Комунальний заклад "Лозуватський комбінований заклад дошкільної освіти (ясла-садок) "Берізка" Лозуватської сільської ради

 





XIІ Консультації для педагогів

Консультації  для  педагогів

2022-2023 н.р.

«Комунікативно-освітній простір закладу дошкільної освіти в умовах війни»

 

Завідувач Богдана МАЦУР

                  Незважаючи на війну, організацію дистанційної або змішаної форми освіти, структура комунікативного простору ЗДО, як і характер професійної комунікації, має бути збережена. Комунікативний простір закладу розуміємо як певну систему комунікативних взаємодій, яка реалізується в даний час у синхронному (очному, формат офлайн) та асинхронному (відео) режимі. Заняття у синхронному режимі є найкращими для дошкільників, бо реалізується потреба дітей у спілкуванні, виникнення позитивних емоцій та переживань. Заняття в онлайн-форматі передбачають, що його учасники перебувають на зв’язку одне з одним у режимі реального часу. Якщо здійснюється запис таких занять, то додатково реалізується й асинхронний режим. На безкоштовних онлайн-ресурсах можна проводити консультації для батьків, батьківські збори, педагогічні ради, збори трудового колективу. Сучасні педагоги опанували такий інструмент дистанційної освіти як запис авторських відеороликів, які розміщують в тубі, фейсбуці, вайбері тощо. Отже, сьогодні основні лінії комунікативних взаємодій (спілкування між педагогами і дітьми, між педагогами і батьками, педагогів між собою) частково реалізуються засобами онлайн-комунікації: за допомогою відео конференцій, чатів, форумів, електронної пошти, соціальних мереж, служб обміну миттєвими повідомленнями, такими як вайбер, телеграм. Варто зазначити, що в умовах дистанційної форми організації освітнього процесу, практично зовсім не налагоджено спілкування дошкільнят між собою.

         Комунікативно-освітній простір ЗДО – це система комунікативних взаємодій, які відбуваються безпосередньо в просторовій близькості, а також із застосуванням комп’ютерів, телефонів, і утворюють спеціально організоване освітнє комунікативно-мовленнєве середовище, якому притаманний високий інтелектуальний потенціал, достатній для реалізації освітніх завдань у кожній віковій групі.

         Мовлення педагогів, працівників закладу, способи мовленнєвої комунікації сприяють не тільки комунікативному розвитку вихованців, а й створюють найкращі умови для здобуття освіти та забезпечують психологічний комфорт.

         Метою педагогічного спілкування є забезпечення сприятливого емоційного клімату в групі. Спілкування вихователя завжди має передбачати врахування емоційного стану та здійснення емоційного впливу на нього. Але для реалізації цього завдання вихователь має навчитися працювати з власними емоціями. Потрібно задавати собі такі питання: «Яку емоцію я зараз відчуваю?», «Яка емоція мотивує мене вчинити так?», «Дія дитини справді заслуговує на таку реакцію, чи її спричинив мій власний стан?» Результатом уваги педагога до своїх емоцій має стати усвідомлене їх проживання. І якщо емоції не мотивують до активності, то треба подбати про їх трансформацію. Педагогічне спілкування – це спілкування з наперед заданими параметрами, такими як позитивне ставлення до дитини, емоцій радості, впевненості, задоволення, щирого захоплення, довіри, прихильності, поваги, гордості, ніжності, любові. Нейтральне або виразно байдуже ставлення викликає в дитини безрадісний, байдужий стан і відповідне ставлення до всього, що буде їй запропоноване в садочку. З огляду на емоційну вразливість дошкільників, доброзичлива увага, дружнє спілкування, турбота, любов є постійною, а не епізодичною потребою малят. Діти, які безпосередньо зіткнулися з психотравмівними подіями війни, є найвразливішими. Навіть у дітей, яких обминула війна, є емоційне напруження через тривожний стан близьких. Потрібно постійно дбати про те, щоб у переживаннях дітей домінували позитивні емоційні стани. Треба пам’ятати, що під час надання емоційної підтримки дитині, діють такі комунікативні закони як мовленнєве поглинання емоції, мовленнєве посилення емоції.

       Треба вміти слухати дитину. Розрізняють нерефлексивне (коли дитині треба висловити свої почуття) і рефлексивне або емпатійне слухання, під час якого задають запитання, перефразування, узагальнення. Метою емпатійного слухання є розуміння, які події пережила дитина. З кожною розповіддю дитина відчуватиме більше полегшення.

        Мовлення педагога має бути нормативним, ввічливим, до дітей звертатися по імені, використовувати пестливу форму звертання тощо.

Консультація для педагогів

«Ігрова діяльність та  дитяче експериментування в STREAM-освіті. Практичний підхід»

Вихователь-методист: Ольга ВІТЕР

     Останнім часом у всьому світі помітна тенденція  до скорочення та збіднення ігрової діяльності дошкільнят. Нині війна загострила цю проблему в українському довкіллі. Тож відновлюючи освітній процес у дитячих садках, педагоги мають відвести в ньому чільне місце грі й дитячому експериментуванню.

Одна з причин зниження ігрової активності дітей пов’язана з розпадом природного шляху формування гри: коли вихователь дотримується стереотипного уявлення про гру як регламентований процес і не розуміє її специфіки, не має уявлення про те, якою вона має бути на кожному віковому етапі дошкільного дитинства, не володіє практичними прийомами організації гри і не вміє грати з дітьми різного віку.

Ігровий дизонтогенез – порушений (такий, що не відповідає психологічним закономірностям) розвиток ігрової діяльності дитини в дошкільному віці, зумовлений соціокультурними та освітніми чинниками.

Причини ігрового дизонтогенезу:

  • перенасиченість предметно-просторового середовища квазіігровою атрибутикою та іграшками монофункціонального призначення;
  • нерозуміння можливостей сенсорно збагаченого середовища;
  • низький рівень компетентності педагогів у сфері створення умов для творчих ігор дітей;
  • штучне обмеження просторово-часових ресурсів для здійснення вільної самодіяльної, ініційованої дітьми діяльності;
  • понаднормова кількість дітей у групах тощо.

 

Дитяче експериментування – другий провідний тип діяльності дошкільника

Дитяче експериментуваннядіяльність, спрямована на пошук об’єктивної інформації про устрій світу шляхом самостійного практичного експериментування з об’єктами дослідження. Отже, дитяче експериментування як провідний тип діяльності сприяє розвитку пізнавальних потреб дошкільників, полегшує оволодіння методом наукового пізнання в процесі пошукової діяльності і є частиною STREAM-освіти, активно сприяючи формуванню дослідницьких умінь дітей.

     Обов’язковим елементом життя дітей є участь у розв’язанні ситуацій-провокацій, проведенні елементарних дослідів, розвивальних іграх, у виготовленні найпростіших механізмів та моделей. Педагог власним прикладом  спонукає вихованців  до самостійного пошуку відповідей на запитання, які виникають під час дитячого експериментування, привертає увагу до нових, незвичних рис об’єктів, провокує здогади, звертається до дітей по допомогу, націлює на експериментування, розмірковування, висловлювання припущень.

     На жаль, упроваджуючи альтернативну програму формування культури інженерного мислення «STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт», вихователі обмежуються дослідами з об’єктами живої або неживої природи, ігноруючи той факт, що дитяче експериментування є набагато ширшим. Воно охоплює експерименти не лише з навколишніми об’єктами, а й зі словом (словотворчість), в власним тілом (ризиковані ігри), з ігровим та неігровим матеріалом тощо. Навіть створення дітьми нових умов і правил відомої гри – теж до певної міри експериментування.

STREAM- ігри просто неба

STREAM- гра – діяльність, ініційована дитиною і скерована дорослим на осягнення елементів науки, технологій, інженерії, мистецтва, грамоти та особливостей мови, а також на експериментування в довкіллі.

Варіанти ігор у довкіллі:

1.Гра-спостереження (за рослинами, хмарами, природними та іншими об’єктами) та гра-експериментування.

2.Гра з урахуванням особливостей місцевості та конкретного місця (прогулянка до лісу, парку, скверу, навколо дитячого садка тощо).

3.Будівельна/творча гра: стругання, розпилювання дерева; будівництво тунелів та мостів, «халабуд» із гілок, хмизу, очерету; малювання, танці, співи, гра на барабанах; ведення щоденників природи, створення колажів; ткацтво, робота з глиною тощо.

4.Гра-відкриття: використання цифрового мікроскопа, експерименти з природними ресурсами, дослідження тіні та світла; спостереження за поведінкою комах та тварин як спосіб глибоко замислитися про довкілля і дізнатися, як воно влаштоване.

5.Сенсорна гра – стимуляція органів чуття дітей та спонукання їх до усвідомлення тіла через привернення  уваги до довкілля та поглиблення зв’язків із природою.

6.Уявна гра: гра-вигадка, гра-фантазія, символічна, удавана, драматична гра (ці ігри, у які часто грають діти, є ефективним способом дослідження та осмислення світу).

7. «Повільна гра» - надання дітям часу і можливостей для стійкої, неспішної безперервної гри, включно з вільною грою та творчістю.

 

 

 

Основні принципи організації та проведення STREAM- ігор

 

1.Діти мають перебувати надворі стільки ж часу, скільки й у приміщенні.Їм  потрібне ґрунтовно продумане, організоване, інтегроване та сенсорно збагачене середовище. Відкритий простір слід вважати необхідною частиною довкілля просто неба.

2.Вільна, самодіяльна, ініційована дитиною гра – найважливіше заняття для дітей у довкіллі просто неба. Гра – це найбільш вдалий спосіб запропонувати навчання на свіжому повітрі.

3.STREAM- ігри на свіжому повітрі можуть і повинні сприяти набуттю дітьми власного досвіду, який є дуже важливим для розвитку. Ігри в довкіллі дають дітям можливість достатньо рухатися, бути активними, галасливими і брудними, задіювати свої органи чуття, тіло, займатися тим, що їм найбільше хочеться дослідити, осмислити і вербалізувати (виразити у словах).

4.Усі дорослі, що опікуються дітьми, мають розуміти, чому ігри просто неба необхідні для них.У садочку мають працювати фахівці, які цінують прогулянки на свіжому повітрі та отримують від них задоволення, здатні радіти  спілкуванню з природним довкіллям разом з дітьми.

5.Освітня програма, за якою працюють  педагоги («Українське дошкілля») має передбачати діяльність у природі, адже завжди є те, що запропонувати дітям у приміщенні неможливо. На відкритому просторі діти можуть вільно досліджувати різні способи буття, переживання, тут у них є місце та дозвіл бути активними, безладними, галасливими, вони почуваються менш контрольованими дорослими.

6.Для дошкільників має бути створене багате зовнішнє середовище, насичене непереборними стимулами, контекстами для ігор, досліджень та розмов, безліччю реальних вражень та контактів зі світом природи і суспільством. Особлива сила занять просто неба полягає в тому, що вони пропонують дошкільникам можливості для пізнання світу, набуття власного досвіду, виконання реальних «дорослих» завдань, таких як турбота про довкілля.

Консультація для педагогів

на тему «Новітні технології в формуванні основ здорового способу життя дітей дошкільного віку»

 Вихователь: Світлана Парамонова

Сьогодні оздоровлення дітей є одним із найважливіших завдань дошкільної освіти. У зв’язку з цим формування у дітей уявлень про здоровий спосіб життя та культуру здоров’я, про будову та функціонування людського організму, про власний організм є важливим завданням практики дошкільної освіти.

Збереження здоров’я – це комплекс умов, засобів, видів діяльності та технологій, спрямованих на зміцнення психофізичного та психологічного здоров’я дітей.

Збереження та зміцнення здоров’я дітей є не лише медичним завданням, а й педагогічним, оскільки добре організований навчальний процес більшою мірою сприяє формуванню здорового способу життя. Отже, у сучасному світі стан здоров’я дітей є актуальною національною проблемою, а формування здорового способу життя дошкільнят стає державним завданням, від правильного раціонального вирішення якого буде залежати вся робота в цьому напрямку в галузі охорони здоров’я. Отже, для успішного формування уявлень про здоровий спосіб життя у дітей дошкільного віку необхідно використовувати інтеграцію освітніх сфер фізичного та пізнавального розвитку та новітніх технологій.

Сучасні здоров`язбережувальні технології-цілісна система навчально-виховних, оздоровчих, корегувальних і профілактичних заходів які здійснюються в процесі взаємодії дитини й педагога, дитини і батьків, педагога і батьків.

До новітніх технологій здоров`язбереження можна віднести такі напрямки:

1.Збереження та стимулювання здоров`я дітей;

2.Навчання правильному та здоровому способу життя;

3.Корегування стану здоров`я дітей;

Напрямки технологій поділяються на групи:

1.Збереження та стимулювання здоров`я дітей:

-динамічні паузи(фіз..хвилинки, дихальна, пальчикова, артикуляційна, для очей-гімнастики);

-рухливі та спортивні ігри;

-контрастна доріжка, тренажери;

-стретчинг;

-ритмопластика;

-релаксація;

2. Навчання правильному та здоровому способу життя:

-ранкова гімнастика;

-фізкультурні заняття;

-басейн;

-точковий масаж,самомасаж;

-спортивні розваги, свята;

-дні здоров`я;

-комунікативні ігри (ситуативні ігри, рольові, імітаційна гра);

-ігротренінги та ігротерапія;

-заняття з валеології;

3.Корегування стану здоров`я дітей:

-музичний вплив;

-казкотерапія;

-кольоротерапія;

-Арт гімнастика;

-психогімнастика;

Хочу зупинитися на одному з напрямків технології - «Навчання правильному та здоровому способу життя» та одної з її підгруп – «Комунікативні ігри».

Комунікативна гра - це спільна взаємодія дітей, спосіб самовираження, взаємної співпраці де партнери знаходяться на рівних позиціях, прагнуть враховувати особливості та інтереси один одного.

В грі педагог :

  • Допомогає, побачити людину в однолітках;
  • Організовує, спільні ігри;
  • Навчає, доброзичливим відносинам;
  • Заохочує, увагу до одноліток, називає по імені, лагідними словами;

Комунікативні навички розвивають в дитині:

  • вміння об’єктивно сприймати співбесідника(його настрій);
  • вміння адекватно сприймати ситуацію;
  • вміння бачити себе очима партнера;

Комунікативні навички – це вміння дитини будувати взаємовідносини з дорослими та дітьми, та наскільки легко дитина входить в контакт, чи викликають у нєї тривожність нові обличчя та люди, чи є необхідність спілкування з ними . Цим визначається й те, як дитина ввійде в новий колектив.

Класифікація комунікативних ігор:

  • ігри заспокійливі;
  • ігри на довір`я;
  • ігри для розвитку довільності поведінки;
  • ігри знайомства (створюють позитивні емоції, розвиток емпатії);
  • ігри для зняття напруги;
  • ігри на розвиток уваги;

Приклад гри на розвиток довільності поведінки:

«Добрий ранок»

Мета: встигнути за 1хв, поки дзвенить дзвоник або музика, привітатись за руку з якомога більшою кількістю дітей. В кінці гри підводимо підсумок (скільки раз встиг привітатися, чи з усіма, який настрій?).

Приклад гри знайомства:

«Тихлопчик – ти дівчинка»

Мета: вчити описувати зовнішній вигляд партнера, передавати його естетичний та емоційний стан.

Хід. В грі бере участь дві дитини (дівчинка-хлопчик) ведуть опис, розповідають про зовнішній вигляд, чи гарно вбрана і в що, який настрій у дитини по чому це видно.

На мою думку, використання інноваційних здоров`язбережувальних технологій в навчально-виховному процесі, призведе до нормалізаціі та грамотності застосування новітніх методів та форм роботи в вихованні дітей дошкільного віку.

Особливості планування та проведення розваг                                                                                    

Вихователь: Тетяна ОСТАПЕНКО

Однією з найбільш ефективних форм активного відпочинку є розваги спортивного характеру. Їхній зміст складають різноманітні фізичні вправи, які проводяться у формі веселих ігр та забав. Вправи виконані з емоційним піднесенням, особливо позитивно впливають на організм дитини. Під час фізкультурних розваг закріплюються рухові вміння та навички, формуються фізичні якості, виховується почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги, розвивається дисциплінованість та організованість.                                                                                           Згідно програми  виховання та навчання дітей «Українське дошкілля» розваги проводяться у всіх вікових групах два рази на місяць. Їхня тривалість:                                                                                                                                                    - група раннього віку ( 3-ій р.ж.) 15-20 хв.                                                                         – молодшій групі ( 4-ий р.ж.) 20-25 хв.                                                                                                   – середній групі ( 5-ий р.ж.) 25-30 хв.                                                                                                                                         – старшій групі ( 6-ий р.ж.) 35-40 хв.                                                                                                       Організовуються вони у другій половині дня. А під час канікул та влітку - у першій половині дня, після сніданку. Як фізкультурні розваги плануються День здоров’я, спортивне свято. Водночас не варто планувати такі види роботи у дні відведені для фізкультурних занять.                                                                                 Найзручніше влаштовувати фізкультурні розваги з дітьми однієї групи, однак можна об’єднувати дві одновікові або різновікові групи, Ефективність заходу залежить від активності дітей.                                                                                                                Фізкультурні розваги можна проводити ву приміщенні, на спортивному майданчику, або на природі. Процес підготовки до розваги не має бути обтяжливим. Форми проведення обираються найрізноманітніші; ці заходи рисвячуються порам року, спортивним подіям, святам…                                                                  Для фізкультурних розваг у групах молодшого та середнього дошкільного віку найкраще обирати цікаві дітям сюжети.                                                        Складаючи програму треба пам’ятати, що основний час розваг має бути насичений так, щоб кожна дитина могла задовольнити свою потребу в русі. З малятами, зазвичай, проводиться фронтальна робота, щоб усі вони долучилися до виконання пропонованих завдань та ігор. Доцільно також чергувати ігри з фізичними вправами та ігровими завданнями для зміни м’язового й емоційного навантажень.                                                                                             Старший дошкільний вік фізкультурні розваги будуються на іграх змагального характеру й естафетах, де діти розподіляються на команди, вибирають капітанів. При доборі завдань слід враховувати індивідуальні особливості дітей, їх фізичні можливості, рухову підготовленість.                                          Щоб створити у дітей радісний настрій, спортивний майданчик або приміщення, де вони відбуваються, бажано оформити.                                                          Значний емоційний вплив у ході таких заходів справляє музика, вона може звучати під час виконання різних видів вправ.                                                                                   Різновиди фізкультурних розваг:                                                                                                             -фізкультурні розваги, які будуються на знайомих іграх, та ігрових вправах;                                -фізкультурні розваги, які будуються на елементах спортивних ігор;                                              - фізкультурні розваги, які будуються на вправах з основних рухів;                                                           -  фізкультурні розваги «Веселі старти», які будуються на іграх-естафетах.

