кінь утік» ст.113 · «Хто ж такий дядько Карпо» ст.117 · «Всі добрі люди - одна сім’я» ст.124 · «На кладці» ст.125 · «Перед справедливою суддею» ст.150
Класифікація казок В.Сухомлинського з патріотичного виховання відповідно до теми «Виховання любові до природи рідного краю» Збірка «Вогнегривий коник»
· «Перепел і кулик» ст.10 · «Верба над ставом» ст.16 · «Дивина» ст.24 · «Це сину, моє поле» ст.34 · «Соловейкове гніздо» ст.35 · «Білка і Добра людина» ст.36 · «Котик і їжачок» ст.39 · «Соромно перед соловейком» ст.42 · «Як діти раділи, а ялинка плакала» ст.44 · «Ялинка для горобчиків» ст.49 · «Конвалії в саду» ст.52 · «Дивний мисливець» ст.53 · «Соловей і жук» ст.69 · «Чого синичка плаче» ст.76 · «Матвіїв дуб» ст.85 · «Відломлена гілка» ст.89 · «Дуб на дорозі» ст.112 · «Дівчина і Ромашка» ст.113 · «Купа сміття» ст.117 · «Деркач і Кріт» ст.129 · «Камінь» ст.130 · «Не забувай про джерело» ст.152 · «Які вони бідні» ст.184
Збірка «Квітка сонця»
· «Соромно перед соловейком» ст.15 · «Петрик, собака й кошеня» ст.20 · «Відломлена гілка» ст.46 · «До побачення, сонечку!» ст.56 · «Як Миколка став хоробрий» ст.92 · «Зламана яблунька» ст.150
Збірка «Всі добрі люди — одна сім'я»
· «Конвалії в саду» ст.29 · «Хлопчик і дзвіночок конвалії» ст.30 · «Дятел і дівчина» ст.32 · «Про що співав щурик» ст.34 · «Як ми врятували жайворонят» ст.34 · «Як ми раділи, а ялинка плакала» ст.40 · «Дівчинка й синичка» ст.43 · «Чого синичка плаче» ст.72 · «Людина принесла життя» ст.96 · «Хуртовина» ст.99 · «Соловейкове гніздо» ст.100 · «Як ми знайшли гніздечко» ст.101 · «Дивний мисливець» ст.104 · «Кущ бузку біля ставка» ст.111 · «Камінь» ст.116 · «Ліхтарик» ст.119 · «Дуб на дорозі» ст.120 · «Дуб під вікном» ст.134 · «І як вона виросла на дорозі» ст.136
Збірка «Всі добрі люди -одна сім’я»
· «У гості до конвалії» ст.9 · «Бджолина музика» ст.10 · «Все співає в лісі» ст.11 · «Пролісок і жайворонок» ст.11 · «Де береться краплинка» ст.12 · «Ранкова зоря» ст.12 · «Квітуча вишня» ст.13 · «Сонечко сходить» ст.13 · «Метелик із росою на крилі» ст.14 · «Ранковий вітерець» ст.15 · «Як бджолу застав дощ у квітці» ст.16 · «Чому опадає листя з дерев?» ст.18 · «Як пробудилася зелена Травинка» ст.17 · «Осіння квітка й весняна квітка» ст.22 · «Червоний метелик» ст.22 · «Як дізнаються муравлики,що буде дощ?» ст.23 · «Пташина комора» ст.23 · «Туман над ставками» ст. 24 · «Верба, мов дівчина золотокоса» ст.25 · «Дуб і верба» ст. 27 · «Перша крига на ставку» ст.27 · «Як білочка дятла врятувала» ст. 28 · «Конвалія в саду» ст.29. · «Співуча пір’їнка» ст.31 · «Сонячний зайчик» ст. 32 · «Червоногруді снігурі» ст.33 · «Про що співає щурик» ст.34 · «Як врятували жайворонят» ст. 34 · «Коли прилітають птахи» ст.34 · «Білка і сойка» ст. 35 · «Як джміль нагодував бджолу ст.36 · «Ромашка і бджола» ст.36 · «Як їжачок до зими готувався» ст. 37 · «Ніде приліпитись крапельці роси» ст.38 · «Хризантема й цибулина» ст.39 · «Жук вусач» ст.39 · «Як діти раділи, а ялинка плакала» ст. 40 · «Ластівка й горобець» ст. 41 · «Ластівки прощаються з рідним краєм» ст.42 · «Дівчинка й синичка» ст.43 · «Шпак прилетів» ст. 43 · «Як бджола ночувала в квітці» ст.45 · «Як їжачиха приголубила своїх дітей» ст. 46 · « Курчата» ст.48 · «Весняний дощ» ст.48 · «Куди поспішали муравлики» ст.49 · «Заєць і морква» ст.52 · «Як ріка розгнівалася на дощика» ст. 53 · «Як павучиха продавала павутиння» ст.55 · «Біла пір’їнка» ст.59 · «І чого не йде сніг» ст.61 · «Кущ вовчих ягід» ст. 64 · «Дуб і лоза» ст. 64 · «Пелюстка і квітка» ст.65 · «Мальва і хатня квітка» ст.66 · «Пурпурова квітка» ст.67 · «Пшеничний жайворонок» ст.66 · «Півень і сонце» ст.71 · «Ластівка робить гніздо» ст.72 · «Чого синичка плаче?» ст.72 · «Що найтяжче журавлям?» ст.74 · «Шматочок літа» ст.84 · «Як заходить сонце» ст. 85 · «Я ще раз побачив тебе, сонячний променю» ст.86 · «Місяць у ночвах» ст.86 · «Пекучий сонячний зайчик» ст.86 · «Квітка і сніг» ст.87 · «Є ще одне найніжніше деревце» ст.90 · «Ой піду я лугом» ст.90 · «Хуртовина» ст.99 · «Соловейкове гніздо» ст.100 · «Як ми знайшли гніздечко» ст. 101 · «Бузинова палиця» ст.103. · «Конвалія під вікном» ст..104 · «Чого це вода в криниці тепла?» ст..107 · «Навіть квіти з сорому почервоніли» ст.109 · «Камінь» ст.116 · «Дуб на дорозі» ст.120 · «Жабеня» ст.122 · «Пісня великого сірого каменя» ст.132 · «І як вона виросла на дорозі» ст.136 · «Бузок чи тюльпан» ст.140 · «У привокзальному садку» ст.144 · «Горіхи для білочки» ст.145 · «Материне поле» ст.147 · «Сяйна вершина і кам’яниста стежка» ст.151.
Класифікація казок В.Сухомлинського з патріотичного виховання відповідно до теми «Виховання любові до України» Збірка «Вогнегривий коник» · «Перепел і кулик» ст. 10 · «Що найтяжче журавлям» –ст. 71 · «Вічний блуканець» ст. 84 · «Деркач і кріт» ст. 130 · «Бо за морем чужина» ст. 160 · «Незнищений камінь» – ст. 168 · Збірка «Всі добрі люди - одна сім’я»
· «Квітуча вишня» ст. 13 · «Верба мов дівчина золотокоса» ст. 25 · «Червоногруді снігурі» ст. 33 · «А що там за лісом» ст. 65 · «Дідова колиска» ст. 77 · «Найдорожче» ст.77 · «Ой піду я лугом…» ст.90 · Збірка «Квітка сонця»
· «Вічна тополя» ст. 201
Збірка «Рід, родина, Україна»
· «Стара-стара вишня» ст.12 · «Колиска» ст. 14 · «Бабусин рушник» ст.54 · «Відлітають лебеді» ст.55 · «А що там за лісом» ст.56 · «Мені захотілось додому» ст.58 · «Квітуча вишня» ст.60 · «Де ж тепер помостить вивільга» ст.61 · «Найважчий урок» ст.62 · «Деркач і кріт» ст.63 · «Червоні маки за хатою» ст. 64 «Бо за морем чужина» ст.64 · «Старий і ластівка» ст.66 · «Вічна тополя» ст.69 · «А пісня жива» ст.70 · «Ой піду я лугом» ст.76 · «Сонце заходить» ст.80
Класифікація казок В.Сухомлинського з патріотичного виховання відповідно до теми «Виховання любові до сім’ї»
Збірка «Вогнегривий коник» · «Материне поле» ст.146 · «Висока гора до неба» ст.150 · «Чотири вітри і материнське горе» ст.154 · «Запита у бабусі» ст.158 · «Прогаяний день» ст.161 · «Як народився Василько» ст.164 · «Як Федько відчув у собі людину» ст.167 · «Жаль самого себе» ст.174 · «Петрик і Павлик» ст.175 · «Він прийде…» ст.179 · «Веселка» ст.180 · «Тепер ти станеш Учнем людським» ст.192 · «Миколі стало легше» ст.193
Збірка «Всі добрі люди – одна сім’я» · «Дідова колиска» ст.77 · «Найдорожче» ст.77 · «Тетянка усміхається» ст.78 · «Дідусева таємниця» ст.79 · «Півнику – братику» ст.80 · «Як носили півника продавати» ст.82 · «Яблуко на верхівці» ст.83 · «Внучка старої вишні» ст.83 · «Шматочок літа» ст.84 · «Як заходить сонце» ст.85 · «Пекучий сонячний зайчик» ст.86 · «Ялинка для горобчиків» ст.88 · «Лист до батька» ст.88 · «Є ще одне найніжніше деревце» ст.90 · «Ой піду я лугом…» ст.90 · «Чому не вішаєте цього рушника, матусю?» ст.91 · «Ввечері бабуся прийде…» ст.92 · «Дідусева ложка» ст.92 · «Яке щастя?» ст.93 · «Дивина» ст.93 · «Чорні руки» ст.94 · «Найщасливіша людина в світі» ст.95 · «Сашків корабель» ст.96 · «Ми любимо малювати» ст.98 · «Хто кого веде додому» ст.98 · «Доброго вам здоров’я, дідусю» ст.101 · «Бузинова палиця» ст.103 · «Перестелимо постіль дідусеві» ст.103 · «Конвалія під вікном» ст.104 · «До діда Федора по лопату» ст.106 · «Мед із кишені» ст.108 · «Навіть квіти з сорому почервоніли» ст.109 · «Смітник» ст.113 · «Чого мати хвалить Миколу?» ст.114 · «Огірки навколо колодязя» ст.115 · «Гойдалка за парканом» ст.117 · «Мама не любить смажених грибів» ст.118 · «Жабеня» ст.122 · «Про що думала Марійка» ст.122 · «На бабусиному ліжку» ст.123 · «Всі добрі люди – одна сім’я» ст.124 · «На кладці» ст.125 · «Хто же муруватиме печі?» ст.125 · «Маленька лопатка» ст.126 · «Правда буває гірша за неправду» ст.128 · «Любий синок» ст.128 · «Мокра і суха сорочки» ст.129 · «Лижі й ковзани» ст.130 · «Дуб під вікном» ст.134 · «Сьома дочка» ст.135 · «Кофточка для Настусі» ст.137 · «Чого?Чого?» ст.138 · «Бузок чи тюльпан» ст.140 · «Лялька зі старих клаптиків» ст.141 · «Синій олівець» ст.143 · «Горіхи для білочки» ст.145 · «Материне поле» ст.147
Збірка «Рід, родина, Україна»
«Поздоровляємо» ст. 15 · «Як покарали зайця» ст.16 · «Намисто з чотирма променями ст.17 · «Тихо, тихо, бабуся відпочиває» ст.18 · «Сьома дочка» ст. 19 · «Материнське щастя» ст.20 · «Голос казки» ст.21 · «Чорнобривці» ст.22 · «Старий пень» ст.24 · «Одно-однісіньке в світі макове зернятко» ст.25 · «Верба над ставом» ст.26 · «Святковий обід» ст.27
Збірка «Квітка сонця»
«Він став трудівником» ст.5 · «Чорногуз і дівчинка» ст.7 · «Ніч та біла сорочка» ст.7 · «Найласкавіші руки» ст.7 · «Не видно, бо ніч» ст.8 · «Хай я буду ваша, бабусю» ст.9 · «Як дівчинка побачила себе» ст.16 · «Бо я людина» ст.18 · «Чому здивувався Петрик» ст.18 · «Сива волосинка» ст.21 · «Хочу й на тата бути схожа» ст.22 · «Ледача подушка» ст.23 · «Кожна людина повинна» ст.25 · «Як хлопці мед поїли» ст.26 · «Хлопчик і хвора мама» ст.26 · «Що Ніна має зробити» ст.28 · «Що краще?» ст.29 · «Хто розмалював півника» ст.29 · «Мама послала» ст.30 · «Мамин кавун» ст.32 · «В гостях у дядька Матвія» ст.39 · «Знайшов винного» ст.40 · «Яблуко в осінньому саду» ст.41 · «Заплющені очі» ст.42 · «Петрик і Павлик» ст.43 · «Тато з мамою посварились» ст.51 · «Спіть, мамо, спіть…» ст.52 · «Три пиріжка» ст.54 · «А хто ж вам казку розповідає бабусю?» ст.58 · «Скажи людині «здрастуйте!» ст.59 · «Біда заставляє вчитися» ст.66 · «Народження егоїста» ст.70 · «Чого ж ти вчора не шукав моїх окулярів» ст.73 · «Святковий обід» ст.83 · «У Марійки аж дві тітки» ст.88 · «Петро і Марійка» ст.88 · «Тихо, бабуся відпочиває» ст.100 · «Мрія про татуся» ст.106 · «Чого тепер мама плаче?» ст.110 · «Прогаяний день» ст.112 · «Завтра я вилізу на найвище дерево» ст.120 · «Каяття» ст.123 · «Бабусин борщ» ст.126 · «Книга і цукерки» ст.166 · «Як Федько робив уроки» ст.182 · «Не загубив, а знайшов» ст.186 · «Кому ж іти по дрова?» ст.192
Класифікація казок В.Сухомлинського з патріотичного виховання відповідно до теми «Звичаї та традиції українців»
Збірка «Всі добрі люди – одна сім’я» · «Дідова колиска» ст.77 · «Ой піду я лугом…» ст. 90 · «Чому не вішаєте цього рушника, матусю?» ст.91 · «Дідусева ложка» ст.92 · «Людина принесла життя» ст.96 · «Безсмертна мати» ст.146.