Консультація для педагогів на тему:

«Національно-патріотичне виховання засобами інтегрованої освітньої діяльності»

Підготувала: Тетяна СОЛОМКО

     Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.

     До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

  • формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста, села);
  • формування духовно-моральних взаємин;
  • формування любові до культурного спадку свого народу;
  •  виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
  • почуття власної гідності як представників свого народу;
  • толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

     Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

     Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей «дорослі» показники проявів любові до Вітчизни.

     Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

     Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

     Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

     Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

     Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

  • ставлення до природи рідного краю, рідної країни;
  • ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
  • ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
  • ставлення до державного устрою.

     Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

     Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

     Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою «від близького до далекого» – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей «територіальний підхід» ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні «території», а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

     У дошкільників поступово формується «образ власного дому» з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття «батьківського дому» лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

     Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню «почуття сім’ї».

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

     Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

     Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

     Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.

     Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

     Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

     Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.

     Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

      Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

     Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

     При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

     Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

    У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями.          Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

     Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

     Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

  • формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.
  • здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
  • залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
  • створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

     Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне:

  • супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
  • звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати.
  • спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
  • не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу.
  • використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
  • використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом, селом:

1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?

2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста, села.

3. Визначні місця нашого міста, села. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.

4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто, село.

5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті, селі.

6. Видатні люди рідного міста, села. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?

7. Природа рідного міста, села. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті, селі.

8. Культура рідного міста. Які музеї, театри, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.

9. Культура поведінки в рідному місті, селі. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.

10. Відпочинок у нашому місті, селі. Де люблять відпочивати жителі рідного міста, села. Які є традиції, свята. День міста, села.

11. Захисники нашого міста, села. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті, селі. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті, селі святкують День Перемоги.

     Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста, села, збагачуючи життєвий досвід дитини.

     Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним місто, селом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, села його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.

 

      Консультація для педагогів на тему:

«Технологія інтегрованих дидактичних модулів для логіко-математичного розвитку дітей»

 

Вихователь: Анастасія Омельчак

Необхідність обговорення питань логіко-математичного розвитку дітей назріла давно й обумовлена сучасними вимогами до організації особистісно орієнтованого освітнього процесу, зокрема, з одного боку – забезпечення його цілісності, з іншого – врахування індивідуальних особливостей кожної дитини.

         Багаторічна практика математичної підготовки дітей засвідчує наявність двох традиційних підходів. Перша традиційна була закладена ще в радянський період. Вона побудована на тому, що дитина має навчитися користуватися готовими прийомами, способами дії. Саме тоді у практиці вихователів утворилася система формування математичних знать у дітей шляхом спеціально організованого навчання на заняттях і подальшого закріплення засвоєних знань, умінь та навичок у  позанавчальний час. Тобто математика існувала в межах окремих спеціальних занять, була ніби відірвана від справжнього життя. Заняття були чітко регламентовані, проводили їх за узагальненою схемою, що за структурою нагадувала шкільний урок. Кожне заняття містило вступну частину, пояснення нового матеріалу, вправлення дітей із новим матеріалом, закріплення вивченого в грі, підбиття підсумків. Заняття з формування елементарних математичних уявлень було єдиною незамінною формою навчання дітей математики.

Отриманні на заняттях математичні знання, сформовані початкові вміння надалі діти закріплювали:

·        У позанавчальний час під час індивідуальної роботи в першу або другу половину дня;

·        Через дидактичні або сюжетно-дидактичні ігри за ініціативою вихователя;

·        На заняттях з аплікації, конструювання, музики, фізкультури – завдяки міжпредметним зв’язкам.

Головне завдання й суть роботи з дітьми: сформувати певні математичні знання про числа, цифри, геометричні фігури, простір, час, навчити рахувати, порівнювати, класифікувати. Тобто забезпечити знаннєву підготовку. Слово «знати» було ключовим, у організації навчання дітей математики.  Можна вивчити назви всіх геометричних фігур, предметів, чисел – і все ж нічого про них не знати.

Друга традиційна, сучасна, засновується на тому, що дитину дошкільного віку треба навчити, передусім, думати самостійно. Означена традиція зосереджується на розвитку інтелекту. Без опори на математику розв’язаннязавдання інтелектуального розвитку, неможливо. Зрозуміти, а не запам’ятати – єдиний шлях засвоєння математики. Математика є всюди, вона немовби пронизує життєдіяльність дитини й дорослого. На допомогу вихователеві – різні форми спільної взаємодії з дітьми: міні- заняття, ігри, несподівані ситуації, математичні конкурси, розваги, ребуси. Математичний зміст може й має інтегруватися в численні форми діяльності дітей, як от гра, екскурсія, прогулянка.

         Логіко-математичний освітній простір у дошкільному навчальному закладі має відповідати потребам дитини в отриманні не так знань, як практичного, сенсорного, тактильного й життєвого досвіду, позитивних емоцій. Дитина може найповніше зрозуміти математичний зміст лише через практичні дії, відчуття, рухи, власні емоції, переживання.

         Цільовими орієнтирами технології логіко-математичного розвитку на основі інтегрованих дидактичних модулів є:

·        Реалізація механізму стійкого логіко-математичного розвитку, спрямованого на досягнення нової якості математичного розвитку дошкільників;

·        Створення освітнього простору дошкільного навчального закладу як основи процесу реалізації математичного змісту шляхом організації проникнення дітей у сутність відношень та взаємозв’язків між об’єктами навколишнього світу, активного освоєння їх на різних рівнях розуміння та інтерпретації з використанням відкритих дітьми інструментів пізнання, логічного відображення світу.

Центральним структурним компонентом технології є інтегрований дидактичний модуль. Діяльність, організована в межах ІДМ, реалізує принципи особистісно орієнтованого підходу. ІДМ є системою різних форм робити, об’єднаних на основі їхніх смислових зв’язків, що утворюють цілісну тему – фрейм. Таких ІДМ може бути 5 відповідно до кожного з математичних розділів (кількість, форма, величина, простір, час).

Принципи інтегрованих дидактичних модулів:

·        Забезпечення пізнавальної мотивації кожної дитини;

·        Зворотність – парність – симетричність логіко-математичних понять;

·        Опора на психологічні механізми процесу розуміння як компонентна мислення;

·        Урахування складної природи логіко-математичного знання, досягнення системності знать дитини.

Суть математики –це логічне розуміння, певна якість і стиль мислення, краса мисленнєвого руху, а не сума знань. Як і всі розумові процеси, розуміння виявляється у слові та дії. Критерієм розуміння є поєднання цих двох показників: словесного пояснення дії і фактичного виконання дії (застосування на практиці). Дитина спочатку розуміє руками, а вже потім образами, уявою. У процесі розуміння важливо забезпечити поєднання слова з наочними образами. Розуміння математики дитиною зростає з накопиченням та вдосконаленням умінь.

Функції інтегрованих дидактичних модулів:

·        Інтегративна (передбачає: інтеграцію й диференціацію навчальної програми математичного змісту з іншими освітніми напрямками; єдність теоретичноїі практичної підготовки дітей; безперервність у формуванні математичних знань, умінь і навичок під час набуття дітьми спонтанного досвіду;)

·        Організаційна (забезпечує ефективність дітей, організацію їхньої самостійної діяльності, створення умов для використання математичних знань, умінь  та навичок у практичній, життєтворчій діяльності нематематичного змісту)

Освітня (сутність її в поєднані навчання й виховання в межах процесу математичної підготовки, що досягається завдяки тісному взаємозв’язку занять, пошуково-творчої роботи дітей, їхньої самоосвіти та духовного збагачення на засадах загальонолюдських і загальнокультурних цінностей. Такий підхід, на мою думку, у кінцевому результаті забезпечить математичну освіту дітей в умовах дошкільного навчального закладу

     Особливості планування та проведення розваг                                                                                    

Вихователь: Тетяна ОСТАПЕНКО

 

          Однією з найбільш ефективних форм активного відпочинку є розваги спортивного характеру. Їхній зміст складають різноманітні фізичні вправи, які проводяться у формі веселих ігр та забав. Вправи виконані з емоційним піднесенням, особливо позитивно впливають на організм дитини. Під час фізкультурних розваг закріплюються рухові вміння та навички, формуються фізичні якості, виховується почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги, розвивається дисциплінованість та організованість.                                                                    Згідно програми  виховання та навчання дітей «Українське дошкілля» розваги проводяться у всіх вікових групах два рази на місяць. Їхня тривалість:  група раннього віку ( 3-ій р.ж.) 15-20 хв.,   молодшій групі ( 4-ий р.ж.) 20-25 хв., середній групі ( 5-ий р.ж.) 25-30 хв.,  старшій групі ( 6-ий р.ж.) 35-40 хв.                                                                                                                                                              Організовуються вони у другій половині дня. А під час канікул та влітку - у першій половині дня, після сніданку. Як фізкультурні розваги плануються День здоров’я, спортивне свято. Водночас не варто планувати такі види роботи у дні відведені для фізкультурних занять. Найзручніше влаштовувати фізкультурні розваги з дітьми однієї групи, однак можна об’єднувати дві одновікові або різновікові групи, Ефективність заходу залежить від активності дітей.                                                                                                                Фізкультурні розваги можна проводити ву приміщенні, на спортивному майданчику, або на природі. Процес підготовки до розваги не має бути обтяжливим. Форми проведення обираються найрізноманітніші; ці заходи рисвячуються порам року, спортивним подіям, святам…               Для фізкультурних розваг у групах молодшого та середнього дошкільного віку найкраще обирати цікаві дітям сюжети.   Складаючи програму треба пам’ятати, що основний час розваг має бути насичений так, щоб кожна дитина могла задовольнити свою потребу в русі. З малятами, зазвичай, проводиться фронтальна робота, щоб усі вони долучилися до виконання пропонованих завдань та ігор. Доцільно також чергувати ігри з фізичними вправами та ігровими завданнями для зміни м’язового й емоційного навантажень.                                        Старший дошкільний вік фізкультурні розваги будуються на іграх змагального характеру й естафетах, де діти розподіляються на команди, вибирають капітанів. При доборі завдань слід враховувати індивідуальні особливості дітей, їх фізичні можливості, рухову підготовленість.  Щоб створити у дітей радісний настрій, спортивний майданчик або приміщення, де вони відбуваються, бажано оформити.  Значний емоційний вплив у ході таких заходів справляє музика, вона може звучати під час виконання різних видів вправ.                Різновиди фізкультурних розваг:  фізкультурні розваги, які будуються на знайомих іграх, та ігрових вправах; фізкультурні розваги, які будуються на елементах спортивних ігор; фізкультурні розваги, які будуються на вправах з основних рухів;                                      фізкультурні розваги «Веселі старти», які будуються на іграх-естафетах.

 «Новітні технології в формуванні основ здорового способу життя дітей дошкільного віку»

Підготувала : вихователь Світлана Парамонова

Сьогодні оздоровлення дітей є одним із найважливіших завдань дошкільної освіти. У зв’язку з цим формування у дітей уявлень про здоровий спосіб життя та культуру здоров’я, про будову та функціонування людського організму, про власний організм є важливим завданням практики дошкільної освіти.

Збереження здоров’я – це комплекс умов, засобів, видів діяльності та технологій, спрямованих на зміцнення психофізичного та психологічного здоров’я дітей.

Збереження та зміцнення здоров’я дітей є не лише медичним завданням, а й педагогічним, оскільки добре організований навчальний процес більшою мірою сприяє формуванню здорового способу життя. Отже, у сучасному світі стан здоров’я дітей є актуальною національною проблемою, а формування здорового способу життя дошкільнят стає державним завданням, від правильного раціонального вирішення якого буде залежати вся робота в цьому напрямку в галузі охорони здоров’я. Отже, для успішного формування уявлень про здоровий спосіб життя у дітей дошкільного віку необхідно використовувати інтеграцію освітніх сфер фізичного та пізнавального розвитку та новітніх технологій.

Сучасні здоров`язбережувальні технології-цілісна система навчально-виховних, оздоровчих, корегувальних і профілактичних заходів які здійснюються в процесі взаємодії дитини й педагога, дитини і батьків, педагога і батьків.

До новітніх технологій здоров`язбереження можна віднести такі напрямки:

1.Збереження та стимулювання здоров`я дітей;

2.Навчання правильному та здоровому способу життя;

3.Корегування стану здоров`я дітей;

Напрямки технологій поділяються на групи:

1.Збереження та стимулювання здоров`я дітей:

-динамічні паузи(фіз..хвилинки, дихальна, пальчикова, артикуляційна, для очей-гімнастики);

-рухливі та спортивні ігри;

-контрастна доріжка, тренажери;

-стретчинг;

-ритмопластика;

-релаксація;

2. Навчання правильному та здоровому способу життя:

-ранкова гімнастика;

-фізкультурні заняття;

-басейн;

-точковий масаж,самомасаж;

-спортивні розваги, свята;

-дні здоров`я;

-комунікативні ігри (ситуативні ігри, рольові, імітаційна гра);

-ігротренінги та ігротерапія;

-заняття з валеології;

3.Корегування стану здоров`я дітей:

-музичний вплив;

-казкотерапія;

-кольоротерапія;

-Арт гімнастика;

-психогімнастика;

Хочу зупинитися на одному з напрямків технології - «Навчання правильному та здоровому способу життя» та одної з її підгруп – «Комунікативні ігри».

Комунікативна гра - це спільна взаємодія дітей, спосіб самовираження, взаємної співпраці де партнери знаходяться на рівних позиціях, прагнуть враховувати особливості та інтереси один одного.

В грі педагог :

  • Допомогає, побачити людину в однолітках;
  • Організовує, спільні ігри;
  • Навчає, доброзичливим відносинам;
  • Заохочує, увагу до одноліток, називає по імені, лагідними словами;

Комунікативні навички розвивають в дитині:

  • вміння об’єктивно сприймати співбесідника(його настрій);
  • вміння адекватно сприймати ситуацію;
  • вміння бачити себе очима партнера;

Комунікативні навички – це вміння дитини будувати взаємовідносини з дорослими та дітьми, та наскільки легко дитина входить в контакт, чи викликають у нєї тривожність нові обличчя та люди, чи є необхідність спілкування з ними . Цим визначається й те, як дитина ввійде в новий колектив.

Класифікація комунікативних ігор:

  • ігри заспокійливі;
  • ігри на довір`я;
  • ігри для розвитку довільності поведінки;
  • ігри знайомства (створюють позитивні емоції, розвиток емпатії);
  • ігри для зняття напруги;
  • ігри на розвиток уваги;

Приклад гри на розвиток довільності поведінки:

«Добрий ранок»

Мета: встигнути за 1хв, поки дзвенить дзвоник або музика, привітатись за руку з якомога більшою кількістю дітей. В кінці гри підводимо підсумок (скільки раз встиг привітатися, чи з усіма, який настрій?).

Приклад гри знайомства:

«Тихлопчик – ти дівчинка»

Мета: вчити описувати зовнішній вигляд партнера, передавати його естетичний та емоційний стан.

Хід. В грі бере участь дві дитини (дівчинка-хлопчик) ведуть опис, розповідають про зовнішній вигляд, чи гарно вбрана і в що, який настрій у дитини по чому це видно.

На мою думку, використання інноваційних здоров`язбережувальних технологій в навчально-виховному процесі, призведе до нормалізаціі та грамотності застосування новітніх методів та форм роботи в вихованні дітей дошкільного віку.

 

 

 

 

«Ігрова діяльність та  дитяче експериментування в STREAM-освіті. Практичний підхід»

Вихователь-методист: Ольга ВІТЕР

     Останнім часом у всьому світі помітна тенденція  до скорочення та збіднення ігрової діяльності дошкільнят. Нині війна загострила цю проблему в українському довкіллі. Тож відновлюючи освітній процес у дитячих садках, педагоги мають відвести в ньому чільне місце грі й дитячому експериментуванню.

Одна з причин зниження ігрової активності дітей пов’язана з розпадом природного шляху формування гри: коли вихователь дотримується стереотипного уявлення про гру як регламентований процес і не розуміє її специфіки, не має уявлення про те, якою вона має бути на кожному віковому етапі дошкільного дитинства, не володіє практичними прийомами організації гри і не вміє грати з дітьми різного віку.

Ігровий дизонтогенез – порушений (такий, що не відповідає психологічним закономірностям) розвиток ігрової діяльності дитини в дошкільному віці, зумовлений соціокультурними та освітніми чинниками.

Причини ігрового дизонтогенезу:

  • перенасиченість предметно-просторового середовища квазіігровою атрибутикою та іграшками монофункціонального призначення;
  • нерозуміння можливостей сенсорно збагаченого середовища;
  • низький рівень компетентності педагогів у сфері створення умов для творчих ігор дітей;
  • штучне обмеження просторово-часових ресурсів для здійснення вільної самодіяльної, ініційованої дітьми діяльності;
  • понаднормова кількість дітей у групах тощо.

 

Дитяче експериментування – другий провідний тип діяльності дошкільника

Дитяче експериментуваннядіяльність, спрямована на пошук об’єктивної інформації про устрій світу шляхом самостійного практичного експериментування з об’єктами дослідження. Отже, дитяче експериментування як провідний тип діяльності сприяє розвитку пізнавальних потреб дошкільників, полегшує оволодіння методом наукового пізнання в процесі пошукової діяльності і є частиною STREAM-освіти, активно сприяючи формуванню дослідницьких умінь дітей.