Збірка «Вогнегривий коник» · «Верба над ставом» ст.16 · «Хто найкращий майстер на землі» ст.112 · «Не забувай про джерело» ст. 152 · «Хліб, труд і пісня» ст.91 · «А пісня жива» ст. 119
Збірка «Рід, родина, Україна» · «Бабусин рушник» ст.54 · « Вічна тополя» ст. 69
Напрямки національно-патріотичного виховання за педагогічними ідеями В.Сухомлинського
1.Виховання любові до України.
2. Становлення громадянина.
3.Виховання любові до сім’ї.
4. Виховання любові до природи рідного краю.
5.Виховання любові до малої Батьківщини.
6.Виховання поваги до звичаїв і традицій українців.
Основні принципи та положення на сутність освітнього процесу у системі поглядів В.О.Сухомлинського
1.Неповторність кожної дитини.
2.Визнання відсутності нездібних дітей.
3.Індивідуальний підхід з метою пізнання кожної дитини.
4.Цікаве позитивне сприйняття світу, в якійсь мірі перевтілення себе в дитину.
Особливості проведення морально-етичних дослідів на основі літературної спадщини В.Сухомлинського Високоморальні оповідання та казки Василя Сухомлинського невеликі за обсягом, мають незначну кількість дійових осіб і чітку сюжетну лінію, легко сприймаються та відтворюються дітьми. Ці твори не лише втілюють різні моделі поведінки у певних ситуаціях, а й розкривають внутрішній стан людини, непрості психологічні процеси, найтонші порухи людської душі. У них ненав’язливо, через художні образи, причинно-наслідковий зв'язок між діями персонажів та їхньою подальшою долею дається морально-етична оцінка людських вчинків. Отже, морально-етичний дослід – це моделювання ситуації, розв’язання якої вимагає пробудження морально-етичних переживань дитини-учасника, її сумління, здійснення морально-етичного вибору. Метою морально-етичних дослідів є: збагачення соціального досвіду дітей, формування загальнолюдських моральних цінностей, виховання патріотичних якостей та національної свідомості. Завдання морально-етичних дослідів: - створення сприятливих умов для становлення соціальної компетентності дитини; - розвиток філософського сприйняття світу, усвідомлення особистої позиції, відчуття своєї неповторності, індивідуальності, значущості; - формування моральної позиції дитини, первинних уявлень про добро та зло; - виховання любові, поваги до рідних, знання своїх прав та обов’язків у сімї; - вміння милуватися природою, бережливе ставлення до неї; - встановлення причинно-наслідкових зв’язків; - виявлення критичного ставлення до вчинків героїв казок; - виховання любові до рідної країни, її традицій та звичаїв, державних символів та оберегів; - формування морально-етичних якостей. Порядок проведення: Залежно від наповнення дослідів їх проводять або до читання твору, щоб перевірити, чи сформована у дітей здатність здійснювати моральні вчинки за власним бажанням, або після читання та обговорення, щоб спонукати дітей на практиці закріплювати набуті етичні способи поведінки. Таким чином, літературна спадщина В.Сухомлинського є могутнім засобом впливу на формування, розвиток та становлення морального, духовного, патріотичного й соціального начал дошкільнят.
Почуття, якості, які формуються під час проведення морально-етичних дослідів:
-почуття власної гідності; -почуття гордості за приналежність до рідної країни; -почуття національної самосвідомості (сприйняття себе як частини національної спільноти, нації, що проявляється у відданості й любові до свого народу, до Батьківщини, гордості за її минуле й сьогодення, готовності її захищати); -розуміння необхідності розмовляти українською мовою; -дотримання українських звичаїв та традицій; -почуття колективізму (вміння виконувати доручення, бажання допомогти слабшому; -прагнення уникати конфліктних ситуацій; -повага до старших; -любов до рідних (піклування про їхнє здоров’я, прагнення підтримати їх); -моральні якості (доброта, милосердя, любов, відповідальність, щирість, працьовитість, чесність тощо).
Серія дослідів за сюжетами морально-етичних казок В.Сухомлинського
«Одно-однісіньке зернятко» (Становлення громадянина) Мета. Збагачувати соціальний досвід дитини, формувати загальнолюдські моральні цінності - душа тягнеться до світла, яке символізує позитивний духовний світ дитини; вчити визначати ці базові якості особистості; розвивати філософське сприйняття світу, усвідомлення особистої позиції, відчуття своєї неповторності, індивідуальності, значущості. Виховувати любов до рідних, бережне ставлення до природи. Матеріал: прозора ваза, кольорові камінчики, вишитий рушничок, вишиті камінчики-квіточки, дві декоративні тарілки. Короткий зміст казки. Бабуся несла з городу спілі маківки. Маленьке Макове Зернятко виглянуло надвір і випало на землю. Зернятко залишилося одне, воно злякалося, заплакало, а потім заснуло. Розбудили Макове Зернятко теплі сонячні промінчики. Зернятко здивувалося, коли побачило, що замість голівки в нього червона квітка. А ще більше воно зраділо, коли побачило поряд іще одну таку червону квітку. Хід досліду. Після аналізу змісту казки вихователь задає дітям запитання: -Дівчатка, а ви знаєте що таке душа? (Душа – це почуття людини. Вона знаходиться всередині. Її ніхто ніколи не бачив. Всі люди народжуються з чистою душею). -В кого є душа? (Душа є у всіх живих істот). -А чи чули ви вираз «добра душа»? (Чули). -Про кого так можна сказати? (Так можна сказати про людину, яка робить добрі справи). -А чи чули ви вираз «щедра душа»? (Так). -Про яку людину можна так сказати? (Щедра душа у людини, яка всім допомагає, жаліє, підтримує). -А що означає вислів «зігріти душу»? (Зігріти душу можна, сказавши щось приємне комусь або зробивши щось хороше). -Хто може зігріти душу? (Зігріти душу може і дитина, і дорослий, і старенькі дідусь чи бабуся). -А коли душу може бути багатою? (Багата душа у доброї, щедрої, чесної і справедливої людини). Вихователь. Багата душа наповнена любов'ю, добром, порядністю, хорошими вчинками і все це багатство душі можна порівняти з дорогоцінним камінням. (Звертає увагу дітей на кольорові камінчики на підносі.) Вихователь. Уявіть, що ця ваза означає маленьку людину, яка народилася. -Як ви думаєте, чи багато вона знає про те, що таке добро та зло і про все інше, що означають ці камінчики? (Ні, вона нічого не знає.) -Хто спочатку навчає дитину робити хороші вчинки? (Мама, тато, бабуся, дідусь, вихователі, знайомі люди.) Вихователь. Наповнимо душу дитини цим дорогоцінним камінням, яке означає багатий духовний світ людини. -Чим ми будемо наповнювати душу дитини? (Діти накладають різнокольорові камінчики у вазу, промовляючи слова - добро, любов, добрі вчинки та ін.) Вихователь. Є такий вираз "час збирати каміння і час розкидати каміння". Це означає, що настав час збирати каміння, вчитися, пізнавати нове. Саме в дитинстві закладаються ці камінці, які ми називаємо духовним багатством людини. І приходить час розкидати каміння, творити добро і ділитися ним з іншими. -Як ваша щедра душа буде це робити? (Діти підходять по одному до столу, беруть камінчики-квіточки, називають зроблений ними хороший вчинок та кладуть його на вишитий "рушник життя".) Вихователь. Я бажаю, щоб ви і надалі в своєму житті творили добро, і на вашому шляху зустрічались тільки хороші люди.
«Старий пень» (Виховання любові до природи, Становлення громадянина) Мета. Формувати у дітей світобачення природи, вчити розуміти, що природа - це цілісний організм, де дерево проживає своє життя і перебуває у взаємодії з людьми, тваринами, природними явищами. Виховувати ціннісні орієнтації під час обговорення емоційних переживань дерева, їжачка, птахів, співпереживання, співчуття, гуманне ставлення до природи; любити, дбати та берегти рідних людей. Матеріал: зображення дідуся, сюжетні картинки. Короткий зміст казки. Росло в лісі велике дерево. Прилітали до нього бджоли, комахи, птахи. Пройшли роки, постаріло дерево, засохло. Прийшли до лісу люди і спиляли його. Залишився від дерева тільки пень. Не прилітали більше до нього ні птахи, ні комахи. Заплакав пеньок з туги. Одного разу до пенька прибіг їжак, вирив ямку біля нього і став там жити. Подружився пеньок з їжачком і від цього помолодів і зацвів зеленим мохом. Хід досліду. Запитання до дітей: -Коли дерево відчувало себе щасливим? (Коли воно було молоде, сильне, зелене, коли у нього було багато друзів - пташок, комах.) -Чому? (Воно було їм потрібне, разом було весело.) -Коли дерево відчуло біль? (Коли від нього залишився тільки пень. Він став самотнім, від цього йому стало гірко, що про нього всі забули. Він згадував минуле, своїх друзів.) -Які ще почуття переживав пень? (Пень заплакав з туги.) -Що таке туга? (Це сум.) -Про що мріяв пень? (Про чиюсь прихильність, дружбу.) -Як і коли здійснилася мрія пенька? (Коли біля пенька поселився їжак, і вони стали товаришувати.) -Як ви розумієте слова "пень помолодів і зацвів"? (Вихователь підводить дітей до висновку, що це сталося від щастя і радості, які позитивно вплинули на пеньок.) -З ким ми можемо порівняти пеньок? (З людиною похилого віку, наприклад, з дідусем.) -Чи може бути йому сумно? (Так.) -Коли? (Якщо він живе сам і його не провідують ні рідні, ні друзі, коли хворіє і нікому доглянути.) Вихователь. Подивіться на цього дідуся. (Вказує на площинне зображення дідуся.) -Що можна зробити, щоб йому стало радісно і він не сумував? (Діти підходять до столу, вибирають з різних сюжетних картинок ті, на яких зображені різні ситуації, які втішать дідуся, підходять до нього і кладуть у його корзинку.) Вихователь. Кожна людина щаслива тоді, коли біля неї є рідні та друзі, коли вона відчуває їхню любов.
«Від верби до тополі, від тополі до верби» (Становлення громадянина)
Мета. Формувати моральну позицію дитини, ціннісні орієнтири, інтереси та потреби, первинні уявлення про добро та зло на основі морально-етичного досліду за казкою В.Сухомлинського. Вчити виявляти критичне ставлення до вчинків героїв казок, схвалення дій того, хто зробив правильно. Створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності дитини та базових людських якостей (співчуття, працьовитість, доброта, чесність). Розвивати у дошкільнят зв’язне мовлення, вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки. Виховувати у малят бажання творити добро, хороші вчинки, бути доброзичливими, щирими, проявляти співчуття, доброту, піклування. Матеріал: свічка, дві склянки, сірники. Короткий зміст казки. Два братики Юрко та Павлик прийшли на ковзанку покататися на санчатах. Юрко був старший, а Павлик – молодший. Юрко запропонував Павлику везти його від верби до тополі (де дорога вниз), а Павлик щоб віз його віз тополі до верби (де дорога вгору). Юрко віз Павлика легко, аж підстрибував, а Павликові було важко везти брата вверх. Павлик спитав братика чому йому важче везти санки з Юрком, то старший брат йому відповів, що це тому, що він менший і слабший, тим самим обдуривши його. Так хлопці возилися кілька разів. На сухому пеньку проти сонечка сидів дід Карпо. Павлик похвалився дідові, що він сильний, бо швидко везе санки, а Павлик слабший, а дідусь відповів, що Павлик хоч і слабий, але чесний, а Юрко хоч сильний, але обманює слабшого. Хід досліду. Вихователь. Я принесла вам свічечку. Зараз ми її запалимо і уявимо собі, що наша свічечка – це людина. Який вигляд має свічка? Діти. Яскрава, тендітна, світла. Вихователь. Чи приємно вам дивитись на свічку? Діти. Так, приємно. Вихователь. Що ви відчуваєте, коли підносите руку над свічкою? Діти. Тепло. Вихователь.Ось так і добра, чесна людина, випромінює красу і тепло і на неї приємно не лише дивитися, а можна і зігрітися. Який герой у нашій казці добрий і чесний, як ця свічка? Діти. Павлик. Вихователь. Чому? (Відповіді дітей). Вихователь.А тепер я накрила свічку склянкою. Погляньте на неї, щось змінилося? Діти. Ні, вона теж горить і на неї приємно дивитися. Вихователь. А що відчувають ваші ручки? Як ви думаєте, яку людину символізує ця свічка? (Міркування дітей). Вихователь. Отже, накрита свічка – холодна, це людина, на яку приємно дивитись, але вона дбає лише про себе і не робить добра іншим, тому біля неї холодно. Як звали героя казки, який дбав тільки про себе і нікого не жалів? Діти. Юрко. Вихователь. Як потрібно було вчинити Юркові? (Відповіді дітей). Вихователь.(Задуває свічку, діти пробують пальчиками гніт свічки). Всі погані вчинки залишають темні сліди у нашому серці, тому їх не треба робити. Доброта невидима. Її можна лише відчувати. Отже, добра людина зігріває нас теплом своєї душі, своїми хорошими вчинками. Вихователь. Діти а чи знаєте ви, де живе добро? Діти. Добро живе у нашому серці, це його будиночок. Вихователь. І я бажаю вам, дорогі діти, щоб свічка добра у вашому серці завжди горіла яскраво і ніколи не згасла.
«Намисто з чотирма променями» (Виховання любові до сім’ї)
Мета. Вчити дітей розуміти чужу біду і співчувати горю інших людей. Формувати розуміння поняття "людського щастя"- немає нічого кращого на світі, коли всі в родині здорові. Виховувати почуття любові і поваги до членів своєї родини. Матеріал: Сонечко, промінці. Короткий зміст казки. Побачило Сонечко хвору дівчинку в ліжку. Пожаліло воно дівчинку і подарувало їй чотири чарівні промені, які виконують бажання. Але дівчинка загадала бажання не для себе, хоч була тяжко хвора, а для членів своєї сімї (щоб бабусю не болів зуб; у дідуся не скрипіло ліжко; тато знайшов роботу; мама не плакала.) Про свою недугу дівчинка забула. Коли всі її рідні стали щасливими, вона стала найщасливішою, й недуга покинула її. Хід досліду. Після прочитання твору вихователь будує розмову з дітьми за такими напрямками: -хвора дівчинка; -дарунок Сонечка дівчинці; -як дівчинка скористалася променями; -чому недуга покинула дівчинку. Після переказу малюками казки вихователь пропонує дітям підійти по одному до столу, взяти промінець, загадати бажання, яке б покращило життя чи здоров'я членів своєї сім'ї, і прикріпити його до Сонечка, яке виконує добрі бажання.
«Чорнобривці» (Виховання любові до свого роду)
Мета. Формувати у дошкільнят розуміння значущості свого життя для збереження та продовження роду. Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати відповідальне та ціннісне ставлення до життя, вміння милуватися красою природи. Матеріал: насіння чорнобривців чи інших квітів, фото членів сім’ї, макет квітки-чорнобривця. Короткий зміст казки. Одного вечора хлопчик запитав у бабусі, для чого живе людина, а бабуся йому відповіла, що людина живе для того, щоб жити вічно, що дуже здивувало хлопчика. Бабуся повела його до саду, де доцвітали чорнобривці. Зібрала жменьку сухого насіння квітів, зав’язала у вузлик та поклала у сухий куточок. Навесні хлопчик з бабусею посіяв чорнобривці на грядці. Квіти зійшли, піднялися, зацвіли. Басуся сказала хлопчику: «Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса. Батьки живуть, щоб виховувати дітей, а діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід». Хід досліду. Варіант 1. Після аналізу оповідання, діти разом з вихователем сіють на квітнику чорнобривці та доглядають за ними протягом літа, розуміючи те, що квіти повинні бути красиві і цвісти буйно. Восени дітвора збирає насіння і зберігає його в сухому місці до весни, щоб потім його посіяти. Діти повинні усвідомлювати та проводити аналогію з власним життям і життям свого роду, розуміти відповідальність кожного члена сім’ї у довгому родинному ланцюжку. Варіант 2. Вихователь пропонує дітям викласти квітку свого роду із фотографій сім’ї, уявивши, що кожна квіточка колись була насінинкою. Після оформлення квітки діти рахують «скільки разів було посіяне та зібране насіння» у їхньому роду.
«Стара-стара вишня» (Українські традиції та звичаї)
Мета. Формувати у дітей уявлення про духовно-моральні цінності - любов і повагу до своїх батьків, до свого роду, до Батьківщини та України. Вчити проводити аналогію між життям дерева та людським житям. Виховувати любов, повагу до українських символів. Плекати національну гордість маленьких українців. Матеріал: символи, обереги українського народу (хліб, вишитий рушник, верба, калина, тризуб, український прапор, віночок з різнокольоровими стрічками, петриківський розпис тощо), звичайні речі. Короткий зміст казки. На подвір'ї однієї української родини росла стара вишня, яка майже всохла, живою була тільки одна гілка. Батько хотів зрубати вишню, а мати не дозволила - і вродили вишні на одній гілці. Зібрала мати кісточки і посадила в землю. Виросли з тих кісточок молоденькі вишні. Вихователь підводить дітей до розуміння того, що так як вишня не вмерла, а продовжила свій рід, так і народ ніколи не вмирає. Потрібно берегти все старе і предковічне, берегти те, чим дорожили наші діди й прадіди, бо це пам'ять народу, а якщо втратить народ пам'ять, забуде все, то втратить і любов до своєї рідної Батьківщини. Хід досліду. Після аналізу художнього твору за опорними словами (вишня - що хотів зробити тато - про що попросила мати - що сталося з вишневою гілкою), визначенням ідеї твору ("Народ ніколи не вмирає, народ і пам'ять народу живе вічно. Бережімо все те, чим дорожили наші діди і прадіди"), діти підходять до столу, на якому знаходяться символи, обереги українського народу, а також звичайні предмети, і вибирають з-поміж них тільки символи та обереги, пояснюючи свій вибір.
«А що там за лісом» (Виховання любові до України)
Мета. Формувати у дітей уявлення про географічні особливості рідної країни, її природні багатства. Розвивати уяву. Виховувати почуття гордості за велич рідної країни. Матеріал: карта з позначенням природних багатств України, карта Криворізького району, схеми-позначки лісу, гір, рік, морів, корисних копалин тощо. Короткий зміст казки. Погожого весняного дня хлопчик сидів на високій степовій могилі та милувався природою. Потім запитав у брата, що далі за обрієм. Брат відповів йому, що там є поля, села, ліс, а за лісом велика ріка Дніпро. Для хлопчика було великим відкриттям, що світ такий широкий, і така багата Україна. Хід досліду. Після читання казки вихователь пропонує дітям вибрати тільки ті схеми-позначки природних багатств, які знаходяться в нашому Криворізькому районі та аргументувати свій вибір, розмістивши їх на карті. «Найдорожче» (Виховання любові до України)
Мета. Формувати у дітей національну свідомість. Вправляти дошкільників у вмінні робити свідомий правильний вибір. Виховувати патріотичні почуття, бажання допомагати захисникам Вітчизни. Матеріал: речі домашнього вжитку, продукти харчування, дитячі роботи (малюнки та аплікація), будь-які інші предмети. Короткий зміст казки. У матері був один син. Служив він у армії далеко від рідної землі. Засумував молодий солдат і написав матері, щоб прислала йому щось найдорожче для нього. Мама надіслала сину пучку рідної землі. Коли воїн прикладав її до серця, то уявляв собі рідну землю. Хід досліду. Після обговорення казки вихователь пропонує дітям вибрати речі, які найбільш необхідні воїнам та пояснити свій вибір. Звернути увагу дітей на потребу як матеріальних благ, так і речей, які підтримують національний дух українських захисників.