     Обов’язковим елементом життя дітей є участь у розв’язанні ситуацій-провокацій, проведенні елементарних дослідів, розвивальних іграх, у виготовленні найпростіших механізмів та моделей. Педагог власним прикладом  спонукає вихованців  до самостійного пошуку відповідей на запитання, які виникають під час дитячого експериментування, привертає увагу до нових, незвичних рис об’єктів, провокує здогади, звертається до дітей по допомогу, націлює на експериментування, розмірковування, висловлювання припущень.

     На жаль, упроваджуючи альтернативну програму формування культури інженерного мислення «STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт», вихователі обмежуються дослідами з об’єктами живої або неживої природи, ігноруючи той факт, що дитяче експериментування є набагато ширшим. Воно охоплює експерименти не лише з навколишніми об’єктами, а й зі словом (словотворчість), в власним тілом (ризиковані ігри), з ігровим та неігровим матеріалом тощо. Навіть створення дітьми нових умов і правил відомої гри – теж до певної міри експериментування.

STREAM- ігри просто неба

STREAM- гра – діяльність, ініційована дитиною і скерована дорослим на осягнення елементів науки, технологій, інженерії, мистецтва, грамоти та особливостей мови, а також на експериментування в довкіллі.

Варіанти ігор у довкіллі:

1.Гра-спостереження (за рослинами, хмарами, природними та іншими об’єктами) та гра-експериментування.

2.Гра з урахуванням особливостей місцевості та конкретного місця (прогулянка до лісу, парку, скверу, навколо дитячого садка тощо).

3.Будівельна/творча гра: стругання, розпилювання дерева; будівництво тунелів та мостів, «халабуд» із гілок, хмизу, очерету; малювання, танці, співи, гра на барабанах; ведення щоденників природи, створення колажів; ткацтво, робота з глиною тощо.

4.Гра-відкриття: використання цифрового мікроскопа, експерименти з природними ресурсами, дослідження тіні та світла; спостереження за поведінкою комах та тварин як спосіб глибоко замислитися про довкілля і дізнатися, як воно влаштоване.

5.Сенсорна гра – стимуляція органів чуття дітей та спонукання їх до усвідомлення тіла через привернення  уваги до довкілля та поглиблення зв’язків із природою.

6.Уявна гра: гра-вигадка, гра-фантазія, символічна, удавана, драматична гра (ці ігри, у які часто грають діти, є ефективним способом дослідження та осмислення світу).

7. «Повільна гра» - надання дітям часу і можливостей для стійкої, неспішної безперервної гри, включно з вільною грою та творчістю.

 

 

 

Основні принципи організації та проведення STREAM- ігор

 

1.Діти мають перебувати надворі стільки ж часу, скільки й у приміщенні.Їм  потрібне ґрунтовно продумане, організоване, інтегроване та сенсорно збагачене середовище. Відкритий простір слід вважати необхідною частиною довкілля просто неба.

2.Вільна, самодіяльна, ініційована дитиною гра – найважливіше заняття для дітей у довкіллі просто неба. Гра – це найбільш вдалий спосіб запропонувати навчання на свіжому повітрі.

3.STREAM- ігри на свіжому повітрі можуть і повинні сприяти набуттю дітьми власного досвіду, який є дуже важливим для розвитку. Ігри в довкіллі дають дітям можливість достатньо рухатися, бути активними, галасливими і брудними, задіювати свої органи чуття, тіло, займатися тим, що їм найбільше хочеться дослідити, осмислити і вербалізувати (виразити у словах).

4.Усі дорослі, що опікуються дітьми, мають розуміти, чому ігри просто неба необхідні для них.У садочку мають працювати фахівці, які цінують прогулянки на свіжому повітрі та отримують від них задоволення, здатні радіти  спілкуванню з природним довкіллям разом з дітьми.

5.Освітня програма, за якою працюють  педагоги («Українське дошкілля») має передбачати діяльність у природі, адже завжди є те, що запропонувати дітям у приміщенні неможливо. На відкритому просторі діти можуть вільно досліджувати різні способи буття, переживання, тут у них є місце та дозвіл бути активними, безладними, галасливими, вони почуваються менш контрольованими дорослими.

6.Для дошкільників має бути створене багате зовнішнє середовище, насичене непереборними стимулами, контекстами для ігор, досліджень та розмов, безліччю реальних вражень та контактів зі світом природи і суспільством. Особлива сила занять просто неба полягає в тому, що вони пропонують дошкільникам можливості для пізнання світу, набуття власного досвіду, виконання реальних «дорослих» завдань, таких як турбота про довкілля.

 

 

«Залучення дітей до декоративно-прикладного мистецтва під час занять з художньо-естетичної діяльності»

Вихователь: Парамонова С.В.

    

Декоративно-прикладне мистецтво - предметно-духовний світ людини включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання,         розпис       і        вишивка,          різьблення          і        виточування       тощо.  Декоративно-прикладне мистецтво є складовою частиною традиційної народної культури, яка включає крім того музичне, поетичне, театральне, танцювальне, образотворче          мистецтво,           народне будівництво тощо. Так кожен вид вносить до скарбниці світової художньої        культури щось          своє, нове,          ориґінальне.       Багатство, колоритність, високий рівень          розвитку    української         традиційної культури та народного мистецтва є справді вражаючими. І одним з найбільш цікавих видів, що з прадавніх часів живе й розвивається на основі спадковості традицій - є народне декоративно-прикладне мистецтво. Воно          щонайповніше    поєднує      здобутки традиційної матеріальної та духовної культури народу, заторкуючи також і сфери знань, естетичних поглядів, смаків, етичних переконань, звичаїв

 Особливості ознайомлення дошкільників з декоративно – прикладним мистецтвом.

Дітей дошкільного віку знайомлять з різними формами народного мистецтва, навчаючи  розрізняти їх за змістом матеріалу, засобам виразності, характерним ознаками. Протягом року вихователь знайоме дошкільників з різними  видами декоративно-прикладного мистецтва, щоб показати дітям геометричні орнаменти, рослинні та ін. Добирає наочний матеріал: репродукції, листівки, слайди, відеофільми. Це позитивно впливає на емоційне сприйняття дітей. З іншого боку, сприйняття знайомих предметів переходить  на новий рівень, виділяючи загальне, діти помічають те, на що

раніше не звертали увагу. У геометричному орнаменті виділяють знайомі елементи та його прикраси. Приділяється увага закономірностям кольору та чергуванню елементів, ритмічності, побудові симетричного візерунка. Важливо показати геометричні елементи, що входять у зображення рослинних елементів – ягід, квітів, листя. Поєднуючи кола, овали, рисочки, майстер створює незвичні квіти, листя, ягоди, не копіюючи у своїй  роботі навколишню природу. На заняттях діти розглядають предмети декоративно-прикладного мистецтва  та його зображення, репродукції, листівки. Вихователь знайомить дітей із народним промислом – назва, його місцезнаходження, визначає разом із дітьми утримання і призначення предметів. З метою емоційного виховання розгляд предметів супроводжується художнім словом, потішками, примовлянками, образними словами, що використовують народні майстри, звучанням народної музики, пісень.

Різні форми занять, використання наочного матеріалу, художнього слова, музики, зроблять ці заняття живими і цікавими. Це наче  екскурсія до казки. Знайомлячи дітей з одним із видів народного мистецтва виділяють деякі прийоми, доступні дітям: узагальнені способи ліплення, швидке виконання окремих елементів і скоропис, заповнення простору аркуша у певній послідовності, виконуючи спочатку однакові елементи, потім прикраси тощо. Ритмічне  заповнення форми одним кольором дозволяє дитині чіткіше виконувати елементи, виробляються навички та темп малювання без пауз. Отже, знайомство дітей із декоративно-приладним мистецтвом дозволяє показати особливості  кожного виду розпису, варіативність візерунків, деякі прийоми майстрів і спонукає до виникнення бажання створювати  композиції, розвинути творчі здібності дошкільників.

Використання декоративно-прикладного мистецтва в навчальному процесі суттєвий вклад у формування морально-естетичного світогляду дошкільників. Декоративно-прикладне мистецтво становить собою величезний досвід розвитку народу та його культури, формує глибоку повагу до джерел, розвиває патріотичні почуття і переконання як результат розуміння своєї належності до нації. 

Роль народного декоративно-прикладного мистецтва в естетичному розвитку:

  1. розвиток творчих здібностей дитини (Розфарбовуючи малюнок, дитина починає більше відчувати колір (вона помічає найважливіший колір, який характеризує той чи інший малюнок; чи гармонують кольори між собою); вчиться правильно розміщувати зображення на площині).
  2. розвиток технічних навичок (Дитина оволодіває різними прийомами малювання розписів, в залежності від їх виду). 3) виховання інтересу до зображувальної діяльності.

Якщо вихователь зможе правильно організувати роботу на заняттях - дитина дійсно зацікавиться не тільки цим видом діяльності, а й мистецтвом взагалі. Бо народне декоративно-прикладне мистецтво найцікавіше та найближче до дитини  ( особливо,якщо це не тільки папер, а й різні предмети, які можна розфарбовувати). Тому в дитини виникає інтерес, заохоченість та бажання працювати. І якщо вихователь  дійсно зміг зацікавити дітей цим видом мистецтва, то він може вважати, що майже зацікавив дітей мистецтвом взагалі. 

Результати :                                  

  • розрізняють види декоративно-прикладного мистецтва (впізнають вироби різних  майстрів, вишивку);
  • знають художні засоби зображення, самостійно добирають кольорову гаму до будь-якого знайомого  розпису та матеріали в процесі створення задуманого образу;
  • створюють візерунки за мотивами різноманітних розписів та народних іграшок;
  • називають і використовують всі кольори спектру, розрізняють відтінки кольору,  фактури матеріалу, вміють встановлювати зв'язок між образом і кольором;
  • емоційно сприймають твори образотворчого мистецтва, помічають виразність образу;
  • самостійно змішують фарби для одержання нових відтінків кольорів;
  • володіють технічними прийомами подвійного мазка, «тичка», чотирипелюсткової (симетричної та асиметричної) та восьмипелюсткової квітки, зубчастого листка («колоска»), завитка, мазка двома фарбами (перехідного), «пуп’янка», «квіткицибульки»; тощо.
  • уміють створювати візерунок в розеті, колі, прямокутнику, трикутнику, ділити круг на 8 частин; для розміщення візерунка вміють поєднувати лінії з вертикальними мазками, крапками, кругом та наносити мазки симетрично;
  • уміють складати папір навпіл та вчетверо, вирізуючи круг та квадрат; вирізувати листочки, склавши папір «гармошкою» - учетверо для створення візерунка;
  • розміщують геометричні фігури та рослинні елементи у готових геометричних формах;
  • захоплюються красою предметів, зроблених руками народних умільців, помічають ці вироби  в дитячому садку, вдома, на вулицях рідного міста.

   Народні ремесла мають великий вплив на формування особистості

           дитини.  При їх використанні реалізуються такі завдання:                                   

         пізнавальні, спрямовані на розширення знань про традиції народу, трудові звичаї своїх краян, природу рідного краю,       процеси виготовлення виробів, походження та властивостей різних матеріалів тощо;                                                                        

       розвивальні, що передбачають психологічний і художньо-естетичний розвиток шляхом одержання знань про народні ремесла та оволодіння елементарними практичними вміннями й навичками;

        виховні, які визначають формування інтересу до свого краю, до регіонального мистецтва, дбайливе ставлення до виробів як результату людської діяльності, виховання культури та естетики праці, позитивних моральних якостей.

 

 

Ознайомлення дітей 4-го року життя з декоративно-прикладним мистецтвом України

Вересень

Напрямок

Ліплення 

Аплікація 

Малювання 

Золоті руки народних майстрів 

Тема: «Горить свічечка на радість людям» (прийом розкочування, оздоблення за допомогою стеки)

Тема:

«Прикрасимо свічку» (оздоблення елементами декоративної композиції)

Тема:»Вогник силу має, і до праці закликає» (прикрашення свічки мазками)

Жовтень 

Петриківський розпис 

Тема: «Прикрасимо тарілочку ягодами калини» (оздоблення тарілочки шматочками глини)

Тема: «Забавки вітерцю та гілочки калини» (розташування круглих форм на площині тарілочки)

Тема: «Чарівні пальчики» (оздоблення тарілочки за

допомогою пальчиків), милування виробами народних майстрів.

Листопад

Різьбярство 

Тема: «Грай , сопілонька, грай» (оздоблення циліндричної

Тема: «Прикрасимо сопілоньку» (викладання

Тема: «Заграй,

Іванко, на сопілці» (використання ритму повторних

 

 

форми за допомогою стеки)  

геометричних форм на смужці паперу)

елементів на однаковій відстані один за одним)

Грудень

Опішня. Керамічні іграшки. 

Тема: «Глиняному коту, зліпимо калиту» ( знайомство з керамічною іграшкою, сплющування кульки у диски)

Тема:

«Прикрасимо

(коло) кільце»

(ритм повторень, чергування, симетрія) ень

Тема: «Свято

Миколая» (прикрашення коника для подарунка, використовуючи техніку мазків)

Січ

 

Великі майстригончарі. 

Тема: «Керамічний коник»   

Тема: «Прикрасимо ляльку» (прикрашання готовими геометричними формами, розташовуючи у рядок)

Тема: «Ми гончариудальці» (прикрашення керамічного посуду. Навчання техніці «заливка», «робота по-сухому», мазки, крапки, кружечки)

Лютий

Знайомство з творчістю

М.Приймаченко

Тема: «Чарівна кулька» (знайомство з ілюстраціями  художниці, закріпити прийом скачування глини, прикрашати стекою)  

Тема: «Дуже добрі нам знайомі герої паперові» (виконання сюжетної аплікації, вміння  розташовувати предмети на площині)

Тема: «Чарівне дерево» (вміння накладати широкі та вузькі мазки)

Березень

Народна іграшка М.Ковальчук

Тема:

«Жайворонок»

(ліплення пташки з одного шматка солоного тіста)

Тема: «Пташка для матусі» (наклеювання зображення з кількох

елементів , прикрашення пташки геометричними формами)

Тема: «Прикрасимо

іграшку візерунками» (розфарбування виліплених іграшок у характерний колір, рослинними візерунками)

 

Квітень

Вишиванка - душа народу.

Тема: « Радісно гостей зустрічаємо»( знайомство з українським рушником, виготовлення з глини пасків, бубликів)

Тема: «Прикрасимо скатертину» (використання елементів яскравого орнаменту,  закріпити значення слова «орнамент»

Тема: «Скарби України» (закріпити значення орнаменту, познайомити зі складними візерунками, вміння малювати трикутні форми у кутках квадрату)

Травень

Килимарство 

Тема: «Килимок для пастушка» (знайомство з килимковими доріжками, сирними іграшками, виготовлення килимка на площині:

викладання ліній, оздоблення кульками)

Тема:

«»Килимок для ляльок»  ( викладання різнокольорових смужок у певній послідовності)

Тема: «»Чарівна вовна» ( продовжувати знайомити з килимарством , малювати візерунок

на смужці, чергуючи  вертикальні за кольором смужки)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультація для педагогів

STREAM – освіта в дитячому садку. Система роботи з формування у дітей інженерного мислення.

                                                                       Вихователь:Яна Матяш

SТRЕАМ-освіта — новий інтеграційний підхід до розвитку, виховання й навчання дітей. Цей напрям освіти інтегрує в собі завдання з формування в дітей загальних наукових уявлень про світ; ознайомлення їх з інформаційно- комунікаційними технологіями; розвиток уміння експериментувати, конструювати; навчання дітей основ опрацювання змісту тексту, грамоти, математики, а також різних видів мистецтва. Тож маємо в тісному взаємозв'язку розвивати здібності дошкільнят до точних та гуманітарних наук.

Сучасні дошкільнята – відкриті, розкуті, комунікабельні. Старі іграшки та ігри не викликають у них особливого інтересу. Як же оновити зміст ігрової діяльності? Як створити умови не лише для формування ігрових умінь, а й для розвитку творчих здібностей, винахідливості, уяви, індивідуальності, фантазії?

Ми педагоги-дошкільники добре розуміємо значення розвивального середовища для всебічного розвитку дитини. Останнім часом дуже змінилися вимоги до організації середовища закладу. Досвід свідчить, що становлення та розвиток особистості дитини відбувається здебільшого не на занятті, а в повсякденному житті, де дитина має змогу отримати значно різнобічніший і багатший емоційний і діяльнісний досвід. Не менш важливим є питання предметного наповнення розвивального середовища. Добір ігор та дидактичних засобів передбачає їх багатофункціональність. Створення авторських посібників власноруч та їх упровадження в освітній процес дошкільного закладу набуває все більшої популярності серед педагогів. Щоб викликати у дітей бажання самостійно гратись  з  дидактичним  матеріалом,  розвивати  їх  сенсорні  здібності,  логіку, мислення, фантазію ми вирішили надати йому більш цікавого змісту. Реалізувати поставлене завдання допомагає новий напрям освіти — STRЕАМ.

Запропонована нами система роботи розроблена за новим інтеграційним підходом до розвитку, навчання та виховання дітей. Вона містить дієві методичні рекомендації та корисний практичний матеріал щодо формування у дітей інженерного мислення, через ігрову та художньо-продуктивну діяльність, передбачає формування сучасного світобачення, на тлі екологічної, здоров’язбережувальної освіти.

SТRЕАМ-освіта — базова сходинка у представленій моделі, найбільш багатогранна. Треба надати малюку можливість випробувати себе в різних галузях — побути співаком, актором, балериною, музикантом, науковцем, винахідником... При цьому варто уважно стежити за тим, що дитині найбільше подобається, що виходить краще, чим вона може займатися самостійно, і не примушувати до того, до чого в неї немає охоти.

У центрі програми — дитина — обдарована особистість, тобто така, яка самостійно, в силу власних вікових і психофізіологічних особливостей, обирає свої дії та рішення, досягає вищого рівня пізнавального розвитку.