«Вічна тополя» (Виховання любові до України»)
Мета. Спонукати дітей до асоціативного мислення. Сприяти засвоєнню національних цінностей. Виховувати любов до рідної землі, України. Матеріал: символи, обереги українського народу. Короткий зміст оповідання. Біля дороги росла стара-престара тополя. Дитина захотіла дізнатися, скільки літ тополі, але ні мама, ні дідусь не знали відповіді на це питання, бо скільки вони себе пам’ятали, стільки росла там тополя. Автор підводить нас до розуміння того, що тополя вічна як і наша Україна. Хід досліду. Вихователь пропонує дітям подумати і назвати чи то рослину, чи будівлю, чи предмет тощо – якийсь символ, з чим у їхній уяві пов’язується поняття рідної землі, України. Якщо дітям важко відповісти на це питання, то педагог пропонує їм предметні картинки, з яких діти повинні обрати одну та пояснити свій вибір. 2.3ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 1.Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) /Науковий керівник: А.М.Богуш.- Вихователь-методист дошкільного закладу.-Київ, 2012р.-Спецвипуск.- С. 4-10. 2.Каплуновська О.М., Кичата І.І., Палець Ю.М. Україна-моя Батьківщина. Парціальна програма національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку.- Тернопіль: Мандрівець, 2016р.-С.4-13. 2.Квітка сонця: Притчі, казки, оповідання/ В.О.Сухомлинський; Пер.Д.С.Чередниченка. – Х.:ВД «Школа», 2009. – 240с. 3.«Невичерпне джерело чистої криниці». За загальною редакцією завідуючої ДНЗ «Ялинка» Тоцької Т.П.- Бровари. С.22-31. 4.Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»/ О.І. Білан, Л.М. Возна, О.Л.Максименко та ін.- Тернопіль: Мандрівець, 2012р.- С.83-103. 5.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.- Київ: Рад.шк., 1978р.-С.181-209. 6.Сухомлинський В.О. Вогнегривий коник: Казки. Притчі.Оповідання /Упоряд. О.В.Сухомлинська.- Київ, 2008р.- С 3-200. 7.Тоцька Т. Рід, родина, Україна. Патріотичне виховання старших дошкільників за літературними творами В.Сухомлинського.-Київ: Шкільний світ, 2011р.-128с. 8.Сухомлинський В.О. Всі добрі люди – одна сім’я. Збірка творів для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.-Х.: ВД «Школа», 2015.-160с. 9.Сухомлинський В.О. Не можна жити і дня без турбот за людину/ В.О.Сухомлинський. Серце віддаю дітям// Вибрані твори у 5-ти т.- Т.3 – Київ: Рад.шк., 1977р.-С.456-537. 10.Сухомлинський В.О. Радість і доброта, сила і совість у дитячому колективі/ В.О.Сухомлинський. Методика виховання колективу// Вибрані твори у 5-ти т.- Т.1 – Київ: Рад.шк., 1976р.-С.427-453. 11.Лохвицька Л. Моральне виховання:нові чи старі проблеми? // Дошкільне виховання.- 2014р.-№7.- С.12-16. 12.Богуш А.Патріотичне виховання починається з доброти. // Дошкільне виховання.- 2014р.-№11.- С.4-6. 13.Сухорукова Г. Виховання людяності – проблема сучасності. // Дошкільне виховання.- 2012р.-№8.- С.2-6. 14.Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді. 15.Про організацію національно-патріотичного виховання. Інструктивно-методичні рекомендації.// Дошкільне виховання.- 2016р.-№9.- С.11-15.
ВИСНОВКИ Отже, педагогічна спадщина Василя Сухомлинського – наше всенародне багатство. Ми, педагоги, звертаємся до неї як до невичерпного джерела досвіду та натхнення, бо вона втілює в собі перевірені практикою педагогічні ідеї, знахідки та рекомендації, що не втрачають актуальності й сьогодні. Особливо цінними є твори письменника у морально-етичному розвитку дітей та національно-патріотичному вихованні, яке включає в себе любов до рідної домівки, родини, природи рідного краю, України, рідної української мови тощо. Тому великий патріот України зазначав: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, в що вкладає частку своєї душі. Захоплення красою землі, де жили діди і прадіди, де нам судилось прожити життя, повторити себе в дітях, постаріти і піти в землю, яка народила нас – це найважливіше емоційне джерело любові до Батьківщини, бо Вітчизна – це рідний дім, а щастя Батьківщини – це особисте щастя кожного, її горе в годину важких випробувань – горе кожного». Аналіз результатів обстеження формування в дітей громадянських, патріотичних, моральних якостей до та після проведення морально-етичних дослідів на основі літературної спадщини В.Сухомлинського свідчить про більш високий їх рівень. У дошкільників збагатилась емоційно-особистісна сфера, сприймання, вони можуть планувати свою діяльність на основі партнерства з дорослими та однолітками у співпраці та співтворчості, відповідально ставляться до виконання колективних справ, вміло переносять казкові ситуації в життєдіяльність, самостійно використовують здобуті знання на практиці. Так, за підсумками моніторингу з 25 дітей, які брали участь у проекті на початок дослідження: високий рівень патріотичних та морально-етичних почуттів, якостей мали -35%, середній рівень – 55%, низький -10%. Після завершення результати покращилися і на даний час становлять : високий рівень – 60%, середній – 40%. Отже, використання у роботі з дітьми морально-етичних дослідів на основі літературної спадщини В.Сухомлинського, дало мені можливість: ü зрозуміти, що виховуючи свідомого патріота України та високоморальну особистість в основу потрібно класти духовне; ü постійно створювати умови, за яких діти могли б самостійно й невимушено працювати; ü застосувати свій творчий потенціал, теоретичні, практичні і методичні знання, аби щоразу робити навчання, розвиток та виховання своїх вихованців нестандартним, цікавим, захопливим; ü використовувати внутрішню мотивацію дітей, стимулювати прагнення кожної дитини самореалізуватися та самоствердитися; ü впроваджувати в освітній процес цікаві методи та форми роботи на розвиток творчого потенціалу та формування патріотичних, моральних якостей дітей; А також, впевнитися в тому, що діти під час проведення морально-етичних дослідів: ü шанобливо ставляться до культурних надбань, звичаїв, традицій українського народу; ü люблять, цінують рідну домівку, родину, край, природу, українську мову; ü відчувають почуття гордості за приналежність до рідної країни; ü сприймають світ цілісно, вміють аналізувати, порівнювати, досліджувати; ü покращують комунікативно-мовленнєву компетентність; ü розвивають креативне мислення, творчу уяву, фантазію; ü приймають альтернативні рішення; ü мають змогу зробити « відкриття»; ü висловлюють свої власні ідеї та думки; ü формують моральні якості (доброту, милосердя, любов, відповідальність, щирість, працьовитість, чесність тощо). ü почуття національної самосвідомості (сприйняття себе як частини національної спільноти, нації, що проявляється у відданості й любові до свого народу, до Батьківщини, гордості за її минуле й сьогодення, готовності її захищати). Визначаючи перспективу подальшої роботи, я вважаю, що необхідно і надалі підвищувати рівень формування національної свідомості, патріотизму у дітей дошкільного віку на основі літературної спадщини Василя Сухомлинського.
ДОДАТОК 1 Педагогічні заповіді В.Сухомлинського Вчені звертають увагу на взаємозв’язок виховання доброти як моральної риси й ставлення майбутніх громадян до долі своєї рідної землі, бо тільки людина, яка вболіває за долю рідних і чужих людей, проявляє милосердя і робить свідомий вибір на користь добра, може стати справжнім патріотом. Тільки така людина ніколи не зрадить Батьківщини. Ідею добра В.Сухомлинський пов’язує з патріотичним вихованням: «Треба тисячу разів переболіти душею, перестраждати за те, що створив і творить наш народ, перш ніж Вітчизна стане дорожчою за власне життя». 1.Мистецтво і майстерність виховання полягають у тому, щоб маленька людина жила у світі високих ідей добра, радості й щастя і завдяки цьому усвідомлювала свою велич і справді ставала великою. 2.Величезною моральною системою, що облагороджує дітей, є творення добра для людей; найголовніше, щоб совість не дозволяла маленьким громадянам проходити повз тих, хто потребує допомоги, турботи, ласки, сердечності, співчуття, щоб добро людині дитина робила не з бажання відзначитися серед інших, а з безкорисливих спонукань. 2.Нам, вихователям, потрібно вкласти в голови дітей думку, що в тому, як людина ставиться до горя, біди, страждання, відчаю, тривоги, болю душі своєї та інших людей, проявляється її ідейна серцевина, її ставлення до добра і зла, до ідеалу. 3.Ідея добра має жити в душі педагога, щоб нею можна було зміряти все, що робиться в будь-якому найвіддаленішому куточку нашої планети. 4.Мета виховання полягає в тому, щоб, морально удосконалюючись, людина у своїх відносинах з іншими перемагала зло. 5.Органічне злиття в юній душі праці, щастя і обов’язку – неодмінна умова тяжіння до добра і нетерпимості до зла. Разом з дітьми вмійте обурюватися злу і доводьте своє обурення до кінця, протиставляючи йому добро. 6.Дитина має розуміти, що з того часу, як вона робить свій перший крок, старші – рідні, близькі й зовсім незнайомі, оцінюють її вчинки, поведінку, моральне обличчя загалом як добро або як зло, бачать у ній добре й погане. 7.Дорослі (вихователі, педагоги, батьки) мають бути прикладом для дітей, творити добро і спрямовувати дітей на такі прояви доброти, як чемність, співчуття, милосердя, поступливість, добродійність. Лише так плекаючи зміну, можемо бути впевненими у мирному й світлому майбутньому нашої країни.
ДОДАТОК 2 Конспекти занять з використанням морально-етичних дослідів Заняття з громадянського виховання «Справжня людина» (середній дошкільний вік) Мета: формувати моральну позицію дитини, ціннісні орієнтири, інтереси та потреби, первинні уявлення про добро та зло на основі морально-етичних дослідів за казками В.Сухомлинського. Вчити виявляти критичне ставлення до вчинків героїв казок, схвалення дій того, хто зробив правильно. Створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності дитини та базових людських якостей (співчуття, любов, працьовитість, щедрість, доброта, чесність). Розвивати у дошкільнят зв’язне мовлення, вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки. Виховувати у малят любов до рідного краю, бажання творити добро, хороші вчинки, бути доброзичливими, щирими, проявляти співчуття, доброту, піклування. Матеріал: свічка, дві склянки, сірники, піднос з манною крупою, стакани з різним насінням, сюжетні картинки, листи з завданнями, книга В.Сухомлинського «Вогнегривий коник». Хід заняття Вихователь. Любі малята, рада вітати вас на нашому занятті. Давайте обіймемо одне одного та подаруємо усмішку, бо ми всі одна дружна сім’я! Ми в кімнаті не одні, до нас завітали гості, давайте з ними привітаємось: Доброго ранку, рідний наш дім! (Діти розводять руки в сторони, повертаються вправо-вліво.) Доброго ранку людям усім! (Вклоняються гостям.) Доброго ранку сонечку ясному! (Стають на пальчики, тягнуться вгору). Доброго ранку садочку прекрасному і нашим гостям! (Діти дарують присутнім повітряний поцілунок.) Вихователь. Діти, ми живемо в дуже гарному, великому селі, яке називається Лозуватка. Ви вже знаєте, що в Лозуватці є три дитячі садки. А скажіть мені, будь ласка, як вони називаються? (Відповіді дітей.) Вихователь. Молодці, діти. Сьогодні на вас чекає сюрприз. На нашому занятті присутня вихователька з дитячого садочка «Сонечко» Тетяна Василівна, яка принесла для вас листа від своїх вихованців. (Читає листа: «Веселі хлопчики і дівчатка із садочка «Берізка», ми пропонуємо вам пограти в гру «Розкажи і покажи». Ви виконаєте наше завдання, а Тетяна Василівна розкаже нам, як ви це зробили, а потім загадаєте нам своє цікаве завдання, яке ми постараємось виконати і показати вам. Ви згодні?») (Відповіді дітей.) Вихователь. Увага, я читаю завдання: Якою, на вашу думку, має бути справжня людина? Ну що ж, завдання непросте, але думаю, що нам під силу, бо про те, якою має бути справжня людина, ми прочитали багато казок одного письменника. Як його звати? (Відповіді дітей.) Вихователь. Я пропоную вам назвати свою улюблену казочку В.Сухомлинського. (Діти називають казки.) Вихователь. Діти, давайте подумаємо, якою повинна бути дитина, з якою б ви хотіли дружити? А допоможуть вам у цьому спеціальні картинки, які ви знайдете на цьому підносі. Вам потрібно буде розглянути картинку і скласти речення, наприклад: (бере картинку з підноса, розглядає) «Справжня людина –це чесна людина, яка завжди говорить правду». (Діти дістають картинки-позначки і складають речення: «Справжня людина – це… добра людина, яка всім допомагає; це щедра людина, яка вміє ділитися з іншими; це милосердна людина, яка вміє пожаліти; це чесна людина, яка завжди говорить правду; це працьовита людина, яка любить виконувати різну роботу; це весела, доброзичлива людина, яка вміє радіти; це любляча людина, яка любить своїх рідних, друзів, країну, в якій живе».) Вихователь. Бачите, діти, людина одна, а хороших якостей повинна мати багато. Давайте наповнимо душу людини цими якостями, які ми називали. (Діти наповнюють прозору вазу різним насінням та називають рису характеру.) Вихователь. Ви трохи втомилися, то ж давайте проведемо фізкультхвилинку: Хмарка сонечко закрила, (Закривають очі ручками.) Слізки дрібнії зронила. (Присідаючи, імітують дощик.) Ми ті слізки позбираєм, (Ходять напівприсівши.) У травиці пошукаєм. Пострибаєм, як зайчата, (Стрибають на двох ніжках.) Політаєм, як пташата, (Бігають, махаючи руками.) Потанцюємо ще трішки, (Кружляють у парах.) Щоб спочили ручки, ніжки. Всі веселі, от чудово! (Посміхаються.) А тепер до праці знову! Вихователь. Молодці, діти, Сьогодні ми будемо проводити дослід про таку важливу людську рису характеру як доброта. А що потрібно робити, щоб бути добрим? Діти. Потрібно робити хороші вчинки, берегти один одного, допомагати людям. Вихователь. В яких казках В.Сухомлинського розповідається про доброту? Хто в них зробив добрий вчинок? (Діти називають казки «Перестелимо постіль дідусеві», «Намисто з чотирма променями», «Важко бути людиною», «Тихо, бабуся відпочиває» тощо.) Вихователь. Я принесла вам свічечку. Зараз ми її запалимо і уявимо собі, що наша свічечка – це людина. Який вигляд має свічка? Діти. Яскрава, тендітна, світла. Вихователь. Чи приємно вам дивитись на свічку? Діти. Так, приємно. Вихователь. Що ви відчуваєте, коли підносите руку над свічкою? Діти. Тепло. Вихователь.Ось так і добра людина, випромінює красу і тепло і на неї приємно не лише дивитися, а можна і зігрітися. А тепер я накрила свічку склянкою. Погляньте на неї, щось змінилося? Діти. Ні, вона теж горить і на неї приємно дивитися. Вихователь. А що відчувають ваші ручки? Як ви думаєте, яку людину символізує ця свічка? (Міркування дітей). Вихователь. Отже, накрита свічка – холодна, це людина, на яку приємно дивитись, але вона дбає лише про себе і не робить добра іншим, тому біля неї холодно. Вихователь. Діти, подивіться зараз на свічку, яка символізує добру людину. Людина була добра, а потім стала робити погані вчинки і перестала випромінювати тепло (задуває свічку), а на свічці залишився бруд, як слід від поганого вчинку. (Діти пробують пальчиками гніт свічки). Вихователь. Всі погані вчинки залишають темні сліди у нашому серці, тому їх не треба робити. Доброта невидима. Її можна лише відчувати. Отже, добра людина зігріває нас теплом своєї душі, своїми хорошими вчинками. Вихователь. Діти а чи знаєте ви, де живе добро? Діти. Добро живе у нашому серці, це його будиночок. Вихователь. І я бажаю вам, дорогі діти, і нашим гостям, щоб свічка добра у вашому серці завжди горіла яскраво і ніколи не згасла. Вихователь. Чи сподобалось вам виконувати досліди? Що вам сподобалось найбільше? Що було важко робити? Вихователь. І ми з задоволенням передаємо нашого листа хлопчикам і дівчаткам із садочка «Сонечко».
Заняття з рідної природи «Зима-чарівниця» (cередній дошкільний вік)
Мета: ознайомлювати дітей з характерними ознаками зими в живій і неживій природі, причинами, що зумовлюють зміни в природі. Закріпити та поглибити знання дітей про погодні умови та явища, характерні для початку зими. Вчити спостерігати за природніми явищами, фантазувати, порівнювати. збагачувати мовлення дітей новими словами за допомогою віршів, загадок, прислів’їв. Залучати малят до активної участі в колективній бесіді, формувати вміння відповідати на запитання, висловлювати свою думку. Вчити дітей аналізувати казки В.Сухомлинського, вміти вибирати їх відповідно до певної життєвої ситуації, розуміти їх повчальний зміст. Виховувати дружні стосунки між дітьми та навколишньою природою. Сприяти емоційному розвитку вихованців. Створити у підгрупі дітей доброзичливу та веселу атмосферу. Виховувати співчуття, турботливе ставлення, надання допомоги птахам та звірям взимку. Викликати у дітей задоволення від милування красою рідної природи. Матеріал: годівничка, різне насіння для птахів, площинні геометричні фігури (зелений трикутник, оранжевий овал, коричневий овал, сірий квадрат), форми-заготовки для іграшок, різнокольорова вода, казки В.Сухомлинського «Протоптали стежку», «Завірюха», «Як міняється колір снігу».
Хід заняття Вихователь. Діти, сьогодні у нас не звичайне заняття у групі, а заняття милування красою рідної природи на вулиці, бо у гості до людей, до дорослих і дітей завітала справжня красуня і чарівниця, а яка, ви зараз мені відповісте, відгадавши загадку: Чудо-сани прилетіли, Скакуни в тих санях білих. А у них сидить цариця Білокоса, білолиця. Рукавом махає – Сріблом все вкриває. Діти. Зима. Вихователь. Діти, зараз давайте подивимося уважно навколо, звернемо увагу на небо, дерева, кущі, землю, будівлі, людей і спробуємо описати цю неземну красу. 1 дитина. Взимку все навкруги стає білим та святковим. 2 дитина. Сніг іскриться на сонці, переливається, як дорогоцінне каміння. 3 дитина. Земля одягнулася у білу ковдру і відпочиває. 4 дитина. Дерева стоять, як казкові снігові істоти. 5 дитина. Мороз розмальовує вікна візерунками. 6 дитина. Діти і дорослі радіють, бо зима несе радісні зимові свята – Новий рік і Різдво. Вихователь. Юлю, опиши, будь ласка, стан погоди сьогодні. (Сьогодні на вулиці холодно, морозно, дує легенький вітерець, небо голубе, чисте, ясне, на ньому я бачу білі хмаринки. Світить сонечко). Вихователь. Молодець, Юлю. Діти, давайте подумаємо, що змінилося в природі з приходом зими? (День став коротшим, а ніч довшою, сонце світить, а не гріє, йде по небу низько, не піднімається високо. На вулиці холодно, вітряно, сніжно, морозно. Дерева, кущі стоять голі, вони сплять. Птахи відлетіли, звірі поховалися в своїх домівках, деякі заснули). Вихователь. Бачите, малята, яка вона, зима, а зараз я вам розкажу вірш, а ви повинні закінчити деякі рядки: Зима! Зима! Усякий знає. Вона холодною (буває). Летять, кружляють, як пушинки, Легкі, білесенькі (сніжинки). От випав сніг, яка обнова! Зима тоді така (чудова)! Міста чистенькі, білі села – Зима і радісна й (весела). Кружляють вальс сніжинки ніжні, Зима пухка і (білосніжна). Вона й тоді усім хороша, Коли мете легка (пороша). Мороз у лід озера кута. Зима тоді всі кажуть (люта). Вона бува серйозна: Суха і вітряна, й (морозна). А як посуне хмара сива, Зима по своєму (красива), І особлива, і чарівна, Як королева, чи (царівна). А вранці іній, от обнова! Яка зима у нас (казкова)! Хоч і мороз за ніс щипає, Дітей ніщо не зупиняє! Бо все одно зима прекрасна, Вся біла, світла, (ясна), А якщо вітер завиває, То ясно всім: зима (співає). Вихователь. Погляньте, поки ми з вами розмовляли, зявилась стежинка. Це стежинка не проста, вона поведе нас до лісу на зимову прогулянку. Ну що, вирушаємо. Ось, гляньте, тут щось позначено табличкою, а на табличці пташка. Напевно, нам щось потрібно тут зробити для птахів. Що ми можемо для них зробити? Дитина. Напевно, погодувати їх. (Діти насипають у годівничку різного насіння, крихти хліба). Вихователь. Вирушаємо далі. Діти, ми йдемо разом, нас багато, чи страшно нам у лісі? Діти: -Ні! Вихователь. А якщо б хтось з вас сам вирушив до лісу, то, напевно, йому було б страшно, як одному хлопчику з казки, яке це було оповідання і про що в ньому розповідається? (Діти відповідають, що оповідання називається «Завірюха». Його написав В.Сухомлинський. В ньому розповідається про хлопчика Толю, який зранку зібрався іти в школу, а на вулиці мела завірюха. Толя злякався і заховався під тополю. Коли він стояв під деревом, то побачив під вербою Сашка, який теж злякався завірюхи. Хлопці підбігли один до одного, взялися за руки і пішли разом в школу. Коли вони йшли разом, їм не було страшно, бо вони відчували підтримку один одного). Вихователь. Ось ми і прийшли до другої зупинки. На табличці ми бачимо звірят лісових, цікаво, що нам треба тут зробити? Діти. Погодувати звірят. (Діти викладають на пеньочки моркву, капусточку, сіно, хліб, варену картоплю, жолуді, горіхи. Хлопчики та дівчатка розповідають про особливості зимівлі звірів, комах, плазунів). Вихователь. Ну що, дітвора, втомилися? Давайте зробимо фізкультхвилинку: Вирішив я в ліс піти, (ходьба з високим підніманням ніг) взимку, просто - без мети, Кучугурами блукав, нахилявся, повертав, (імітація нахилів, поворотів) Морозець щипав мене за ніс, (масаж носа) Під кожух мені заліз, (точковий масаж тіла) Як додому я прибіг, (біг) То заснув я, щойно ліг. (присідають, закривають очі, кладуть руки під голову). Вихователь. Ой, діти, гляньте, закінчилась наша доріжка, куди нам далі іти? (Діти роздивляються). Дитина. Ось там, під ялинкою я бачу табличку, яка означає зупинку. Вихователь. А й справді. Напевно, прийдеться протоптати нам стежинку, як у оповіданні В.Сухомлинського «Протоптали стежку». Давайте його пригадаємо. (Діти називають героїв казки, згадують сюжет: вранці до школи йшло троє дітей: Юрко, Михайлик і Ніна. Вночі випало багато снігу, люди в дворах прогортали стежинки, а в дворі бабусі Марії ніхто не працював, бо бабуся старенька ще й часто хворіє. Діти вирішили допомогти бабусі і протоптали стежки до хати та колодязя). Давайте протопчемо стежинку до ялинки. (Діти стають один за одним і ходьбою «нога біля ніжки» протоптують стежинку). Вихователь. Ой, ви тільки гляньте, на столі розкладені формочки, стоять пляшки з кольоровою водою, нитки. Що ж нам тут робити? Дитина. Напевно, треба виготовити новорічні прикраси з льоду, наливши воду у форми та поставивши нитку так, щоб вийшла петля і ми змогли почепити її на гілочку ялинки. Вихователь. Час нам повертатися додому. Який сліпучо-білий сніг! Цікаво, чи може сніг змінювати колір. Хто знає? Дитина. Я знаю казку В.Сухомлинського «Як міняється колір снігу», і там сказано, що сніг буває рожевим, білим, сірим, синім, фіолетовим, багряним. (Діти розповідають, в яку частину дня якого кольору сніг). Діти весело повертаються з прогулянки, розповідаючи вірш «Дід Мороз по лісу йшов»: Дід Мороз по лісу йшов, Під кущем гриба знайшов, Брав за ніжку, так і сяк, Не подужає ніяк. Окуляри дід надів, Нахилився, аж присів, Та який же це грибок, Це засніжений пеньок.