Розвиваючи здібності, обдарованість дитини, вкрай важливо спрямувати їх у правильне річище — на користь добра. У пропонованій програмі це завдання реалізується завдяки цілісному соціально-психологічному проектуванню ланцюжка моделей-різновидів взаємодій педагога і вихованців, функціонування яких забезпечує прогресивне духовно-креативне зростання потенцій як дорослого, так і дитини.

Ґрунтом для розвитку пізнавальних здібностей малюка є розвиток його сенсорних, інтелектуальних і творчих здібностей.

Напрями програми

Природничі науки: астрономія (наука про Всесвіт), фізика (наука про склад і структуру) матерії, а також про основні явища в неживій природі, хімія (наука про будову й перетворення речовин), біологія (наука про живу природу), географія (наука про Землю), медицина (наука про людський організм та його здоров'я).

Інженерне мислення — це мислення, спрямоване на розроблення, створення та використання технічних інновацій для досягнення найбільш економічних, ефективних і якісних результатів, а також для гуманізації виробництва й праці.

Технології: формування уявлень про предметно-перетворювальну діяльність людини, світ професій, шляхи отримання й зберігання інформації та способи її обробки, здатності до формулювання творчих задумів, свідомого дотримання безпечних прийомів роботи та користування інструментами і матеріалами; розвиток пізнавальної, художньої й технічної обдарованості, технічного мислення в процесі творчої діяльності, навичок володіння ручними техніками обробки матеріалів (папір, дерево, глина тощо); ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями, ґаджетами; експериментування.

Читання і письмо: формування здатності розуміти зміст тексту; пропедевтичний (вступний) курс навчання грамоти; розвиток дрібної моторики, підготовка руки до письма.

Інженерія: проектування, наочне моделювання, конструювання.

Мистецтво: просторові мистецтва (архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія, декоративно-вжиткове мистецтво та дизайн); часові мистецтва (музика, література); просторово-часові (кіномистецтво, театр, танець).

Математика: кількісні відношення та просторові форми, логіка.

Пропонований інтегрований підхід до реалізації STRЕАМ-освіти дошкільнят суттєво відрізняється від традиційного комплексно-тематичного підходу в розподілі змісту освіти. Так, досліджуваний об'єкт або явище діти розглядають не відокремлено, а в комплексі з іншими предметами, явищами, подіями. Це сприяє встановленню причинно-наслідкових взаємозв`язків між ними, інтеграції освітніх ліній, об`єднаних єдиною темою. Такий підхід відповідає й психічним особливостям дошкільнят, для яких характерне домінування процесів інтеграції (синтезу) над процесами диференціації (аналізу) (М. Поддьяков, О. Поддьяков).

Як пріоритетні ми визначили такі завдання у роботі з дошкільниками:

  1. Розвиток потреби малят у реалізації своїх здібностей у процесі ігрової, дослідницько-експериментальної, мовленнєвої, логіко-математичної, будівельно-конструктивної, художньо-продуктивної діяльності;
  2. Задоволення ігрових уподобань кожної дитини;
  3. Налагодження партнерських стосунків та створення об’єднань за інтересами;
  4. Опанування навичок                  практичної    діяльності, культури спілкування;
  5. Адаптування до умов      групи технологій, які спрямовані на розвиток мислення дошкільників;
  6. Удосконалення матеріально-технічного забезпечення для їх реалізації.

Методи і прийоми, які дозволять забезпечити мотивацію дітей :

  1. Бесіда.
  2. Дискусія
  3. Ігрові методи і прийоми.
  4. Наочні демонстраційні та роздаткові матеріали: схеми, малюнки;
  5. Прийоми «авансування», «створення ситуації успіху»: відстаючих дітей знайомити з новим матеріалом раніше, ніж дітей з високим рівнем розвитку (це підвищує активність дітей на загальному занятті і сприяє засвоєнню матеріалу та зростанню почуття впевненості в собі).
  6. Стимулювання.
  7. Метод долання перешкод.
  8.    Проблемне спілкування (використання вправ розвивального характеру, знаходження самостійних шляхів вирішення);
  9. Метод схвалення та похвали.
  10. ІКТ.

 

Будуємо, міркуємо, рахуємо

Оновлені осередки будівельно-конструктивної діяльності різними видами конструкторів  (дерев’яні,  металеві,  пластмасові  конструктори  «Поєднайко», «Липучка» та ін.) сприяли розвитку дитячого мислення, уяви, фантазії, креативності. У процесі      конструювання   педагоги використовують метод проблемного спілкування з дітьми. Вони підтримують активний діалог, використовуючи відкриті запитання,  що  потребують  відповіді  у довільній формі та не містять у собі натяку на правильну відповідь, і навідні запитання: «Як ти вважаєш, якщо…», «Якщо зробити ось так, що буде?», «Як потрібно перевернути (поставити) цю деталь, щоб отримати таку фігуру, як на малюнку?», «Що потрібно доробити?», «Що змінилося?» тощо. Отримавши відповідь, педагог просить дитину обґрунтувати її. Дошкільнята з задоволенням

будували казкові будинки, тварин, транспорт.

Декорації та атрибути

Для розширення змісту сюжетно-рольових ігор вводили нові ролі, додали нові атрибути. Так під час гри «Медичний центр» діти називали відомі їм професії медичних працівників та облаштовували свої робочі місця, але виявилось, що не вистачає спецодягу. Вирішили їх виготовити власноруч (шапочки).

Усі діти полюбляють казки. Лялькові вистави з використанням персонажів, виготовлених власноруч, дарували дітям справжнє задоволення, давали змогу проявити активність, творчо застосовувати набутий досвід художньо-мовленнєвий, музично-пісенний. Ми вирішили створити свою серію казок, в яких живуть досить цікаві та незвичайні персонажі.

 

Оновлюємо авторські посібники

В освітньому процесі нашого дошкільного закладу ми активно використовуємо власні розробки авторських посібників. Але помічаємо, що з часом у дітей знижується інтерес до знайомих ігор. Для розв’язання цієї проблеми ми заохочували їх до придумування нових варіантів ігор, пропонували змінити чи доповнити їх.

І  педагоги  і  діти  з  задоволенням долучались до створення власних ігор.

Для того, щоб форми педагогічної роботи з дітьми були ефективними ми розширили змістовне наповнення занять, використовуючи сучасні інтерактивні методи та особистісно орієнтовані технології. Кожне заняття ми обмірковуємо до дрібниць. Адже слово педагога, яким розпочнеться подорож дошкільників у країну нових знахідок і відкриттів, із першої хвилини повинні захопити та зацікавити малят, продемонструвати дітям, що найліпший спосіб засвоєння інформації – самостійне її відкриття.

Зміст, спрямованість і форми життєдіяльності дітей протягом тижня ми об’єднуємо одною спільною темою, яка є своєрідним гаслом або ідеєю цього тижня.

Із обраної теми узгоджуємо всі форми освітньої роботи з дітьми - інтегровані заняття, спостереження, дидактичні, сюжетно-рольові ігри, пошуково- дослідницьку, художньо- продуктивну діяльність. Робота над опануванням теми для дітей водночас це  конкретне  практичне завдання і водночас простір для творчості, а для педагога – один із методів виховання та розвитку дитини і водночас засіб власного професійного розвитку.

Хоча організація інтегрованого заняття – процес творчий, утім, ми переконані, що педагогу під час його проведення все ж варто, дотримуватись певної структури. Орієнтовний алгоритм інтегрованої діяльності дітей :

  • Організаційно-мотиваційний етап – педагог ставить мету перед дітьми та з’ясовує знання з тієї чи іншої теми;
  • Етап новизни – педагог ознайомлює дітей з новою інформацією та спрямовує їхню діяльність так, щоб вони самостійно могли накласти їх на знання, яких вони набули раніше;
  • Етап узагальнення і закріплення знань – педагог пропонує дітям розв’язати завдання, пограти в ігри, виконати художньо-продуктивну або конструктивно-будівельну діяльність;
  • Підсумковий етап - педагог реалізує ідею теми, формуючи у дітей основи світогляду, підводить підсумок.

Орієнтовні теми тижня: «Супермаркет», «Мій дім», «Техніка навколо нас», «Професій в світі так багато – одна із них твоя», «Ліс та його мешканці», «Подорож підводним царством», «У бабусі на подвір’ї», «Нас кличуть джунглі».

Формування логіко-математичних понять, будівельно-конструктивних здібностей ми здійснюємо з опорою на ті види діяльності, які найбільше сприяють розумовому розвитку дитини. Саме тому гру ми вважаємо справжньою знахідкою для педагога під час навчання дітей математики, застосовуючи при цьому проблемні ситуації та завдання, завдання з елементами пошуку, задачі-жарти, задачі-загадки, задачі з казковим сюжетом.

Зважаючи на те, що наш дошкільний заклад вже не один рік працює над пріоритетним напрямком – здоров’язбережувальна компетентність дошкільника ми вирішили поєднати завдання фізичного виховання та логіко-математичного розвитку. Такі інтегровані заняття поліпшують розумову діяльність, сприяють ліпшому запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги.

Найкращою умовою формування пізнавальної діяльності у дошкільному закладі є спеціальна організація спостережень та цілеспрямоване керування ними з боку вихователя. Водночас спостереження стають провідним методом пізнання природи. З метою зацікавити дітей та реалізувати інтегрований підхід до організації екологічно спрямованої діяльності наш педагогічний колектив взяв на озброєння сучасну молоду науку - біоніку.

Ми поставили перед собою мету – сформувати у дітей знання у тій послідовності, яка відповідає реальній дійсності, емоційним інтересам дитини і особливостям її мислення. Кількість заходів та їх тривалість не регламентовані. Вихователям надається право самостійно визначати необхідність їх проведення, зміст та способи організації, місце у розпорядку дня. Також у нашому педагогічному арсеналі ми використовуємо навчальні мультфільми.

Значну увагу ми приділяємо проблемі взаємозв’язку дитячої творчості з навчанням. Тож, організовуючи освітній процес широко застосовуємо методи і прийоми, що забезпечують розвиток образотворчих здібностей у дітей зокрема : створення пошукових ситуацій, творчий підхід до організації дитячої діяльності, що активізує роботу уяви; заохочення пошуку цікавих варіантів розв’язання завдань. Наприклад, під час уявної подорожі до амфітеатру Древної Греції діти виготовляли водяну лілію ( техніка квілінг), та дізнавались як ця квітка допомогла будівельникам побудувати театр, відомий своєю надзвичайною акустикою.

Наше переконання, що педагогічна       майстерність полягає в умінні не лише повідомляти інформацію, а й збуджувати уяву дітей, задовольняти прагнення кожної дитини відчувати невимовну радість від творчості й пізнання нового.

Робота з батьками

Співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, мабуть, у кожному дошкільному навчальному закладі. Батьки, які шукають шляхи грамотного і гармонійного виховання дитини, підвищення своєї педагогічної обізнаності, готові до співпраці з нами педагогами. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та обновлення форм спільної роботи з батьками. Практика показує: жодні заходи не дадуть позитивних результатів, якщо до них не залучати батьків, якщо поставлені проблеми не розв’язуються разом з ними – першими і найавторитетнішими людьми в житті дитини.

Ми обрали свій шлях педагогічної взаємодії з батьками. Свого часу ми спробували на практиці цікаву сучасну форму дозвілля — «Арт-м’юзік сейшн» — де і батьки, і діти є рівноправними учасниками творчого процесу. Виявилося, що саме в сімейному колі дітям дуже корисно пізнавати «лікувальні» властивості музичного звуку, тембру, ритму, темпу тощо, які здатні підняти настрій або заспокоїти, викликати тривогу спонукати до дії або ж сприяти веселощам.

Синтезуючи різні види мистецтв, серед яких музика, театр, образотворче мистецтво, а також музичну творчу діяльність (музикування, спів, танок) з елементами музикотерапії, будівельно- конструктивну діяльність з логічними завданнями батьки та малята шукали відповідь на запитання «З чого зроблений Місяць?».

Діти й дорослі під час свята діяли інтерактивно: разом спонтанно створювали власну  інтерпретацію  сюжету.  Кожна  родина  мала  змогу  обрати  для  себе неповторний образ виконуваних головних героїв — мишенят — і дотримуватися його протягом усього дійства: мишенята веселуни, буркотуни, розумники, мрійники, лінивці, говоруни тощо.

Познайомити малят з історією виникнення ляльки; підвести до розуміння значення слів «майстер», «майстерність»; сприяти усвідомленню того, що під час наполегливої творчої праці народні майстри створювали красу, яка милує око, захоплює та дивує нас ми мали змогу під час організації родинного спільного свята «Моя улюблена лялька». Попередньо з батьками вихованців була проведена робота щодо виготовлення ляльок власними рукам та створення міні-музею. До колекції ввійшли і лялька мотанка, лялька тільда, лялька з лози, лялька виготовлена з мила.

Головною перевагою використання саме цієї форми роботи з батьками, що це основою для імпровізованого, індивідуального наповнення новими іграми, завданнями, вправами, які будуть корисні саме вашим вихованцям. Головна мета поринути разом у казковий світ фантазії та музики, наповнитись життєдайним веселим настроєм.

Радість та піднесений настрій отримали не тільки вихованці закладу, а й батьки, адже що може бути краще ніж бачити щасливі, усміхнені очі своєї дитини.

Робота з педагогами

Важливою умовою оптимізації педагогічної діяльності колективу дошкільного закладу є розвиток креативності вихователів, їх готовність й здатність до інноваційної діяльності. Робота з педагогами з впровадження SТRЕАМ-освіти в нашому дошкільному закладі має набути нового імпульсу у зв’язку з оновленням змісту, форм і методів освіти дітей. Це спонукає вихователів не лише освоювати нову інформацію, а й досягати нових результатів у навчально-виховній роботі, оволодівати новою системою оцінювання елементарних форм життєвої компетентності малюків, зокрема випускників дошкільного закладу. Говорячи про педагогічний колектив, ми виходимо з розуміння його як об’єднання особистостей з власним поглядом на життя, неоднаковою системою цінностей, різним за широтою та змістом кругозором, особливостями типу нервової системи, уподобаннями та здібностями. Перед адміністрацією закладу постало питання як створити колектив однодумців, щодо використання нового інтеграційного підходу у навчанні та вихованні дошкільників - SТRЕАМ-освіти. Серед розмаїття методів та прийомів ми для себе обрали свій шлях методичного супроводу педагогів. Однією із цікавих та ефективних на нашу думку є пазл-технологія. Вона орієнтує учасників процесу на прояв активності, відкрите спілкування, колективне напрацювання стратегії та координації спільних дій.

 

Консультація

«Булінг в дитячому садку – міф чи реальність?»

 

                                                                  Вихователь: Анастасія ЧЕРНОВА

 

Булінг (від англ. tobull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг у ДНЗ (ЗДО) можепроявлятися як тиск: психологічнийфізичний. Часто дітизастосовують і фізичний, і психологічнийтиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиттяпід час ігор.

Повнеабочастковекопіювання будь-якихматеріалів сайту, цитування, публікаціяїханотованихоглядівдопускаютьсялише з письмовогодозволуредакції сайту.

Хтопровокуєбулінг в дитсадку.Булінгсереддітей старшого дошкільноговіку в ЗДО можутьспровокуватидорослі. Діти старшого дошкільноговікуодразусприймаютьставленняавторитетнихдорослих до інших і берутьцеставлення за зразок. Вони починаютьцькуватидитинучидітей, якщо: педагог абопомічниквихователя: – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче абоневпевнена в собі – ігноруєскаргудитини на те, щоїїобразилиоднолітки – глузуєіззовнішньоговиглядудитини – образливовисловлюється про дитинучиїїбатьків – проявляєогидущодофізичноїабофізіологічноїособливостейдитини батькиабо члени сім’ї: – б'ють та ображаютьдитинувдома – принижуютьдитину у присутностііншихдітей – проявляютьсліпулюбов та виконуютьусізабаганкидитини – ставляться до своєїдитини як до неповноцінноїособистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора абомаєвідхиленняврозвитку). Усідітипотребуютьпідтримкидорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Самевонимаютьдопомогтидітямналагодитипартнерськівзаємини з однолітками у групі.

Як міняєтьсяповедінкадитинипід час булінгу в ЗДО Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщораніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепертакадитина: вдома: – не хочеодягатисявранці – шукаєсобі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка – просить батьківзабратиїїіздитячого садка раніше – плаче, вигадує хворобу або в неїдійснопідвищується температура тіла, починаютьболіти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі – граєнаодинці в парку в дитячому садку: – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливихіграх, спільнійсамостійнійхудожнійдіяльностітощо – усамітнюється при будь-якійнагоді – часто губить своїіграшкиаборечі – бруднитьчипсуєодяг – граєполаманимиіграшками – відмовляється на користьіншоїдитинивідголовноїролі в театрілізаціїчи грі – не маєдрузів у групі.

 

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

1.Керівник закладу освітимаєрозглянутизвернення.

2. Керівник закладу освітистворюєкомісію з розглядувипадківбулінгу,

яка з’ясовуєобставинибулінгу.

3. Якщокомісіявизнала, щоцебувбулінг, а не одноразовийконфлікт, то

керівник закладу освітиповідомляєуповноваженіпідрозділиорганів

НаціональноїполіціїУкраїни та Службу у справах дітей.

4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу,

несутьвідповідальністьвідповідно до частинидругоїстатті 13

(вчиненняправопорушень за статтею 1734

 

Адміністративні стягнення за булінг

булер

адміністративне стягнення

штраф

громадські роботи

будь-який учасник освітнього процесу

50–100 нмдг

20–40 год

повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення

100–200 нмдг

40–60 год

група осіб

100–200 нмдг

40–60 год

малолітні або неповнолітні особи віком 14–16 років

50–100 нмдг

20–40 год

повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення

100–200 нмдг

40–60 год

нмдг — неоподатковуваний мінімум доходів громадян (= 17 грн)

Зауважте!

Відповідальність нестиме також керівник закладу освіти, який не повідомить поліцію про випадки булінгу:

  • штраф 50–100 нмдг
  • або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 12% заробітку.