Літературно-музична композиція за твором Василя Сухомлинського «Одно-однісіньке зернятко» (cтарший дошкільний вік)
Мета: продовжувати збагачувати життєву компетенцію, світогляд, соціальний досвід дитини; формувати загальнолюдські моральні цінності – душа тягнеться до світла, яке символізує позитивний духовний світ людини; вчити визначати ці базові якості особистості; закріпити розуміння поняття «духовний світ людини»; уточнити та розширити знання дітей про розвиток та ріст рослини від зернинки до дорослої рослини, погодні умови, необхідні для його росту (сонце, вода, земля); вправляти у вмінні передавати емоціями зміст пісень, рухами і голосом характер героїв та їхній емоційний стан; розвивати філософське сприйняття світу – час збирати та розкидати каміння приходить до людини тоді, коли вона вчиться усвідомлювати свою особисту позицію, через світлі почуття, відчуття своєї неповторності, індивідуальності, значущості; виховувати бажання жити в гармонії, повагу до суспільних та групових норм і цінностей – елементів компетентності, які регламентують духовне життя людини, сприяють її реалізації, становленню, вдосконаленню; виховувати любов до рідної домівки, природи, Батьківщини. Матеріал: для інсценівки твору «Одно-однісіньке в світі макове зернятко» - відповідні костюми: промінчиків, маків, зернятка, Зими, Сонечка, українські костюми; для вшанування памяті великого педагога-портрет В.Сухомлинського, свічка; для морально-етичних дослідів з дітьми – прозора ваза, кольорові камінчики, тарілочки, вишитий рушник, квіти.
Хід свята (Під музику до зали заходять діти). Ведуча. Учитель Сухомлинський Щедре серце мав. Любов свою велику Віг дітям віддавав. «Берізка» наша рідна – Це паростки добра. Зростає в ній весела, Щаслива дітвора. (Відбувається вшановування пам’яті В Сухомлинського. Запалювання вогню біля його портрета). Ведуча. Світ рішуче вступає В століття Людини. Що засіяно буде в душу дитини, Проросте добрим колосом, вродить зерном, І наповнить серця всіх любов’ю й добром. 1 дитина. Ми вмієм помічать красу І таємниці відкривати. І так приємно всім про це Сьогодні розказати. 2 дитина. Нас каченята кожен день На річці чекають, А руді білочки в парку Щоранку виглядають. 3 дитина. Казки складаємо самі Про бджілку і сороку, Берізку білу і сову, Ворону карооку. 4 дитина. Ми творимо красу й самі, Малюємо пейзажі, Ще й вишиваєм залюбки І створюєм колажі. 5 дитина. А ще алея є у нас, Берізки там зростають. За ними діти і батьки Старанно доглядають. Ведуча. Ми крокуємо впевнено в краще майбутнє, Бо зігріті усі мудрим словом, теплом. Є надія в нас, розум і сила могутня Відродити Вкраїну красою і добром. Василь Олександрович вчив дітей, батьків і всіх людей навколо любити життя, свою родину і рідну матінку - Батьківщину. Пісня «Що таке Україна». Ведуча. Життя кожної людини можна порівняти з порами року. І зараз ми подивимось і послухаємо одну цікаву історію про маленьке макове зернятко. Несла бабуся з городу спілі маківки. Куди це нас несуть? – злякано зашепотіло в якийсь маковій коробочці одне Цікаве Макове Зернятко. Воно висунуло свою крихітну голівку у віконце, щоб глянути надвір, і випало на землю. Перед ним відкрився дивовижний світ. Цікавому Маковому Зернятку стало страшно. Йому здалося, що воно лишилося одне-однісіньке в цілому світі. Зернятко заплакало. Потім заснуло. Бачило якісь дивовижні сни: немовби із неба на землю падають велетенські білі ковдри… (Дівчина-Зима виносить під музику білу тканину і накриває зернятко). Ведуча. Спить Цікаве макове Зернятко. Всю зиму проспало. Настала весна. Яскраве весняне сонечко послало свої промінчики на землю і нагріло її. Тепло стало Зерняткові під сніжною, зимовою ковдрою. (Звучить пісня «Сонячних промінчиків», Сонячні промінчики виконують танок). Ведуча. Прокинулось Цікаве Макове Зернятко від тепла. (Промінці забирають покривало). Ведуча. Цікаве макове Зернятко підвело оченята і з подивом помітило, що замість голівки в нього – зелений паросток. Але ще більше воно здивувалося, що на вершечку її зацвіла велика червона квітка. Та найбільше воно зраділо, коли побачило іще одну таку червону квітку. -То я не одне-однісіньке в світі! – сказало Цікаве Макове Зернятко і засміялося. Танок «Маківки». (Під пісню «До світла тягнеться душа) Ведуча. Як приємно, коли звучить красива музика, танцюють діти, світить яскраве сонечко, розквітають квіти, настільки приємно, що аж розквітає душа. Запитання до дітей: - Дівчатка, а ви знаєте що таке душа? (Душа – це почуття людини. Вона знаходиться всередині. Її ніхто ніколи не бачив. Всі люди народжуються з чистою душею). - В кого є душа? (Душа є у всіх живих істот). - А чи чули ви вираз «добра душа»? (Чули). - Про кого так можна сказати? (Так можна сказати про людину, яка робить добрі справи). - А чи чули ви вираз «щедра душа»? (Так). - Про яку людину можна так сказати? (Щедра душа у людини, яка всім допомагає, жаліє, підтримує). - А що означає вислів «зігріти душу»? (Зігріти душу можна, сказавши щось приємне комусь або зробивши щось хороше). - Хто може зігріти душу? (Зігріти душу може і дитина, і дорослий, і старенькі дідусь чи бабуся). -А коли душу може бути багатою? (Багата душа у доброї, щедрої, чесної і справедливої людини). Ведуча. Багата душа наповнена любов’ю, добром, порядністю, хорошими вчинками і все це багатство душі можна порівняти з дорогоцінним камінням. І ось перед вами на тарілочках лежать камінчики. Це не прості камінчики, бо вони символізують хороші риси людини. Давайте уявимо, що оцей стакан означає маленьку дитинку, яка народилася. Як ви думаєте, чи багато вона знає про те, що таке добро та зло і про все інше, що означають ці камінчики? (Ні, вона не знає нічого.) Ведуча. Хто спочатку навчає дитину робити хороші вчинки? (мама, тато, бабуся, дідусь,знайомі люди, вихователі). Ведуча. Наповнимо душу дитини цим дорогоцінним камінням, яке означає багатий, духовний світ людини. Чим ми будемо наповнювати душу дитини? (Діти накладають різнокольорові камінчики у стакан, промовляючи слова – добро, любов, добрі вчинки, милосердя, працьовитість, чесність, відповідальність, дружба, старанність тощо.) Ведуча. Нехай душа кожної дитини буде багатою, доброю, щедрою і милосердною. Є такий вираз «час збирати каміння і час розкидати каміння». Час збирати каміння – означає вчитися. І ви зараз знаходитесь в такому періоді, коли ви збираєте свої камінчики, тобто вчитеся, бо саме в дитинстві закладаються ці камінці, які ми називаємо духовним багатством людини. І приходить час розкидати каміння, тобто віддавати те, чого ви навчилися у навколишній світ. Я думаю, що ви в своєму житті зробили вже багато хорошого і зараз пропоную вам підійти до рушничка життя, взяти квіточку, це і є ваш хороший вчинок, назвати його і розмістити квіточку на рушничку життя. (Діти підходять до столика, беруть квіточку, називають хороший вчинок :«Я прибирала у своїй кімнаті», «Я допомагаю бабусі по господарству», «Я доглядаю за маленьким братиком», «Я сіяла з мамою насіння на городі і садила картоплю», «Я пожаліла чужу кицю і нагодувала її», «Я подружилася з дівчинкою, з якою ніхто не хотів дружити», «Я складаю іграшки в садочку і допомагаю вихователям» та кладуть її на рушничок життя). Ведуча. Я бажаю вам, щоб ваш рушничок життя був викладений тільки хорошими і добрими вчинками. Пам’ятайте, що в житті є багато чудес, які творять любов і добро. А зараз я запрошую всіх у коло доброти. (Всі присутні на святі стають у коло доброти, співають пісню про добро і водять хоровод.)