Учасники освітнього процесу

право

обов’язок

примітка

здобувачі освіти (учні)

  • захист під час освітнього процесу від булінгу (цькування)
  • отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування)
  • повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб

ст. 53

педагогічні працівники (вчителі)

  • захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю
  • повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування)

ст. 54

батьки

  • подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу
  • вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу
  • сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування)
  • виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти

ст. 55

 

 

Використання новітніх ігрових технологій

у художньо-естетичному розвитку

дітей старшого дошкільного віку

консультація для педагогів

 

     Вихователь: Тетяна СОЛОМКО

 

«Діти повинні жити у світі 

краси, гри, казки, музики, малюнку, фантазії, творчості»

В. Сухомлинський

     Реформування вітчизняної системи дошкільної освіти відповідно до європейських стандартів сприяло створенню низки новітніх технологій, у тому числі й ігрових. Для виконання концептуальних засад та основних вимог Базового компонента дошкільної освіти, який є Державним стандартом дошкільної освіти України на сьогодні, створено комплексні програми розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку («Українське дошкілля», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки» тощо), які є домінуючими у плануванні та здійсненні художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку у вітчизняних дошкільних начальних закладах. Крім того, зміст парціальної програми «Радість творчості» узгоджений із їхніми освітніми завданнями, але у ній акцентовано увагу безпосередньо на роботу з художньо-естетичного напряму.

     У ході аналізу змісту даних програм, а також фахової літератури, виявлено, що недостатня кількість уваги приділена ігровим технологіям з художньо-естетичного циклу.

     Однією з перших фахівців естетичного виховання дітей дошкільного віку, яка надавала грі значної ролі у художньо-естетичному розвитку дошкільників засобами мистецтва, була Р.Чумічова. Дослідниця  запропонувала «закріплення умінь емоційно, образно висловлювати твердження про твір образотворчого мистецтва у формі розгорнутої розповіді здійснювати у процесі дидактичної гри». Розроблені нею дидактичні ігри надалі стали науковометодичним підґрунтям для розробки авторських ігрових технологій.

     Значної уваги заслуговує методика розвитку творчих здібностей на заняттях з малювання Л. Шульги, суть якої полягає у тому, що «діти зображають навколишнє тільки після емоційних зустрічей з ним у процесі спостереження, розгляду репродукцій картин, слухання музики, читання, розповідання. Основне завдання організації зображувальної діяльності – виховання естетичних почуттів, а допоміжне – навчання технічних прийомів. Що більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, то повнішими будуть уявлення, глибшим – пізнання». Тобто, розвиток творчих здібностей старших дошкільників здійснюється у значній мірі під час виконання певних вправ, завдань, і лише частково у ігровій діяльності.

     Для розв’язання навчально-виховних завдань Базового компонента дошкільної освіти за освітніми лініями «Дитина у світі культури» та «Гра дитини» можна виділити також методику розвитку творчих здібностей В.Суржанської, яка охоплює не лише малювання, але й такі види образотворчої діяльності старших дошкільників, як ліплення, аплікацію та конструювання.

     Окрім вітчизняних методик, цікавим та суттєвим є використання прийому коментованого малювання, запропонованого Дж.Алланом, який застосовував його у практиці психотерапії з дошкільниками, школярами та підлітками. Психолог вважає важливим, щоб «коментоване малювання поєднувалося з іншими формами вираження емоцій і думок дитини з приводу створення картини світу: потрібно, щоб у процесі коментованого малювання активно використовувалися драматизація, сюжетно-рольова гра, ігрові навчальні ситуації і розповіді на цю ж тему». Враховуючи вище сказане, цей прийом можна застосовувати з метою розвитку у старших дошкільників естетичних суджень, оцінок, рефлексії у процесі ігрової діяльності.

     Т.Зайцева та Н.Юрчик серед сукупності педагогічних технологій за типом організації та управління пізнавальною діяльністю виділили ігрові технології, які дослідниками трактуються як «ігрова форма взаємодії педагога і дітей, що сприяє формуванню вмінь вирішувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету». Саме це визначення було використано при розробці авторських ігрових технологій, спрямованих на розвиток і формування у дітей старшого дошкільного віку естетичних почуттів, оцінок, суджень, уяви тощо.

     Загальновідомо, що провідною діяльністю дітей дошкільного віку є ігрова діяльність. У педагогічній літературі місце гри у художньо-естетичному розвитку старшого дошкільника розглядається з позицій додаткового засобу. Оскільки 5-річна дитина повинна оволодіти певними компетенціями, які виділені у програмах розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку, то найперше у науково-методичній літературі вбачається досягнення цього під час навчальних занять і лише частково – у ігровій формі.

     Проблема використання новітніх ігрових технологій у сучасній системі дошкільної освіти на достатній глибині не досліджувалася.   

     Стрімка комп’ютеризація навчально-виховного процесу дошкільних навчальних закладів спричинила впровадження інноваційних технологій, які значною мірою витісняють на другий план безпосереднє спілкування з реальним світом мистецтва. У зв’язку з цим постала проблема не втрачати цього зв’язку і тому вважається, що це можливо за умови використання ігрових технологій, які будуть відповідати сучасним освітнім завданням та вимогам нормативно-правових документів дошкільної освіти.

     Перш за все, хотілось би зауважити, що «інновативність (лат. innovatio – оновлення, зміна) – емоційно-ціннісне ставлення до нововведень, відмінність у сприйнятливості суб’єктів до інновацій, нових ідей, досвіду». Саме ж поняття «новітній» у педагогічній літературі остаточно не сформульоване, але його можна трактувати як «той, що відповідає сучасним вимогам суспільства».

     Спираючись на ґрунтовну методику ознайомлення дітей дошкільного віку із живописом Р.Чумічової, сучасні методики розвитку творчих здібностей дошкільників Л.Шульги і В.Суржанської, було К. Демчик розроблено авторську добірку ігрових технологій, спрямованих на збагачення уявлень та мистецтвознавчого досвіду старших дошкільників про мистецтво, розвиток інтересу і ціннісного ставлення дітей до професії художника, заохочення дітей до передачі вражень від сприйнятого у власному малюванні.

     Для ефективності роботи у даному напрямку створено пакет ігрових образів (Космофарбик, Палітринка, Пензлярчик, Фарбалинка, Їжачок-Кольоровичок, Рамка-Чарівниця), а також методику використання їх у навчально-виховному процесі сучасних дошкільних навчальних закладів. Кожен із них має функціональне призначення та покликаний на досягнення результатів освітньої роботи «Базового компонента дошкільної освіти» за лініями розвитку «Дитина у світі культури» та «Гра дитини», а також для розв’язання відповідних освітньо-виховних завдань сучасних програм розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку («Українське дошкілля», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки» тощо).

     Введення ігрових образів повинно відбуватись поступово. Оскільки їх шість, то кожен новий персонаж включається у навчально-виховний процес дошкільного навчального закладу у межах одного-півтора місяці. Так, Космофарбик ознайомлює дітей із основами кольорознавства, тобто із кольорами веселки та закріплює їхні знання про палітру. Наведу приклад кількох дидактичних ігрових технологій.

     Колективна гра «Переплутана веселка».

     Програмовий зміст: ознайомити та закріпити знання дітей про кольори веселки, сприяти розвитку уваги, пам’яті, спритності, швидкості.

    Атрибути гри: картонні форми палітри із нанесеними різнокольоровими кружечками-«плямами фарб» (7 шт.).

     Правила гри: за сигналом  Космофарбика знайти кольорову пляму на шаблоні-палітрі, що не відповідає певному порядковому кольору веселки.

     Умова гри: знайшовши хибний колір у веселці швидко підняти руку та сказати правильну відповідь Космофарбикові.

     У ході проведення такої гри діти намагаються перелічити усі кольори спочатку про себе, а потім намагались швидко розповісти про віднайдену неправильну кольорову плямку. Гра такого виду сприяє закріпленню у старших дошкільників знань не лише кольорів веселки, але й основних, похідних кольорів і їхніх відтінків, що у свою чергу важливо для художньо-естетичного розвитку майбутніх школярів.

     Індивідуально-групова гра «Збираємо художника в дорогу».

     Програмовий зміст: ознайомити та закріпити знання дітей про художні професії, сприяти розвитку уваги, пам’яті, спритності.

     Атрибути гри: роздаткові картки із зображенням предметів, потрібних для людини певної професії (художник, повар, учитель, слюсар, пожежник тощо), паперові коробки, на яких зображені люди певних професій.

     Правила гри: за сигналом Космофарбика дітям потрібно підібрати предмети, необхідні для роботи художникові, повару, учителеві, слюсареві, пожежнику тощо.

     Умова гри: підібравши усі предмети до певної професії, вкинути картки у картонну коробку, на якій зображена людина відповідного фаху. По закінченні підбору, віддати Космофарбикові коробку із предметами, потрібними художникові.

      Під час підготовки до проведення гри можна варіювати як добором інших професій, окрім художника, так і їхніми предметами, потрібними для роботи. Крім того, можна замінити картонні коробки на кошики, до яких діти вкладатимуть не предметні картки, а справжні робочі матеріали та інструменти людини певної професії.

     На закріплення знань старших дошкільників про кольори та вільного оперування ними під час художньо-продуктивної діяльності, доцільно проводити з ними короткотривалі ігрові технології «Хвилинки-кольоринки». Найефективнішим є уявне «входження» дітей до твору живопису (за Р. Чумічовою), під час якого вони за хвилину мають змогу побачити широку гамму кольорів, уявляючи себе у ролі «гостя» картини. Допомагатиме у цьому наступний ігровий образ – Рамка-Чарівниця.

     Характеристика гри: колективна, з готовими правилами.

     Програмовий зміст: ознайомити та закріпити знання дітей про гамму кольорів, сприяти розвитку уваги, пам’яті, кмітливості, спритності.

     Атрибути гри: обрамлена репродукція твору живопису (за кількістю дітей), шматки кольорового паперу у формі плямки, шаблони у формі палітри.

     Правила гри: за сигналом Рамки-Чарівниці дітям потрібно уявити, що вони по той бік рамки картини, визначити кольори фарб, які використав художник для написання твору живопису, підібрати плямки відповідних кольорів і прикріпити їх на шаблон у формі палітри.

     Умова гри: по закінченні хвилини підібрану гамму кольорів картини віддати Рамці-Чарівниці. Переможцем вважається та дитина, яка визначить найчисельнішу гамму кольорів.

     Варто зауважити, що для проведення даної гри потрібно підібрати реалістичний твір живопису, рекомендований програмами розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку, а це у свою чергу закріплюватиме знання дітей програмових картин, розвиватиме їхні уміння користуватись спектральним кругом.

     Вкрай важливе для художньо-естетичного розвитку старших дошкільників знання матеріалів, інструментів та обладнання художника, що зміцнюватиме у дітей словниковий запас мистецьких термінів. Для цього можна вводити у ігрову діяльність наступні образи – Пензлярчика та Палітринку, які є ігровими уособленнями робочих «помічників» художника. Корисною може бути індивідуально-групова дидактична гра «Художникові помічники».

     Програмовий зміст: закріпити знання дітей про матеріалів, інструментів та обладнання художника, сприяти розвитку пам’яті, кмітливості, спритності.

     Атрибути гри: роздаткові картки із зображеннями різних предметів (пензлик, фарби, м’яч, ключ, палітра, праска, годинник, телефон, склянка, пилосос), іграшковий рюкзак невеликого розміру (за кількістю дітей).

     Правила гри: за сигналом Пензлярчика дітям потрібно зібрати у рюкзак художникові потрібні для написання картини предмети.

     Умова гри: по закінченні хвилини рюкзак із підібраними матеріалами, інструментами та обладнанням віддати Пензлярчикові. Переможцем вважається та дитина, яка вірно підібрала усі необхідні предмети з-поміж запропонованих.  

     Слід звернути увагу, що замінивши предметні картки справжніми предметами, потрібно врахувати, що до «помічників» художника додати невеликі за розміром та безпечні для дітей предмети (наприклад, ложка, гребінець, лійка для поливання квітів, клубок ниток для шиття тощо). У разі гри із такими атрибутами, діти ставились до підбору предметів серйозно, причому щоразу при виборі вірного матеріалу чи інструмента художника, старший дошкільник ґрунтовно пояснював для чого і як буде використовувати їх художник.

     За допомогою ігрового образу Палітринки можна проводити індивідуально-групову дидактичну гру «Відгадай чий предмет» для зміцнення знань про працю художника та його робоче приладдя.

     Програмовий зміст: закріпити знання дітей про професію художника, робочі матеріали, інструменти й обладнання художника, сприяти розвитку уваги, пам’яті, кмітливості, спритності.

     Атрибути гри: інструменти людей різних професій (стетоскоп і градусник (лікар), палітра та пензлик (художник), молоток і цвях (столяр), черпак та дерев’яна дощечка (кухар), гайковий ключ і болт (слюсар); картонні коробки із надписами відповідних професій.

     Правила гри: за сигналом Палітринки дітям потрібно підібрати робочі інструменти відповідно до специфіки роботи лікаря, художника, кухаря і слюсаря.  

     Умова гри: відібравши предмети відповідно до професій, потрібно їх покласти у коробки із надписами та віддати Палітринці ту, яка потрібна художникові.  Зауважимо, що окрім закріплення дітьми знань про професію художника, його робочих інструментів, також важливо формувати словниковий запас мистецьких термінів старших дошкільників, розвивати вільне оперування ними.

     Як відомо, з початку ХХ ст. в Україні широкого розквіту почала набувати музейна педагогіка. У ключі даного факту, значним є ознайомлення дітей старшого дошкільного віку не лише з вітчизняними художніми музеями (Національний художній музей України, Київський музей російського мистецтва, Закарпатський обласний художній музей ім. Йосипа Бокшая та ін.), картинними галереями (Феодосійська національна картинна галерея імені К. І. Айвазовського, Яготинська картинна галерея, Львівська національна галерея мистецтв та ін.), але й із відомими світовими (Ермітаж, Дрезденська галерея, Лувр та ін.). Для досягнення цієї мети з дітьми можна проводити колективну або індивідуально-групову дидактичну гру «Правильно-неправильно» (за Р.Чумічовою).

     Програмовий зміст: закріпити знання дітей про музей як духовне надбання, скарбницю мистецтва; вчити дітей правил поведінки у музеї; сприяти розвитку уваги, кмітливості, спритності.

     Атрибути гри: мольберт, дві-три обрамлені репродукції картин, червона стрічка, брязкальця.

     Правила гри: Палітринка озвучує дітям по черзі твердження стосовно того, що таке музей, що зберігається у ньому, як там поводитись, хто проводить екскурсію тощо. Можна запропонувати для гри такі твердження:

   1. Будинок, у якому живуть люди називається музеєм (неправильне).

   2. У музеї продають хліб (неправильне).

   3. У музеї зберігаються картини (правильне).

   4. Картини можна чіпати руками (неправильне).

   5. Можна сміятись із картини, якщо вона не сподобалась (неправильне).

   6. Щоб роздивитись деталі картини, потрібно підійти до неї ближче (правильне).  

   7. Якщо сподобалась картина, її можна забрати собі додому (неправильне).

   8. Екскурсовод займається прибиранням приміщень музею (неправильне).

   9. Розповідь екскурсовода потрібно слухати мовчки (правильне).

   10.За червону стрічку заходити не можна (правильне).

     Умова гри: якщо діти вважають твердження правильним, вони плескають у долоні, а якщо хибним – шумлять брязкальцями.

     Таку гру важливо проводити уже на заключному етапі ознайомлення старших дошкільників із музеєм, картинною галереєю чи виставковою залою. При цьому слід враховувати, щоб участь у грі брали діти, які систематично відвідували не лише заняття з образотворчої діяльності, але й екскурсії до скарбниць мистецьких цінностей.

     Разом з тим, дану гру можна провести як словесну, якщо твердження замінити на неповні речення, які діти повинні будуть завершити. Наприклад, Будинок, у якому зберігаються картини називається … (варіанти відповіді – музей, картинна галерея). Така технологія сприятиме закріпленню у старших дошкільників знань словника мистецьких термінів, що має важливе значення для становлення їх як поціновувачів образотворчого мистецтва та збагачення їхньої духовної культури в цілому.

     Загальновідомо, що художньо-естетичний розвиток старших дошкільників неможливий без знання ними творів вітчизняного і світового живопису. Тому використання їх для ігор важливий у плані закріплення майбутніми школярами знання програмових картин. Для цього доцільно використовувати ігрові технології дослідницько-пошукового характеру.

     Наприклад, дидактична гра «Знайди помилку» (за Р.Чумічовою) спрямована на вдосконалення вільного орієнтування дітей у композиції картини, формування поняття переднього, середнього і заднього планів твору живопису, визначенні правильної гамми кольорів тощо. Для цього вводиться ще один ігровий образ – Їжачок-Кольоровичок, який допомагатиме старшим дошкільникам у пошуках.

     Атрибути гри: репродукції картин І.Шишкіна «Ранок у сосновому лісі», В. Сєрова «Дівчинка з персиками» та А.Куїнджі «Березовий гай».

     Правила гри: Їжачок-Кольоровичок пропонує дітям придивитись до картин та знайти, що неправильно зображене або відсутнє на них.

     Умова гри: за сигналом Їжачка-Кольоровичка діти протягом двох хвилин оглядають твори живопису та знаходять «помилки». Переможцем стає той дошкільник, який перший справився із завданням.

     Для проведення даної гри у репродукціях навмисне можна замінити об’єкти зображення (у картині В. Сєрова «Дівчинка з персиками» перед дівчинкою н столі лежать груші та виноград, шматок торта у тарілці), вилучити (у картині І.Шишкіна «Ранок у сосновому лісі» кількість зображених ведмедів повинна відрізнятись від тієї, що на оригіналі) або поміняти їхній колорит (у картині А.Куїнджі «Березовий гай» листя жовте та багряне.

      Ефективною для художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку можна вважати також колективну технологію ігрового малювання «Барвисті звуки», (за В.Суржанською) тобто створення дітьми малюнка, у процесі якого вони складають казку. У цьому дітям «допомагатиме» ще один ігровий образ – Фарбалинка.

     Програмовий зміст: закріпити уміння дітей користуватись художніми матеріалами, інструментами й обладнанням, сприяти розвитку уяви, фантазії, творчого мислення.

     Атрибути гри: аркуші білого паперу, акварельні фарби, пензлики, склянки-«нерозливайки» з водою, палітри, серветки, підставки для образотворчості та підставки для пензликів (за кількістю дітей); аудіозапис звуків природи («В ранковому лісі», «Вечір в степу», «На фермі», «Вечір на озері» та ін.).

     Правила гри: Фарбалинка пропонує дітям під звуки природи спершу в уяві малювати із заплющеними очима, а потім реалізовувати уявне на папері.

     Умова гри: за сигналом Фарбалинки діти заплющують очі, протягом 30 секунд слухають аудіозапис звуків природи і уявляють майбутній малюнок, а потім беруть у руки пензлики і малюють.

      Своєрідним даної ігрової технології є те, що використовується принцип інтеграційного впливу мистецтва на дітей. Для досягнення мети такого впливу доцільно використати  технологію коментованого малювання «Я пензлем казку розповім» (за Дж.Алланом.)

     Програмовий зміст і атрибути гри такі ж, як і для проведення попередньої.

     Правила гри: під аудіозапис звуків природи за сигналом Фарбалинки діти створюють малюнок, розповідаючи при цьому казку, яку самі придумали.

     Умова гри: зображувати можна усе, що дитина зможе мотивувати вербально. По закінченні роботи, діти демонструють свої малюнки Фарбалинці, а вона має відгадати назву казки.

    Зауважимо, що аудіозапис звуків природи має бути лише фоном, який сприятиме розвитку дитячої фантазії, уяви, творчості, але ніяк не повинен заважати дітям створювати казкову композицію.

     Отже, вище запропоновані ігрові технології є частиною освітньо-виховної роботи у напрямку художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами образотворчого мистецтва.

     Загальновідомо, що педагог дошкільного навчального закладу повинен володіти окрім усталених, також і нестандартним, новітнім підходом до організації ігрової діяльності під час малювання. Під час використання поданих вище ігрових технологій, вихователь може варіювати як добором атрибутів, так і правилами гри, але при цьому освітньо-виховні завдання повинні зберігатись для більшої ефективності пропонованих ігор.

     Таким чином, у сучасній дошкільній освіті виникла нагальна потреба у духовно розвинених, творчих та інтелектуально обдарованих педагогах. Зважаючи на це, перед ними постає основне освітньо-виховне завдання – здійснювати не лише різнобічне виховання дітей старшого дошкільного віку, але й сприяти їхньому художньо-естетичному розвитку засобами образотворчого мистецтва у процесі ігрової діяльності.

      Проблема використання новітніх ігрових технологій у художньо-естетичному розвитку старших дошкільників не вичерпує всіх аспектів естетичного виховання дітей даного віку. Перспективними напрямами дослідження можуть стати: використання інтерактивних технологій у художньо-естетичному розвитку дітей старшого дошкільного віку; підготовка педагогів дошкільних навчальних закладів до використання ігрових технологій художньо-естетичного напряму; розробка комп’ютерних технологій для роботи з дітьми старшого дошкільного віку на матеріалі живопису тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультація

 для педагогів на тему:

«Здоров'ятворчі та здоров'язбережувальні технології в закладі дошкільної світи»

Вихователь: Юлія АНДРЕЮК

 

         Сьогодні проблеми збереження здоров'я дітей набувають особливої актуальності, оскільки деталі помітнішою стає тенденція до погіршення його стану. Обсяг пізнавальної інформації, якуотримують малюки в дошкільному дитинстві, постійно зростає. Відповідно зростає і розумове навантаження. А це нерідко призводить до перевтоми, що негативно позначається на стані здоров'я дітей. 

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» приділяє особливу увагу впровадженню в навчально-виховний процес здоров'язбережувальних технологій, що дають змогу проводити оздоровлення в цікавих різноманітних формах, забезпечують фізичне, соціально-емоційне, духовне, інтелектуальне благополуччя дошкільнят.

В умовах дитячого садка вихователі можуть впроваджувати різноманітні оздоровчі та профілактичні технології інноваційного та здоров'язбережувального характеру. Важливо при цьому враховувати індивідуальні особливості вихованців.

Практика показала ефективність оздоровчих технологій, а саме: арт-терапії, піскової терапії, ігрової та казкотерапії, сміхотерапії, музичної терапії, кольоротерапії тощо. Терапія означає "лікування". Але в умовах дитсадка впровадження таких технологій передбачає профілактику різних захворювань, поліпшення психоемоційного стану дошкільнят.

І. Кольоротерапія

Людину все життя оточують кольори. Часто вони впливають на наш настрій, самопочуття. 

Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні почуття обраному кольору.

Орієнтовні емоційні значення кольорів:

  • жовтий — радість;
  • червоний — щастя;
  • синій — образа, зосередженість;
  • зелений — спокій;
  • голубий — замріяність;
  • сірий — сум;
  • помаранчевий - піднесення, радісне здиву­вання;
  • коричневий — утома.

Діти віком від одного року незалежно від національності і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам — червоному, жовтому, помаранчевому. Менш популярні у них синій, зелений, фіолетовий. 

Ставлення до кольорів проявляється в малюнках малят. Дослідження

В. Мухіної показали, що діти найчастіше обирають кольори з характеристикою "яскравий", "світлий", "чистий". До похмурих, холодних, темних відтінків дошкільнята вдаються тоді, коли дорослі пропонують їм намалювати щось неприємне. "Чорне — брудне — негарне", — кажуть вони. Тож, як бачимо, при виборі кольорів діти більше спираються не на предметні асоціації, а на враження. 

Яскраві кольори радують, приваблюють дошкільнят. Вони не дратують, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може навіть лікувати. На цьому явищі базується такий оздоровчий напрямок, як кольоротерапія. Розглянемо, як різні кольори впливають на організм.

Зелений колір: помічний при перевтомі та головному болі, заспокоює нервову систему.

Червоний колір: ніби випромінює тепло, активізує сили організму та навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву діяльність, активізує обмін речовин. Але з ним треба бути обережним: тривала його дія може призвести до перевтоми та роздратування.

Жовтий колір: радості та оптимізму. Сприяє зміцненню нервової системи та зору. Якщо довго дивитися на жовтий колір, то швидше відійдуть погані думки, поліпшиться настрій. 

Оранжевий колір: корисний при порушеннях шлунково-кишкового тракту, стимулює роботу щитовидної залози, підвищує апетит.

Голубий колір: знімає стрес і нервове напруження, заспокійливо діє на організм, знижує артеріальний тиск.

Синій колір: ефективний у боротьбі зі стресом. Кажуть: якщо довго дивитися на синє, минає біль. Цей колір також заспокійливо діє на очі.

Фіолетовий і бузковий: за характером впливу подібні до синього та голубого. Це кольори благородства. Нестача цього кольору може спричинити депресію, тож коли інколи дитина віддає перевагу фіолетовому і бузковому, це може бути сигналом про душевний дискомфорт.

Те, які кольори ми обираємо, а яких уникаємо, з якими асоціюємо певні почуття, емоції, характризує нас самих. Колір має хвильову енергетичну природу, а отже, ми його відчуваємо найчастіше навіть несвідомо. Нерідко сліпі люди, відчуття яких більш загострені, здатні розрізняти кольори на дотик. На наш мозок щодня впливають енергії різних кольорів. Від кольору стін кімнати, наприклад, може залежати настрій, апетит, зосередженість, натхнення, бажання чи небажання перебувати в цьому приміщенні. Те саме можна сказати і про колірну гаму нашого одягу та одягу людей, які нас оточують.

У "Вченні про колір" Й. Гете писав: "Колір — це продукт світла, що викликає емоції". Коли ми кажемо "почорнів від горя", "почервонів від гніву", "позеленів від злості", "посірів від страху", то не сприймаємо ці вислови буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоційні переживання людини зі здатністю виразити їх кольором.

Нервова система здорової дитини потребує позитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе.

Колір має живильну та цілющу силу, тому це один із найважливіших елементів інтер'єру всіх приміщень дитячого садка. З метою кольоротерапії використовуються також різнокольорові світильники, фонтани, лампи, окуляри з різноколірними скельцями, сухий душ, оздоровчі шпалери. Усе це

дає можливість стимулювати розумову діяльність, допомагає дітям розслабитись, сприяє профілактиці та корекції психічних чи фізичних відхилень.

У практичній роботі з дошкільнятами умовно можна виділити три рівні використання кольоротерапії:

  1. організаційні можливості кольору (система освітлення та колірне оформлення інтер'єрів приміщень дитсадка);
  2. педагогічні можливості кольору (навчання, розвиток, виховання);
  3. реабілітаційні можливості кольору (оздоровлення, лікування, психологічний колорит).

Рекомендуємо проводити з дошкільнятами таку роботу з кольоротерапії: 

Вправи на релаксацію («Зелений ліс», «Зоряне дихання» тощо). Графічні вправи «Хвилинки-кольоринки» з метою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими олівцями, фломастерами довільні малюнки. Це можуть бути просто лінії, круги, сніжинки, квіти тощо. Такі вправи заспокоюють дитину, дають їй змогу відпочити, отримати позитивні емоції. Міні-заняття з кольоротерапії рекомендовано проводити вже з раннього віку.

ІІ. Арт-терапія.

Арт-терапія - лікування мистецтвом. Відносно новий метод психотерапії, який досить широко використовується і в роботі з дошкільнятами. Арт-терапія поєднує використання різних видів образотворчості: малюнка, живопису, монотипії, мозаїки, колажу, ліплення масок тощо. Ще древні мудреці вважали, що мистецтво і творчість лікують душу і тіло.

Малювання — творчий акт, що дозволяє дітям відчути радість звершень, свою здатність діяти самостійно, бути самим собою, виражаючи вільно своїпочуття і переживання мрії та надії.

Малювання є не лише відображенням в свідомості дітей оточуючої їх соціальної дійсності, а й її моделюванням, вираженням ставлення до неї. Тому через малюнки можна краще зрозуміти інтереси дітей, їх глибинні переживання.

Малювання використовують в терапевтичних цілях. Малюючи, дитина вивільняє свої почуття та переживання, бажання та мрії, перебудовує своє ставлення до різних ситуацій, безболісно зустрічається з деякими страшними, неприємними і травмуючими образами.

Малювання нерозривно пов'язане з емоціями задоволення, радості, захоплення. Малювання, таким чином, виступає як спосіб усвідомлення своїх можливостей та оточуючої дійсності, як спосіб моделювання взаємин і вираження різних емоцій, в тому числі і негативних.

Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малювання. Можна залучити й інші види мистецтва: театральні вистави, літературну творчість. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження як у дітей, так і в дорослих.

Переваги цього методу — відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість поєднувати його з будь-якими іншими психотерапевтичними методами, серед яких: музикотерапія, танцювальна терапія, драматерапія, казкотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія.

Усі види мистецтва мають оздоровчий вплив на здоров'я дітей. Так, усім дітям необхідне щодня малювання, особливо з елементами фантазування. Небажання малюка малювати має насторожити дорослого, змусити замислитися про причину відмови.

Дуже важливими є читання як пасивний варіант арт-терапії та придумування різних оповідок, казок як її активний варіант. Фантазуючи, малюки часто створюють собі нову, яскраву реальність і розв'язують таким чином власні проблеми. Наприклад, дітям, які мають труднощі в спілкуванні (бояться чужих людей, незнайомих дітей), доречно запропонувати придумати казку про те, як хлопчик чи дівчинка боялися незнайомих людей і як потім виявилося, що людина, яка викликала в них недовіру, дуже добра.
 Переваги арт-терапії

Арт-терапія не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здібностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному.

  1. Як засіб невербального спілкування вона особливо цінна для тих, кому важко передати свої переживання словами.
  2. Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього

світу людини.

  1. Дає значний позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах.

ІІІ. Пісочна терапія

Пісок і вода — найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок "поглинає" негативну енергію, "очищає" енергетику людини, стабілізує її емоційний стан.

Тактильно-кінестетичні відчуття — це відчуття, які ми отримуємо через рецептори на шкірі. Вони тісно пов'язані з розумовими операціями, з їх допомогою ми пізнаємо світ.

Запропонуймо малюкам зробити на піску відбитки кисті руки внутрішнім і зовнішнім боком. Нехай діти затримають руки на піску, злегка притиснувши їх і прислухаються до своїх відчуттів. Дорослий розпочинає цю гру, розповідаючи про свої відчуття: «Мені приємно. Я відчуваю прохолоду піску. Коли я ворушу руками, мої пальці й долоні відчувають кожну піщинку. А що відчуваєте ви?». Діти по черзі діляться своїми відчуттями та враженнями.

Можна запропонувати дошкільнятам:

  • «походити» долоньками по піску, залишаючи свої сліди;
  • виконати долоньками і ребром долонь зигзагоподібні та колові рухи;
  • складеними пальцями зобразити на піску сліди загадкових, казкових птахів, тварин (фантазуємо);
  • створити відбитками долонь, кулачків різноманітні малюнки (квіти, дерева, травичка, сонечко, дощ).

ІV. Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зокрема, дає дитині також можливість самовиражатися, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.Виразні рухи людини — обов'язковий компонент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.

Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змогу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою.

V. Сміхотерапія

  • У народі кажуть: «Сміх — це здоров'я». Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, сприяє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м'язи обличчя та тіла людини.
  • Сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруйним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором'язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров'я.
  • Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скорочується, дає легеням можливість повністю звільнитися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє виробленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння «хі-хі», «хо-хо», «ха-ха» дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.
  • Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впроваджувати в освітньо-виховний процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхвилинок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.

VІ. Казкотерапія

  • З давніх-давен життєвий досвід передавався через образні історії. Однак досвід буває різним. Можна розповісти дитині історію, що відбулася недавно. А можна не просто розповісти щось цікаве, а й зробити певний висновок або поставити запитання, яке б підштовхнуло слухача до роздумів про життя. Саме такі історії й є особливо цінними, терапевтичними. Вони — основа казкотерапії. Головне — посіяти в душу дитини зерна усвідомлення. А для цього необхідно залишити слухача із запитаннями всередині.

VІІ. Музикотерапія

  • Музика - невід'ємна складова нашого буття. Вона робить життя змістовнішим, веселішим, цікавішим, збагачує різними емоціями.

Музику можна використати для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними порушеннями. Насамперед музика впливає на емоційну сферу дитини, вона також є засобом невербальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.

         Можна виділити: Дихальну артпедагогіку. До дихальної артпедагогіки входять гра на духових музичних інструментах, дихальна гімнастика під музику та різні вправи для розвитку співацького дихання (інтонування, вокалотерапія). Це дає змогу дітям оздоровлюватися, не помічаючи процесу лікування. Правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя. Для зміцнення та оздоровлення дихальної функції можна використовувати духові інструменти (глиняні свищики, сопілки, іграшкові дудочки, губні гармонії, блок-флейти та ін.). Регулювати силу й тривалість вдиху та видиху чудово допомагає видування повітря через соломинку у склянку з водою у ритм виконуваного музичного твору. Інтонування звуків (їх приспівування) не тільки вчить малюків керувати своїм голосом, а й сприяє їх оздоровленню.

Вправа «Звуки лікарі»

Вимовляння «ч-ч-ч» покращує дихання.
Вимовляння «з-з-з» (летить комар) полегшує біль у горлі.

Вимовляння «ж-ж-ж» (летить жук) сприяє швидкому одужанню від кашлю.

Вимовляння «н-н-н» (покласти руку на маківку голови й дуже високим голосом вимовляти) допомагає знімати головний і зубний біль.

Вимовляння «м-м-м» (мукає корова) після їжі сприяє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.

Вимовляння «е-е-е» поліпшує роботу головного мозку.

Вимовляння протягом 3-5 хв «і-і-і» стимулює роботу мозку, підвищує активність організму.

Розслабленню організму сприяє вимовляння «а-а-а»; «ш-ш-ш»; «с-с-с».

Вимовляння «р-р-р» (його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає зняти втому («Ось гнівається лев, напружився всім тілом: «ар-р-р-р»).

Звукові вправи слід виконувати помірно і потроху. Кожен може співати, як йому хочеться: уривчасто, на одній ноті абощо, знаходячи свій тон і частоту.

VІІІ. Етюди психогімнастики

Мета:Зберігати психічне здоров'я дитини або здійснювати корекцію її психоемоційних порушень.

 Наприклад: Вправа «Ти — лев»

Діти заплющують очі, уявляють лева — царя звірів, сильного, могутнього, впевненого в собі, спокійного і мудрого. Він красивий, стриманий, вільний. Розглядаючи лева, дитина бачить свої очі, руки, ноги. Цей лев — вона сама (дитина).

VІІІІ. Мудри

Мудри — (з санскриту) - це особливе положення рук, що відновлює порушення в енерго-інформаційному обміні шляхом впливу на енергетичні потоки в нашому організмі. Крім того, мудри позитивно впливають на розвиток мислення, мовлення, а також дрібної моторики рук. В роботі з дітьми вони можуть бути наступним етапом після пальчикової гімнастики. Для ефективного впливу кожної мудри необхідно не просто механічно скласти пальці тим чи іншим чином, а, перш за все, сконцентрувати думки.

Ефективність мудрів можна підвищити відповідним положенням тіла відносно сторін світу, певним порядком виконання вдихів і видихів (ротом чи носом), цілеспрямованим положенням рук відносно тіла. Крім цього, при виконанні мудрів велике значення може мати відповідний колір (видимий чи уявний), звуки (зокрема музики), запахи та інші подразники, що ді­ють позитивно на організм і психіку.
Мудри треба виконувати сидячи, повернувшись обличчям на схід, по 5-10 чи 15 хвилин 3-4 рази на день. Усі вправи виконуються спокійно, без найменшого напруження м'язів, не додаючи зусиль. Деякі мудри приносять полегшення вже в перший день, а деякі — навіть миттєво. Перш ніж починати виконувати мудри, обов'язково перегляньте вашу власну життєву позицію, проаналізуйте вчинки й думки, а також спонукайте до цього дітей у міру їх індивідуальних і вікових можливостей.