ДОДАТОК 3 Поради вихователям 1.Демонструйте кращі зразки своєї поведінки. Будьте обережні в судженнях та проявах емоцій (але завжди залишайтеся щирими), випромінюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний – ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях. 2.Пробачайте дітям. Поведінка малюка часто імпульсивна, недостатньо вмотивована й виважена. Намагайтеся ростити малечу в спокої та душевній рівновазі. 3.Кожна дитина має відчувати, що ви любите саме її. Пам’ятайте: дитині потрібен вихователь, який веде, спрямовує, налаштовує. 4.Частіше використовуйте «Я-повідомлення», таким чином даючи дітям зрозуміти їхню поведінку. 5.Демонструйте підтримку будь-яких починань дитини. Діти не потребують ні критики, ні особливого захвалювання. Їм потрібні віра та підтримка. 6.Намагайтеся створювати і підтримувати позитивну атмосферу. 7.Намагайтеся враховувати інтереси дітей і відображати їх у центрах діяльності. 8.Давайте дитині можливість вільно висловлювати свою оцінку, своє ставлення, розуміння. 9.Вчіть дитину замислюватися над власним внутрішнім станом у певні моменти, розуміти причини його виникнення та наслідки, спокійно описувати свої почуття. Так дитина навчається розуміти емоційний стан інших людей, співвідносити його з певною ситуацією та регулювати свою поведінку. 10.Вчіть дітей ставитися до інших з повагою та добротою, так, як би хотів, щоб ставилися до тебе, допоможіть їм обрати адекватні моделі поведінки. 11.Спонукайте малят пізнавати світ і серцем, і розумом, жити за законами добра і любові, поважати все, що нас оточує. 12.Вводити дітей у зміст нового навчального матеріалу шляхом відкриття знань, а не їх прямого подання. 13.Формуйте цілісну систему сприйняття дітьми навколишнього світу, використовуючи інтегративний підхід. Рекомендації для батьків У чому мудрість батьківської любові
1.Любіть дитину такою, якою вона є, а не такою, якою б ви хотіли її бачити. 2.Завжди розумійте дитину, частіше згадуйте слова: «Найбільше щастя, коли тебе розуміють». 3.Ніколи ні з ким не порівнюйте свою дитину. Пам’ятайте, ваша дитина незрівнянна, саме така вона єдина на планеті. 4.Не поспішайте задовольняти бажання дитини. 5.Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу. 6.Давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням. 7.Не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини. 8.Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчити за неї фразу, не перебивайте, не підганяйте. 9.Не нав’язуйте синові чи доньці свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте, буде краще. 10.Привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватись над тим, що вона хоче робити, або що робить. 11.Спонукайте дитину пізнавати довкілля. 12.Створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання світу. 13.Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та користь різних речей, правила користування ними. 14.Вчасно привчайте дитину до самообслуговування, щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумуйте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля. 15.З найменшого віку привчайте свою дитину шанувати і любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків і сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших. 16. Пам’ятайте: прикладом для дитини, насамперед, є її батьки. 17.Поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та невмілості, фізичними покараннями. 18.Любіть дітей не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе їм вирости гарними людьми, вдячними вам і здатними до самореалізації в різних життєвих умовах.
КУ «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Дніпропетровської області КЗ «Лозуватський комбінований дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Берізка» Криворізької районної ради
Хвилинки милування природою як засіб екологічного виховання та емоційного розвитку дитини з використанням творів В.О.Сухомлинського
Соломко Тетяна Іванівна, вихователь
с. Лозуватка 2017
Автор Соломко Т.І. вихователь Комунального закладу «Лозуватський комбінований дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Берізка» Криворізької районної ради Рецензенти Мацур Б.В. вихователь-методист Комунального закладу «Лозуватський комбінований дошкільний навчального заклад (ясла-садок) «Берізка» Криворізької районної ради
Ковальчук О.Г. завідувач Комунального закладу «Лозуватський комбінований дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Берізка» Криворізької районної ради
Стретович О.І. методист Комунальної установи «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради
Навчально-методичний посібник «Хвилинки милування природою як засіб екологічного виховання та емоційного розвитку дитини з використанням творів В.О.Сухомлинського» - с. Лозуватка, Криворізький район, 2017р. – 46с.
Посібник містить матеріали роботи з екологічного виховання дошкільнят: теоретичні основи становлення емоційно-чуттєвої сфери дитини, перелік творів В.О. Сухомлинського за темою «Виховання любові до природи рідного краю», перелік творів за збірками В.О. Сухомлинського для хвилинок милування; організаційно-методичні вимоги до проведення хвилинок милування природою, серію хвилинок милування природою для дітей старшого дошкільного віку, які сприяють набуттю морально-ціннісного досвіду та екологодоцільної поведінки дошкільнят. Навчально-методичний посібник рекомендований вихователям дошкільних навчальних закладів та батькам.
Схвалено науково-методичною радою Комунальної установи «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Протокол № ____від________2017
Зміст: 1. Вступ _________________________________________________ 2. Основна частина ________________________________________ 2.1. Теоретичний розділ ____________________________________ 2.2. Практичний розділ ____________________________________ 2.3. Використанні джерела __________________________________ 3. Висновки ______________________________________________ 4. Додатки _______________________________________________
Вступ Як часто ми спостерігаємо за нашими малюками і не можемо зрозуміти їхні реакції, швидку зміну настрою, незвичайну на наш погляд, поведінку. Це відбувається тому, що дорослим не завжди легко розібратися і зрозуміти непростий світ дитячих почуттів та емоцій. Але саме вони є невід`ємною складовою особистості, її характеру та поведінки. Оволодіння загальнолюдськими цінностями, побудову стосунків, засвоєння знань значною мірою залежать від емоційного ставлення дитини до середовища, в якому вона зростає, від мотивів, що спонукають її до діяльності, від здатності адекватно реагувати. У зв’язку з цим ефективне виховання дитини неможливе без виховання в неї емоційної культури. А закладання основ, як відомо, варто розпочинати змалку. Закон природи, закон буття стверджує, що дитина народжується з чистою невинною душею і довірливо вбирає все: стосунки людей і природного довкілля. Дитина чиста по своїй суті, від свого народження. І в її душі ми починаємо писати, як треба ставитися до цього світу. Мине не багато часу і кількість написаного перейде у якість, і з`явиться можливість «прочитати», що написано в душі нашої дитини. Це читання може приголомшити: звідки злість і ненависть, адже був таким добрим малюком? Куди зникла доброта? Чому дитина стає неуважною, байдужою? А як раніше вона дивувала своїми відкриттями світу. А це природній стан нашої дитини: пізнання світу. І душа чиста, і писати в ній легко. І як важливо, щоб записи в дитячій душі були якісними. Якість ця залежить від нас! Від дорослих. Українська педагогіка завжди намагалася розвинути у дитині належну емоційну чутливість до проявів прекрасного в навколишній дійсності. Емоції – це передумова до складніших переживань дитини (сприйняття прекрасного, оцінка його), до більшого емоційного розвитку. Тому головна моя задача як педагога – зберегти і розвинути надане дитині природою уміння радіти, дивуватися побаченому, творити свій світ, пізнавати його не тільки розумом, а й почуттями. Найближчою та найзрозумілішою навколишньою дійсністю для дитини є природа. Природа – багате джерело духовного збагачення людини. Розбудити чутливість душі, звернутися до виховання почуттів – одне з головних завдань, поставлене сьогодні самим життям. Вдивлятися, вслуховуватися, не минати, побачити прекрасне і не лишитися байдужим – от чого ми повинні навчати наших дітей. Розвиток почуттів маленької дитини тісно пов'язаний з любов`ю до природи. І треба виховати її так, щоб милування природою стала для неї життєвою потребою, а відчуття відповідальності за цей чарівний, але беззахисний світ, стало життєвою необхідністю. Адже у спілкуванні з цим живим, тендітним світом природи і формуються гуманні і моральні якості маленької людини. Милуватися красою природи – це значить зробити її предметом особливої уваги, значить духовно з`єднатися з нею. Виходячи з вище сказаного я вирішила проводити з дітьми, хвилинки милування природою, щоб через емоційно-чуттєве спілкування з природою дитина краще навчилася говорити, мислити, творити серед природи. На мій погляд це важливо для зміцнення емоційно-чуттєвого зв’язку дітей з довкіллям, здатності відчувати красу природи, зупиняти зацікавлений погляд на найяскравіших виявах виразності в природі. Хвилинка милування – спостереження при якому особлива увага звертається на емоційно-образну інформацію про природу на тлі постійного звернення дорослого не лише до інтелектуальної, а й до емоційно-чуттєвої сфери дітей. Посібник містить теоретичний матеріал із впровадження в освітній процес педагогічних ідей В.О.Сухомлинського, організаційно-методичні вимоги до проведення хвилинок милування природою, розробки хвилинок милування природою з використанням творів В.О.Сухомлинського, перелік творів за книгами В.О. Сухомлинського для хвилинок милування та відповідно до теми «Виховання любові до природи рідного краю», пам'ятку для батьків « Перепустка у природу», які надають змогу максимально ефективно емоційно розвинути та екологічно виховати дитину.