Під наглядом лікаря мудри можуть проводити вихователі, інструктор з фізкультури з дітьми у вільний час, перед сном, у період інфекційних захворювань, до того ж малюки виконують ці вправи з задоволення.

8205_html_m7b641120
«Мушля» 
Оптимізує діяльність дихальної системи.
Методика виконання. Чотири пальці правої руки обіймають великий палець лівої. Великий палець правої руки торкається подушечки середнього пальця лівої. Три інші пальці лівої руки обіймають пальці правої руки без напруги. Дві сполучені руки мають вигляд мушлі.

Х. Бестінг

Бестінг — це елемент фізкультурного заняття, коли діти стають у «Коло побажань», «Вчимося хвалити себе» або «Коридор успіху», і по черзі висловлюючи свої мрії та побажання, підтримують друзів. Проводиться для підвищення самооцінки, виховує впевненість у собі, розвиває психічні, (емоційні та соціальні якості дитини, дає можливість утвердитись у соціумі.
Гра-вправа «Вчимося хвалити себе»

Мета: підвищувати самооцінку, долати замкненість, пасивність. Виховувати позитивне ставлення до себе. Педагог розпочинає гру, говорячи про себе якомога більше добрих слів. Потім звертається до дитини, яка стоїть поруч і говорить добре слово про неї. Дитина говорить: «Я знаю, що я (добрий, веселий, розумний, сміливий), але я ще...».

Висновки

Здоров’я дитини, його охорона, зміцнення та відновлення – одне з основних завдань педагогів дошкільного закладу. Використання оздоровчих технологій допомагає істотно оптимізувати цей процес. Тому у повсякденному житті дошкільнят варто використову­вати якнайбільше оздоровчих технологій, адже вони переважно прості у використанні, дають вихован­цям велике задоволення, а головне — мають ефективний комплексний вплив на формування їхнього здоров'я. Здоров'ятворчі та здоров'язбережувальні технології можна використовувати у різних органі­заційних формах роботи, у повсякденні, інтегруючи їх у різні види діяльності дітей. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література
1. Л.Калуська Бережемо здоров’я змалку.-Х.6 Ранок-НТ.2007.-96с.

2. Бібліотека вихователя дитячого садка «Балакучий язичок»,2006.

3. О.Тур «Подружимося й пізнаймо одне одного»//

Психолог дошкілля №33, березень 2010.

4. Н.Рубан «Здоров’ятворчі та здоров’язбережувальні технології»// Палітра педагога, №2,2010.

5. В.Обиденна., А.Прокопенко «Цілющі мудри», Дошкільне виховання// № 5,2010.

6. А.І.Шамрай «Організація фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ»//Дошкільний навчальний заклад, № 10,2007.

7. Н.Дубчак «Здорова людина – це найкоштовніший витвір природи»//Дитячий садок, № 17, 2006.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультація для педагогів

«БКДО – новий стандарт дошкільної освіти»

Вихователь-методист: Ольга ВІТЕР

Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) –це державний стандарт освіти, що містить норми й положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку. У ньому окреслено умови, за яких стає досяжним належний рівень освіти дитини старшого дошкільного віку.

Мета оновленого документа:

  • зберегти самоцінність дошкільного дитинства;
  • визначити особливості та вимоги до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку;
  • забезпечити наступність між дошкільною та початковою освітою.

Результат. БКДО представляє взаємозв’язок між цінностями дошкільної освіти, її напрямами та процесом формування досвіду дитини в різних видах діяльності. Це забезпечує освітній результат – компетентність дитини старшого дошкільного віку. Компетентність і є результатом освіти, і особистісним надбанням дитини. Вона відображає систему взаємопов’язаних компонентів фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку  особистості дитини, а саме:

  • емоційно-ціннісне ставлення;
  • сформованість знань;
  • здатність до активного, творчого впровадження набутого досвіду та відповідні навички.

БКДО характеризує компетентності пізнання та взаємодії дитини з природним, соціальним, предметним світом.

Які основні ідеї?

     Попередня редакція Стандарту була чинною протягом десяти років. За цей час змінилися не лише дитячі садки й підходи до організації освітнього процесу, а й самі діти. Тож сьогодні виникла потреба оновити стратегічні документи, які регламентують вимоги до освіти дітей дошкільного віку, діяльність дитячих садків та всіх учасників освітнього процесу.

     Оновлений Стандарт має на меті зберегти самоцінність дошкільного дитинства; визначити вимоги до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини старшого дошкільного віку та забезпечити наступність між дошкільною та початковою ланками освіти.

Що змінили у змісті?

У змісті Базового компоненту автори намагалися зберегти наступність нового документа з попередніми редакціями. Адже, з одного боку, це дає відчуття стабільності, непорушності наших ідеалів і принципів; а з другого – відповідає викликам освіти сьогодення. У структурі документа автори зберегли розподіл на інваріантний та варіативний складники. Додатково визначили й охарактеризували умови реалізації Стандарту. (Оновлений Стандарт, як і його попередники, містить в основі положення Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства» та інших нормативно-правових актів, які стосуються дитинства)

У попередніх редакціях документа зміст дошкільної освіти  виглядав як перелік компетентностей та узагальнених результатів діяльності за освітніми лініями. В оновленому Стандарті автори подають  зміст освіти узагальнено – через освітні напрями в інваріантному й варіативному складниках та показники компетентностей в єдності їх складників: емоційно-ціннісне ставлення, обізнаність, життєві навички.

Які умови реалізації?

В оновленому Стандарті авторський колектив визначив не лише стандартизовані вимоги до результату дошкільної освіти, а й окреслив обов’язкові умови, які допоможуть його досягти:

  • Відповідальність сімї за розвиток дитини. Зміст оновленого Стандарту передбачає участь батьків або законних представників дитини в розвитку її компетентностей. Автори зазначають: якщо дитина відвідує заклад дошкільної освіти, це не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати й навчати її. Кожен із батьків несе відповідальність за збереження життя та зміцнення здоров’я дитини, а також формування в неї усвідомленого ставлення до здорового способу життя.
  • Взаємодія закладів дошкільної освіти із сім’ями дітей.Стандарт закликає організовувати  взаємодію закладів дошкільної освіти із сім’ями дітей як учасниками освітнього процесу так, щоб вона підвищувала культуру відповідального батьківства.
  • Вимоги до педагога. 

Консультація на тему: «Розвиваємо критичне мислення дошкільнят»

Вихователь: Анастасія ЧЕРНОВА

 

В дошкільномувіцізакладається фундамент інтелектуального, соціального, емоційного, особистісногорозвиткулюдини. І самедошкільнаосвітамаєрозпочинатистворювати основу для подальшогорозвитку критичного мисленнядітей.

Аналіз наукових джерел дозволяє виділити базові інтегративні якості дитини дошкільного віку, яка здатна опрацьовувати, аналізувати інформацію та формувати до неї власне відношення: самостійність, допитливість, пошук власного розв’язання проблеми, наполегливість, соціальність.

Отже, дитина дошкільного віку, яка здатна критично мислити, є особистістю, в якої розвинені не лише процеси мислення, а й переважають моральні якості, які дозволяють орієнтуватися у сучасному інформаційному суспільстві.

На сьогодні, у процесіформуваннякритичногомисленнядошкільниківнемаєуніверсальнихтехнологій. При цьомудужеважливавзаємодія у тріаді«педагоги – батьки – діти», бо без цієївзаємодії складно досягтиякіснихрезультатіввосвітньомупроцесі. 

Критичномумисленнюпотрібнонавчати і, важливо, щобдітивикористовувалинавички критичного мислення в конкретнійпредметнійдіяльності. Для результативностіосвітньогопроцесудорослимслідвизначитиосновнівекторидосягненьдитини:

– висловлюватисвої думки впевнено і ясно;

– аргументувативласну точку зору та враховувати точку зоруоточуючих;

– умінняпрацювати з інформаційним потоком в різних сферах діяльності;

– самостійнозадаватипитання та формулюватигіпотезу, вирішуватипроблеми;

– брати на себе відповідальність та приймати участь у спільномуприйняттірішень;

– вибудовуватиконструктивнівзаємовідносини з дорослими та однолітками;

– вмітивзаємодіяти та працювати в групі, вкоманді.

П’ять інструментів розвитку критичного мислення

1. Питайте та спостерігайте

Часом ми звикаємопостійноказатидітям про те, щоїм треба робити, і до дрібницьпояснюємо будь-якіцікаві для них теми. Однакнайефективнішастратегіярозвиткумисленняпередбачає постановку відкритихзапитань («Як тидумаєш, чомувін вчинив саме так?») і спостереження («Дивовижно, подивися, як розквітаєце дерево»). Коли розмовавідкрита, дитині доводиться більшедумати. Образно кажучи, викидаєтедитинім’яч, а вона пасуєйого назад.

2. Питайте: «Звідкитицезнаєш?»

Цепростезапитаннядопомагаєдітямусвідомитиїхвласнуздатністьміркувати. Як тільки ваша дитина пояснить, звідки й чому вона знаєщо-небудь, приймітьїїінформацію та продовжуйтеставитизапитання, щорозкриватимутьїїприпущення. Навітьякщо ваша дитинащосьрозуміє неправильно, вашізапитаннядопоможутьїйдійтиістини. Якщоказатидітям, щовонипомиляються, цеодразу ж паралізуєїхмислення.

 

3. Обговорюйтепереконливі й непереконливіаргументи

У мірудорослішаннядітейоточуючі люди постійнобудутьнаводитиїмаргументи і в чомусьпереконувати — по телебаченню, у журналах, на дитячомумайданчику й навітьудома. Тому якщоіншадитина на перервінаказуєвашійдитинівіддатиїйгроші, бо «так тут заведено», допоможітьсвоїйдитинісформулювати, чомутакий аргумент поганий.

4. Повторюйте: інформація не є істиною

Інформація — це просто інформація, лише люди можутьперетворитиїї на знання. Коли ваша дитинаперейде в середнікласи й візьметься за вирішенняскладнішихзавдань, допоможітьїйзрозуміти, щожоден веб-сайт, телевізійна передача абостаттясамі по собі не можутьдатиїйповну та правдивуінформацію про питання, якіїїцікавлять. Як тільки ваша дитинапочнедетальневивчення й дослідження, допоможітьїйвизначитись і вибратипотрібніджерела. Попросітьсформуватиїївласну точку зору, засновану на доказах, а не тільки на емоціях.

5. Проявляйте повагу до опонентів

Якщови незгодні з позицієюабодумкоюіншоїлюдини, поясніть, чомуви не згодні, але намагайтесь не ображатиопонента. Демонструйтеповагу до людей, чиїідеївідрізняютьсявід ваших, тодіцедопоможедитинізрозуміти, щоможнамислити критично і при цьомууспішносоціальновзаємодіяти з іншими людьми.

 

Консультація для педагогів:

«Значення використання сенсорних посібників

для дітей всіх вікових груп»

Вихователь:  Тетяна СОЛОМКО

     Скажи мені – і я забуду,

     Покажи мені – і я запам’ятаю,

     Дай мені зробити – і я зрозумію.

                                                   Конфуцій

 

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: її форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має виключне важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування і вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про оточуючий світ.

     Основними завданнями сенсорного розвитку дітей  є  такі: формувати здатність повноцінно сприймати предмети довкола навчати виділяти ознаки предметів — колір, форму, величину, накопичувати уявлення про співвідношення декількох предметів за величиною, формою, кольором; розвивати вміння орієнтуватися у просторі щодо певного предмета, збагачувати словник; виховувати самостійність. Упродовж дошкільного дитинства характер сенсорного пізнання змінюється. Дитина поступово переходить від маніпуляції предметами до ознайомлення з ними на основі зорового, тактильного та слухового сприймання, а також їх поєднання. Аби сформувати у дитини правильні уявлення про зовнішні ознаки предметів та їх співвідношення, слід забезпечити можливість безпосередньо сприймати ці предмети через зір, слух, дотик, різні дії з ними.

       Різноманітний сенсорний досвід дошкільнята отримують у процесі навчання елементарної математики. Вони стикаються з різними властивостями предметів (колір, форма, величина, кількість), їх просторовим розташуванням. Засвоєння сенсорного досвіду не повинно бути емпіричним. Першорядне значення в навчанні дошкільників математики має наочність. Вона відповідає психологічним особливостям дітей, забезпечує зв'язок між конкретним і абстрактним, створює зовнішню опору внутрішніх дій, скоєних дитиною під час навчання, служить основою для розвитку понятійного мислення.

     Найбільшою мірою забезпечити принцип наочності допомагає дидактичний матеріал, що використовується в математиці. Однак найбільш плідною в організації уваги дошкільників, їх розумової активності буде робота з дидактичним матеріалом, що містить пізнавальну завдання; дитина вже при цьому ставиться перед необхідністю вирішувати її самостійно.

     Дуже важливо, щоб діяльність щодо сприйняття наочного матеріалу і дії з дидактичним матеріалом збігалися, поєднувалися з діяльністю пізнання. В іншому разі дидактичний матеріал буде марний, а іноді може і відволікати дітей. Це відноситься як до кількості використовуваного матеріалу, так і до того, наскільки повно матеріал виконує свої дидактичні функції.

     Кожна дидактична задача повинна знаходити своє конкретне втілення в дидактичному матеріалі, інакше знижується освітня цінність. Але важливо пам'ятати, що невиправдане велика кількість матеріалу ускладнює доцільність дії дитини з ним, створює тільки видимість змістовної діяльності, за якої не рідко варто лише механічне наслідування дій педагога або однолітків.

     Особливе значення мають вибір дидактичного матеріалу відповідно до завдань навчання, наявність у ньому пізнавального змісту. Навчальне вплив забезпечує лише такий дидактичний матеріал, в якому чітко виділений розглянутий ознака (величина, кількість, форма, просторове розташування) крім цього дидактичний матеріал повинен відповідати віку дітей, бути барвистим, художньо виконаним, достатньо стійким.

     Дошкільник не може споглядати, він прагне до активної взаємодії з навколишнім середовищем. Безпосередній контакт дитини з предметами дає змогу пізнати ті властивості, якими вони різняться. Але це в свою чергу народжує у дитини безліч питань. Отже, світ, який ледь відкрив свої таємниці, пробуджує у маленької людини допитливість, бажання пізнати більше.

     Дитина має отримувати задоволення від процесу пізнання через взаємодію з дорослим. Дорослий, своєю чергою, має стимулювати бажання дитини самостійно міркувати та розв’язувати конкретне завдання шляхом практичної дії. Під час роботи з дітьми найкраще залучати їх до сенсорних дидактичних ігор, різних дій із предметами, створювати ситуації, які спонукають їх орієнтуватися на зовнішні ознаки предметів.

      Під час гри дитина мимовільно освоює прийоми групування і класифікації, поняття відношення і залежностей між предметами за величиною, формою, кольором, розташуванням у просторі. Отже, сенсорний розвиток нерозривно пов’язаний із різними видами діяльності та використанням посібників, які сприяли б розвитку природних задатків психіки кожної дитини. Що менша дитина, то більше значення в її житті має чуттєвий досвід. Недарма говорять, досвід дитини знаходиться на кінчиках її пальців.

     Аби сприяти оптимальному індивідуальному розвитку сенсорної сфери малюків потрібно  формувати та закріплювати уявлення про геометричні фігури — круг, квадрат, трикутник, основні кольори — червоний, синій, зелений, жовтий, ознайомлювати з поняттями «великий — маленький», розвивати відчуття та сприймання — зорові, слухові, тактильні тощо, навчати розрізняти та групувати предмети за зовнішніми ознаками: кольором, величиною, формою.  Щоб діти накопичували достатній сенсорний досвід потрібна продуктивна діяльність, яка без посідника не можлива.

          Велике значення у вихованні і навчанні дітей мають ті посібники, ігри, в які діти використовують, грають самостійно. У процесі гри діти набувають певних умінь, закріплюють знання, що сприяє їх розумовому розвитку.

 

Консультація для педагогів на тему:

«Пріоритетні напрями роботи закладу дошкільної освіти в 2020-2021н.р.»

Завідувач Мацур Б.В.

       Аналізуючи питання пріоритетних напрямків роботи в ЗДО в поточному навчальному році, керуємось наступними документами: Інструктивно-методичні рекомендації «Щодо організації діяльності закладів дошкільної освіти у 2020/2021 навчальному році» та Концепцією освіти дітей раннього та дошкільного віку.

      Інструктивно-методичні рекомендації «Щодо організації діяльності закладів дошкільної освіти у 2020/2021 навчальному році».

     В цілому організація діяльності ЗДО в даному навчальному році залежатиме від епідемічної ситуації у конкретному регіоні. Враховуючи епідемічний стан у країні, обов’язковою повинна бути робота щодо заохочення всіх учасників освітнього процесу до дотримання гігієнічних навичок та соціальної дистанції. В групі потрібно організувати осередки так, щоб діти мали можливість діяти через роботу у парах, малих групах та індивідуально. Освітня діяльність закладу планується з врахуванням результатів освітньої діяльності минулого року. Педагоги мають свободу увиборі програм, інноваційних технологій, методик, методів та засобів навчання та виховання дітей. Дозволяється використовувати кілька комплексних та парціальних програм, можна розробляти і власні освітні програми.

    Пріоритетними завданнями дітей раннього віку є опанування предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток мовлення, відчуттів та сприймання, виховання культурно-гігієнічних навичок; молодшого дошкільного віку – оволодіння предметно-практичною діяльністю (діяльність з предметами за призначенням), засвоєння сенсорних еталонів, мовлення, вправляння чуттєвого досвіду взаємодії з оточенням; середнього дошкільного віку – ігрова діяльність, граматична правильність мовлення та вихід на творчий рівень сюжетно-рольової гри; старшого дошкільного віку – формування психологічної зрілості та готовності до навчання в школі (саморегуляція, життєві компетентності, мотивація, вміння спілкуватися, пізнавальний інтерес.