Основна частина 2.1. Теоретична частина Поняття «природа» - містке і багатогранне. Без природи життя неможливе. Природа без людини обійтися може, а людина - ні. Це - аксіома. Природа є важливим засобом гармонійного всебічного розвитку дитини. Виховання без природи теж немислиме. Василь Сухомлинський зазначав, що «природа - величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу». Вплив рідної природи кожен із нас у меншій чи більшій мірі відчув на собі і знає, що вона є джерелом перших конкретних знань і тих радісних переживань, які часто запам’ятовуються на все життя. Діти завжди і всюди у тій чи іншій формі спілкуються з природою. Набуте в дитинстві вміння бачити, відчувати природу такою, якою вона є насправді, викликає у дітей глибокий інтерес до неї, розширює і поглиблює їхні значення, сприяє формуванню характеру й інтересів. Компетентність дитини у сфері «Природа» - неодмінна передумова становлення цілісної особистості. Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, що передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям. Сучасний підхід до екологічного виховання дітей охоплює декілька компонентів. · Емоційний – створення умов для виникнення у дітей емоційного відгуку на явища й об’єкти природи, набуття ними емоційного досвіду спілкування з природою, здатності визначати її настрій і стан; формування чуття прекрасного; стимулювання прагнення виражати свої почуття засобами художнього слова, малюнка. · Інтелектуальний – надання базових екологічних, природознавчих, природоохоронних, краєзнавчих, культурологічних, валеологічних знань; забезпечення умов для активного засвоєння норм і правил поведінки у довкіллі, розвитку допитливості, спостережливості; формування інтересу до природи, розуміння необхідності дбайливого ставлення до свого здоров`я. · Ціннісно-орієнтаційний - забезпечення розуміння дітьми естетичної та практичної цінності природи; формування здатності оцінювати природні явища та об’єкти, екологічний стан природи свого краю, власне і чуже становлення до довкілля, орієнтуватися у своєму ставленні до природи на культурно- національні й загальнолюдські цінності. · Практично-дієвий – створення умов для участі дорослих і дітей у збереженні та охороні природних об’єктів (посадка рослин, догляд за рослинами і тваринами, охорона газонів, первоцвітів, допомога птахам тощо) у прибиранні приміщень і території дитсадка; підтримання чистоти повітря у приміщенні; загартування дітей; сприяння дотриманню ними вимог до особистої та побутової гігієни; розв’язання проблемних ситуацій екологічного змісту. Описані компоненти екологічного виховання реалізуються у три етапи. 1 етап - збагачення емоційно-чуттевого досвіду дітей, спілкування з природою в ході оволодіння базовими знаннями про довкілля. 2 етап – формування системи ціннісних орієнтацій, збагачення морально-ціннісного досвіду спілкування з природою. 3 етап – формування необхідних складових екологічної вихованості, здатності застосовувати знання й уміння на практиці, само реалізовуватися в екологодоцільній діяльності. У спілкуванні з природним довкіллям дошкільнята вступають у взаємодію з рослинами, тваринами, явищами природи, у них збагачується емоційна сфера, відбувається становлення особистості. А емоційне спілкування пробуджує хвилювання, захоплення, радість, впевненість у собі як складовій частинці всього живого і є необхідною творчого освоєння довкілля дітьми дошкільного віку. Як наголошує відомий психолог О.Кононко, чим складніші завдання стоять перед дитиною, тим важливіша роль почуттів у розв’язанні їх. Спілкування з компонентами природного довкілля спричиняє прояву різних почуттів у дошкільняти: моральних, естетичних, інтелектуальних, праксичних. Це положення знайшло своє обґрунтування в науковій педагогіці, зокрема щодо її використання у вихованні дітей. Так, В.Сухомлинський писав: «Краса природи відіграє велику роль у вихованні дитини. Вона виховує в душі здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця». Досвід видатного українського педагога В.О. Сухомлинського переконливо доводить можливість ефективного педагогічного впливу на емоційне сприймання дітьми навколишнього світу. Науковець розробив та впровадив у власну практику уроки «під голубим небом», які він проводив на зеленій траві під грушею, на шкільній садибі, в лісі, полі або на березі озера. Їх мета - ознайомити дітей з навколишньою дійсністю, з явищами природи, тваринним і рослинним світом, що стали справжньою школою емоційного, інтелектуального розвитку та поведінки у природі. Активне спілкування з природою народжує і зміцнює у дитини безцінну якість, властиву людській особистості - доброту. Але як же дати відчути малому радість перших відкриттів, коли він входить у дивний світ, що навколо нього? Як перетворити природу у могутній засіб виховання гуманних почуттів? І чи зможе дошкільник засвоїти причині зв'язки між явищами, зрозуміти залежність між природними об'єктами? Я думаю, що зможе. Як відомо, в дошкільному віці переважає образне мислення, тому перед дітьми і відкривається прекрасний світ у живих барвах, яскравих та трепетних звуках, у казці та грі, у власній творчості, красі, що надихають дитячі серця, в прагненні робити людям добро. В.О.Сухомлинський звертався до батьків, вчителів: «...ведіть дітей в обстановку, де є і яскраві образи, і причинно-наслідкові зв'язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують». Так вихователь відкриває дітям « віконечко у світ краси рідної природи...» Працюючи за В.Сухомлинським, вихователь, повинен вчити дітей любити природу, вчити жити за законами природи. Жоден з вихователів не в праві байдуже пройти мимо квітки, яка тільки-но зацвіла, повинен завжди звернути увагу дітей на те, що в цьому році чомусь дуже багато метеликів літають над клумбами і запитати у дітей: чому? Як ви гадаєте?, - а думок почують у відповідь безліч... Першоджерелом знань для дітей молодшого віку, на думку Василя Сухомлинського, має стати природа рідного краю. Входячи в життя дитини з її найпершими відчуттями, вона стає для неї безпосереднім мірилом цінностей, багатим джерелом емоційних, естетичних і духовних багатств. В. Сухомлинський у своїй роботі часто проводив спостереження, коли природа ледь прокидалася. Тому дуже важливо зацікавити дітей зранку об'єктом спостереження, замилуватись ним. Бо тільки зацікавлення викликає допитливість, тільки милування породжує найдобріші почуття, бажання зберегти, допомогти, примножити. Затрачена праця не примушує довго чекати. Образне бачення світу викликає у дітей бажання передавати почуття краси словом. А це і є метою навчально-виховної роботи: розвиток зв'язного мовлення та словесної творчості, збагачення словника дитини. У спадщині В. Сухомлинського актуально відображена проблема виховання дітей засобами живого слова. Він порівнював слово з найтоншим інструментом, яким педагог має торкатися сердець вихованців. Вивчаючи педагогічну спадщину В. Сухомлинського та досвід роботи дитячих навчальних закладів, які впроваджують у своїй діяльності гуманістичні ідеї великого педагога вихователь повинен усвідомити необхідність хвилинок милування, як ефективного засобу роботи з дітьми старшого віку. Але з групами молодшого віку можна проводити хвилинки милування, які поєднанні з класичною музикою, образотворчою діяльністю пробуджують в серцях дітей вічне, добре і прекрасне. Ці заняття проводити щоденно не можна, бо вони втрачають свіжість, природність. Такі уроки проходять раз-двічі на місяць. На сьогодні, особисто для мене, спадщина В.О.Сухомлинського є незаперечною універсальною скарбницею для використання у роботі з дітьми. За допомогою його художнього слова у мене є можливість доторкнутися до найтонших струн душ малят, зародити в них уміння перетворити негативний настрій на позитивний. Одним із провідних, складних у розв’язанні завдань екологічного виховання є формування суспільного значущих мотивів поведінки дитини, що охоплює емоційно-чуттєвий контакт із природою, зокрема під час хвилинок милувань. Головною метою таких заходів є усвідомлення дітьми того, що природа – джерело не тільки життєвих благ людини, а й її здоров`я, духовної, естетичної насолоди, об’єкт споглядання, милування, що її потрібно оберігати. У своїй роботі використовую педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського: «Чи буду завжди справедливим з дітьми? Чи зумію побачити чим живе дитина кожного дня, що в неї на душі?». «Щоб бути справедливим, треба до тонкощів знати духовний світ кожної дитини». «Десь у найпотаємнішому куточку серця в кожної дитини є своя струна, вона звучить на свій лад, і щоб серце відгукнулося на моє слово, треба настроїтися самому на тон цієї струни». Через емоційно-чуттєве спілкування з природою дитина краще себе пізнає, формується як особистість. Тому я вчу своїх вихованців вдивлятися, вслухатися, бути спостережливим, самостверджуватися і для цього розробила хвилинки милування природою для проведення у дошкільному закладі, з творами В.О.Сухомлинського.
2.2. Практичний розділ. Організаційно-методичні вимоги до проведення хвилинок милування природою У створенні ситуацій милування слід повсякчас активізувати чуттєві аналізатори вихованців, забезпечуючи належну гостроту колірного зору, слуху, тонку диференціацію запахів, тактильних та смакових відчуттів. Дитяче сприймання слід підносити на належний емоційно-образний рівень, організовуючи оцінну діяльність вихованців. Забезпечуючи високу інтенсивність переживання краси довкілля, пробудження образного мислення допомагають оцінно-творчі завдання. Наприклад: · вербальні: - добір порівнянь («Що нагадує листопад?», «На що схожа кульбаба?», «З чим порівнюємо бурульку?»); - віршування за поданим початком («Прийшла зимонька-зима…»; «Здрастуй, зіронько ясненька…»; «Дощик сумно накрапає…»); - віршування за пропонованими римами (сонечко-віконечко, рухливий-примхливий; сяє-вкриває та ін..); - придумування монологів об’єктів природи («Я – найшвидший струмок весни»; «Не топчіть мене, тендітну сніжинку»; «Джу-джу-джу: я мед шукаю»; «Не руйнуйте мій мурашник!» тощо); - конструювання діалогічного контакту з об’єктами та явищами природи «Моя розмова з квіткою»; «Суперечка з кропивою»; «Добрий день, весно!»; «Я розумію пісню пташечки» та ін..); - складання казок екологічного спрямування («Ми з тобою брати»; «Я за них відповідаю»; «Люблю травинку і тваринку» тощо); · музично-пластичні («Склади пісеньку весняного дощику»; «Передай голосом плач зимового вітру»; «Станцюй танок листопаду»; «Передай рухами народження підсніжника» тощо). У ситуаціях милування природою варто виховувати за межі статичного споглядання об’єктів довкілля, надавши цьому процесові необхідного динамізму. Тобто застосовувати активні форми емоційно-естетичного пізнання природи: ігри, змагання, конкурси, трудові справи тощо. Важливу роль відіграє експресія світоглядної позиції вихователя: яскраве емоційне слово, виразність пантомімічних реакцій, доречна сугестія (навіювання) і, як наслідок, потужна трансляція власного ставлення до природи. Не можна перетворювати милування на щоденні «чергові» вправляння! Дитячі оцінки неминуче втратять свіжість, природність і стануть умисно пишномовними, що зрештою породить фальш, нудьгу та байдужість. Ситуації милування доречно організовувати «презентативно», тобто пов`язувати їх зі своєрідним станом природи, як-от: листопад, перший сніг, ожеледиця, іній, відлига, льодохід, капіж, перші струмки, повінь,квітування садів, веселка, мжичка тощо. Підведемо підсумок, що під час організації та проведення хвилинок милування у природі потрібно враховувати такі моменти: · постійно звертатися до емоційно - чуттєвої сфери дитини; · слід дбати про активізацію аналізаторів чуттів дітей, підносити їхнє сприймання на належний емоційно – образний рівень; · організовувати оцінну діяльність відповідно до віку дітей та особливостей спостережуваного об’єкта; · доречно вводити активні динамічні форми роботи з дітьми (пластичні імпровізації, слово – творчість, роботу з природним матеріалом, змагання, конкурси, трудові справи тощо). · хвилинки милування у природі з дітьми варто проводити один раз на місяць, пов’язуючи їх з різними станами природи (листопад, перший сніг, іній, роса); · тривалість хвилинок милування маємо визначати з урахуванням вікових особливостей сприймання (5-10 хвилин для старших дошкільнят). Підготовка до хвилинок милування проводяться у два етапи: перший визначення об’єктів милування та осмислення естетичної виразності; другий – добір запитань оцінного характеру, підготовка творчих завдань, пошук художнього матеріалу для активізації уяви дітей (казки, оповіданнячка В.О.Сухомлинського, загадки тощо). Такі спостереження проводяться під час денної прогулянки або в другій половині дня. Організація проведення хвилинок милування природою носить варіативний характер і передбачає творчий підхід у практичній роботі вихователя з урахуванням його досвіду та інтересів дітей.
Хвилинка милування «Багряні кетяги горобини» Мета: формувати вміння добирати порівняльні характеристики, які влучно передавали б своєрідну красу дерева та колір його плодів. Запропонувати помилуватись красою плодів горобини, визначити їх колір, форму, користь для природи. Сприяти накопиченню досвіду естетичного сприймання та оцінювання природних об`єктів. Спонукати вихованців до чуйного реагування на будь–які прояви природно–прекрасного, вважати себе частинкою природи. Розвивати відчуття прекрасного, увагу, пам’ять. Виховувати інтерес до довкілля, бажання цінувати красу природи.
Хід хвилинки милування &nbs |