    У взаємодії з сім’ями потрібно звернути увагу на прищеплення дітям базових цінностей: доброти, дружби, любові, відповідальності, відчуття краси. Рекомендовано застосовувати інноваційні форми роботи з батьками: буккросинг – групові центри літератури, в яких можна обмінюватися книжками, «Дерево цілей» - проєкт спільної діяльності, «Батьківська скринька», яка дає можливість батькам обговорювати проблемні питання, використання дистанційних форм спілкування, коли дитина відсутня.

    Пріоритетними завданнями може бути забезпечення наступності між ЗДО та школою, формування екологічної свідомості, навичок практичного життя, комунікативно-мовленнєва та математична діяльність шляхом впровадження інноваційних методик, адаптація дітей раннього віку.

   Максимальна кратність роботи протягом тижня для дітей 5 і 6 років-2 рази в тиждень.

   Особливу увагу слід приділити найбільш вразливим категоріям дітей.

 

Концепція освіти  дітей раннього та дошкільного віку.

       Це система науково-обгрунтованих положень, що визначають стратегічні напрямки освітнього розвитку дітей від народження до шкільного віку. Дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного є обов’язковою. Метою якісної дошкільної освіти є забезпечення гармонійного фізичного, психічного, розумового, духовно-морального розвитку особистості дитини.

     До позитивних тенденцій розвитку дошкільної освіти є функціонування широкої мережі різних типів закладів, розроблення і оновлення програмно-методичного забезпечення, забезпечення умов для розвитку дітей з особливими освітніми потребами, проведення моніторингових досліджень у системі дошкільної освіти за фінансової підтримки ЮНІСЕФ, розвиток нанотехнологій, робототехніки, ІТ-технологій.

      Разом з тим дошкільна освіта стикається з численними викликами: неузгодженість правових, економічних, соціально-психологічних аспектів функціонування системи освіти; неналежний стан забезпечення рівного доступу до здобуття освіти; недостатнє фінансування освіти, економічне неблагополуччя, переадресування державою завдань фінансування на місцевий бюджет; нерозвиненість приватного сектора мережі ЗДО; відсутність чітких критеріїв оцінки якості дошкільної освіти; низький соціальний статус працівників ЗДО; недостатня увага до організації роботи груп раннього віку; переважання малоефективних форм взаємодії ЗДО з родинами, відсутність системи роботи з формування відповідального батьківства; необхідність забезпечення наступності між ЗДО і школою; невідповідність термінології та періодизації у дошкільній освіті міжнародним стандартам.

    Місія освіти – це забезпечення умов для всебічного і гармонійного розвитку, соціалізації.

    Цінності освіти: повага до дитини, особливостей її розвитку, фізичне, психічне, соціальне та моральне здоровя дитини, самоцінність дитинства, щасливе проживання дитинства як передумова її повноцінного подальшого розвитку, надбання національного досвіду суспільного та сімейного виховання.

    Пріоритети освіти: увага суспільства до розвитку дитини, створення сприятливих умов, побудова освітнього процесу з урахуванням потреб та інтересів дитини, пріоритету її досвіду в усіх видах діяльності, розроблення змістових і процесуальних характеристик педагогічного просвітництва батьків та системи забезпечення якості фахової підготовки педагогів.

   Проблемою виховання дітей раннього віку є невелика кількість таких груп, надмірне використання гаджетів, неграмотність батьків. Потрібно оновити науково-методичне забезпечення, зміст та інструментарій моніторингу тощо, оскільки перші три роки життя є вирішальними у найбільш інтенсивному розвитку всього організму дитини, що в подальшому є визначальним для розвитку людини на всіх етапах її життя.

   Завдання дошкільної освіти від 3 до 6 років спрямовані на особистісне зростання дитини, набуття вікової зрілості в різних видах дитячої діяльності. Потрібно використовувати проєктну, ігрову, дослідно-пошукову діяльність, які надають кожній дитині можливість для пізнання самої себе, знаходження свого місця. Вони будуються на принципах пріоритету пізнавального досвіду над інформуванням, партнерської взаємодії, активізації власних зусиль тощо. Актуальними є інтерактивні форми роботи з дітьми, полілоги, досліди, творча командна робота, екскурсії тощо.

   Погіршився якісний рівень професійної компетентності педагогів, і як наслідок зниження соціального статусу. Потрібно піднімати соціальний і професійний стандарт педагогів дошкілля.

  У сільській місцевості скорочуються ЗДО, групи перевантажені. Фінансування є недостатнім, за залишковим принципом.

    

 

Консультація для педагогів

«Особливості проведення сюжетно-рольових ігор»

Вихователь-методист Ольга ВІТЕР

 

Cюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільників, яка задовольняє вікові потреби дітей та допомагає оволодіти знаннями і вміннями. У грі починається моральний та розумовий розвиток дитини, а головне – становлення особистості.

Структурними компонентами сюжетно-рольової гри є роль, сюжет, зміст, правила, ігрові дії, рольові і реальні стосунки, ігрові предмети і предмети-замінники.

Центральним компонентом гри є роль - спосіб поведінки людей у різноманітних ситуаціях, які відповідають прийнятим у суспільстві нормам.

Дитина може взяти на себе виконання певної ролі, якщо відображена у сюжеті гри сфера дійсності вже знайома їй, оскільки основним джерелом сюжетів ігор є дійсність, ознайомлення з якою є основною умовою її виникнення. Уведення дитини в цю дійсність має відбуватися так, щоб у її центрі стала людина, її діяльність, а в результаті цього ознайомлення виникало позитивне емоційне ставлення до діяльності,

У грі дитина приймає позицію іншої людини і в межах одного сюжету бачить ситуацію їх очима. Виконуючи, наприклад, роль мами, потім - дочки, вона розуміє важливість материнського піклування і слухняності дітей. Завдяки цьому перед нею відкриваються правила поведінки і їх значення для встановлення і підтримання позитивних стосунків з іншими людьми, відбувається усвідомлення необхідності дотримання правил, тобто формується свідоме виконання їх.

Сюжетно-рольова гра допомагає дитині зрозуміти мотиви трудової діяльності дорослих, розкриває їх суспільне значення. На перших порах у виборі ролі переважає її зовнішня привабливість, а у процесі гри розкривається її значущість (дитина розуміє, що вихователь виховує, лікар лікує тощо). Рольова поведінка регулюється правилами, що утворюють центральне ядро ролі, і без дотримання яких гра не відбувається. Дитина діє не так, як їй захочеться, а так, як потрібно відповідно до ЇЇ ролі та ігрової ситуації. Виконуючи роль, вона стримує свої бажання, поступається ними, висловлює моральні оцінки.

Дотримання дитиною правил і свідоме ставлення до них свідчить, наскільки глибоко вона засвоїла відображену у грі сферу соціальної дійсності. Роль надає правилам значущого змісту, актуалізує необхідність діяти згідно з ними, створює можливості контролювання цього процесу. Недотримання правил руйнує гру. Діти краще дотримуються правил у колективних іграх, оскільки їхня діяльність контролюється однолітками.

Упродовж дошкільного дитинства ставлення дитини до правил гри змінюється. Спершу вона легко порушує правила і не помічає, як це роблять інші, оскільки не усвідомлює їх змісту. Потім фіксує порушення правил однолітками і висловлює своє незадоволення цим, пояснює необхідність їх дотримання, спираючись на логіку життєвих зв'язків ("так не буває"). Пізніше вона усвідомлює правила, дотримується їх, пояснюючи це необхідністю. Завдяки цьому вчиться керувати своєю поведінкою.

Для гри потрібне створення уявної ситуації, без якої неможливі її сюжет і зміст. Діти відтворюють сцени сімейного побуту, трудової діяльності і трудових відносин дорослих, відображають епохальні події (космічні польоти, арктичні експедиції тощо). Чим ширша сфера дійсності, з якою доводиться мати справу дитині, тим різноманітніші сюжети ігор. Діти 5-6-ти років граються не тільки в "гості", "сім'ю", "дитячий садок", а й у "будівництво моста", "запуск космічного корабля" тощо.

Із урізноманітненням сюжетів збільшується тривалість ігор: у 3-4-річних дітей вона становить 10-15 хв.; у 4-5-річних - до 40-50 хв.; у старших дошкільників ігри можуть тривати кілька годин, навіть упродовж кількох днів.

Деякі сюжети ігор приваблюють як молодших, так і старших дошкільників ("дитячий садок", "сім'я"). Однак у межах одного сюжету більш різноманітною є гра старших дошкільників. Вони по-різному відтворюють дійсність у межах одного і того самого сюжету.

Діти різних вікових груп під час гри вкладають у сюжет різний зміст. Так,  дітимолодшого дошкільноговіку багаторазово повторюють однакові дії з одними і тими самими предметами, відтворюючи реальні дії дорослих: граючи в "обід", вони ріжуть хліб, варять кашу, миють посуд. Повторення дій - це основний зміст їх ігор. Однак нарізаний хліб до столу лялькам вони ще не подають, зварену кашу не розкладають на тарілки, а посуд миють, коли він ще чистий. Отже, зміст гри молодших дошкільників зводиться лише до дій із предметами.

Ігрові сюжети та роль діти молодшого дошкільного віку ще не планують, вони виникають залежно від того, який предмет потрапить їм під руку: слухавка - гратимуть у лікаря, термометр - буде медсестрою. Через володіння предметом, з яким можна виконувати ігрову дію, нерідко між дітьми виникають конфлікти. Тому часто "на машині їдуть два шофери", "хворого оглядають два лікарі", "обід готують кілька мам". Оволодіння новим предметом зумовлює зміну ролі.

 

Інакше діють у грі діти середнього дошкільного віку. Вони вже не повторюють безперервно свої ігрові дії, а намагаються змінювати їх. Виконують дії не заради дій, а для вияву свого ставлення до іншої людини відповідно до взятої на себе ролі. Їх дії більш згорнуті, ніж у молодших дошкільників. Основним змістом гри стають стосунки між людьми, розгорнуте відтворення яких вчить дітей дотримуватися певних правил. Ознайомлюючись у грі із життям дорослих, діти залучаються до розуміння суспільних функцій людей, правил стосунків між ними.

 

Провідним змістом рольової гри старших дошкільників є дотримання правил відповідно до їх ігрових ролей. Ці ролі вони виконують за допомогою різноманітних ігрових дій. На основі скорочення й узагальнення ігрових дій відбувається перехід до розумових дій. Поступово з'являються уявна гра, коли дитина переходить від гри з реальними ігровими предметами до гри з уявними.

У сюжетно-рольовій грі між дітьми складаються рольові і реальні стосунки. Рольові стосунки зумовлюють вибір і розподіл ролей, виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, вимогах, які регулюють перебіг гри. Часто дитина-лідер нав'язує товаришам нецікаві ролі, обираючи для себе найпривабливішу та ігноруючи бажання інших. Якщо дітям не вдається домовитися про розподіл ролей, то гра розпадається або хтось виходить із неї. Чим старша дитина, тим сильніше вона виражає своє прагнення до спільної з однолітками гри, тим більше згідна виконувати непривабливу роль, тільки щоб гратися разом з ними. Тому їй доводиться стримувати свої бажання, зважати на вимоги інших дітей.

Структура сюжетно-рольової гри значною мірою залежить від реальних стосунків. їх значення при переході дітей від молодшого до середнього та старшого дошкільного віку змінюється. У старшому дошкільному віці домінують ігрові стосунки дітей, підпорядковуючи собі реальні стосунки.

Починаючи гру, розподіляючи ролі, діти ставляться одне до одного не так, як її персонажі, а як товариші. Це ставлення не змінюється і під час гри, коли їм доводиться грати відповідно до своїх ролей. Реальні стосунки часто суперечать ігровим. Чим старша дитина, тим швидше вирішуються конфлікти між рольовими і реальними стосунками на користь реальних. Потреба гратися спільно з однолітками, яка з кожним роком стає все відчутнішою, ставить дитину перед необхідністю вибрати сюжет, розподілити ролі, проконтролювати рольову поведінку партнера, що зумовлює розвиток її комунікативних умінь і навичок.

Під час гри діти використовують різні предмети: іграшки, зменшені копії реальних предметів, якими користуються дорослі (ложечки, лопатки, совочки тощо), предмети-замінники (напівфункціональні предмети). Заміщення, як правило, виникає у проблемній ігровій ситуації; що робити, якщо лялька хоче їсти, а ложечки немає? З допомогою дорослого дитина знаходить предмет-замінник, використовуючи, наприклад, паличку замість ложки. Повне заміщення виникає лише за умови, що дитина називає предмет-замінник відповідно до його нової функції, тобто свідомо наділяє його новим значенням. Основною умовою при цьому є виконання предметом-замінняком тієї самої функції, яка реалізовувалася завдяки використанню основного предмета. Тому ложкою може бути паличка, олівець, навіть термометр. Однак із цією метою не використовується м'яч, оскільки ним неможливо зачерпнути їжу.

Чим старша дитина, тим самостійніше вона вибирає і використовує предмети-замінники, тим частіше зовнішня подібність поступається місцем подібності функціональній, тим більше коло предметів вона заміщує.

Велике значення для розвитку ігрової діяльності мають предмети-атрибути, які допомагають взяти на себе роль, спланувати і розгорнути сюжет, створити ігрову ситуацію. Вони забезпечують зовнішні умови для реалізації ролі, полегшують рольову поведінку: дитина краще виконує роль лікаря, коли вона у білому халаті, шапочці. У старшому дошкільному віці зовнішні атрибути все менш потрібні, оскільки основою гри є уявлення про функції предметів.

 

                                 Консультація для вихователів на тему :

                   «Значення уяви в психічному розвитку дошкільника.

                    Ігри для розвитку уяви дітей різного дошкільного віку».

                                                         Вихователь:  Віра ВОРНА

Неоціненне значення для розвитку особистісної сфери дошкільників – уява. Уява розглядається в широкому психологічному контексті як фактор особистісного зростання, як один з найважливіших проявів психічної діяльності. Уява тісно пов’язана з особистісною сферою дитини. В процесі уяви вступають у взаємодію пізнавальний мотив і особистісний, задіяні емоційні структури, особливо виявляється притаманна дитині єдність афекту і інтелекту, що зайвий раз підкреслює суб’єктивність уяви. В науці психології нараховується більш ніж 40 визначень уяви. На сьогодні визначають уяву як психічний процес, який базується на перетворенні елементів перцептивного, емоційного і абстрактнологічного досвіду індивіда в суб’єктивно нові співвідношення. Це психічний процес по створенню образів предмета або ситуації шляхом перебудови уявлень, які існують в досвіді. Уяву частіш за все розуміють як здатність людини вільно оперувати попередньо набутими враженнями, комбінувати їх, створюючи нові співвідношення. Уява виражається в наступному: 1) в побудові образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності суб’єкта; 2) в створенні програми поведінки, коли проблемна ситуація невизначена; 3) в продукуванні образів, які не програмують, а замінюють діяльність ; 4) створенні образів, які відповідають опису предметів. Уявляти – це означає перетворювати, створювати нове. Причому поняття новизна використовується не лишев соціальному плані, а і в психологічному аспекті. Останнє означає, що образ, як результат уяви, є «новим» в досвіді кожної окремої людини, дитини, суб’єкта уяви, при цьому суспільної значимості він може і немати. Тобто дитина намалювала чудо-квітку, неіснуючу в природі, цей малюнок не є шедевром, не несе в собі цінності для всіх, але в досвіді дитини такий образ чудернацької квітки з’явився вперше, це є особистісне самостійно створене досягнення дитини. Уява — один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входить у будь-який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча продуктивна діяльність (малювання, ліплення, конструювання та ін.) набуває цілеспрямованого характеру. Уява бере безпосередню участь у виникненні передбачень, припущень, коли розв'язується будь-яке завдання. Уява виникає і розвивається в спілкуванні дитини з дорослими і дітьми в різних видах діяльності і, перш за все в грі. Дії дитини з іграшками стають істинно грою тільки за наявності «уявної ситуації», яка робить можливим специфічно ігрове відображення існуючого у дитини соціального досвіду. Початок прояву уяви в грі у дитини пов'язаний з використанням предметів-замінників, а потім включення в гру повністю уявних предметів (коли діти домовляються ─ давай я начебто приїхав на машині). Завдяки уяві виникають різні прості сюжети в грі, їх зміни пов’язані з набуттям безпосереднього життєвого досвіду і опосередкованого соціального. Необхідно поступово переводити гру дитини на стан роботи, спрямовувати уяву дитини на реальний світ. Тоді не буде виникати небезпеки для психічного розвитку дитини вираженої у можливості відчуження дошкільників у світ фантазій і мрій.  Дитяча художня діяльність виконує специфічну роль в розвитку уяви дітей. Вона прямо ставить перед дитиною творчезавдання: придумати, створити, виготовити що-небудь самостійно. Такезавдання сприяє як актуалізації уяви дитини так і її розвитку.  Розвиток уяви проходить в процесі засвоєння дитиною суспільно вироблених і фіксованих у культурі засобів. У дітей дошкільників виділено два рівні розвитку уяви. Причому відмічено два переломні моменти в розвитку уяви. Перший – у дітей молодшої групи, в цьому віці діти вперше починають приймати завдання на спрямовану (керовану, довільну) уяву, підпорядковують її певному завданню і при цьому проявляють певну індивідуальність в продуктивній діяльності. Пояснюється це малою практикою спілкування дітей, відсутністю сюжетних ігор, певній несоціалізованості дітей, коли вони щенеочікують оцінки за свою роботу з боку дорослих, і яка їх щене так сковує, а дає простір для дій. Другий переломний момент настає в старшому дошкільному віці через єдність змісту сумісної діяльності дітей (разом граються, приймають участь у театралізованих виставах, художньо─творчій діяльності тощо). Застигання розвитку творчості спостерігається у п’ятирічок. Наслідком цього є поява шаблонних застиглих ігор (грають так як навчили, для гри є всі необхідні виготовлені промисловим шляхом іграшки). Окрім того малюки стають більш соціалізованими. Нехочуть отримувати негативні оцінки, роблять з оглядкою і вербальним чи невербальним запитанням: «Чи правильно?» ─ тому у старших дошкільників творчість менш проявлена. В цей період особистісноорієнтований підхід і педагогічна підтримка вкрай необхідні для створення підґрунтя розвитку творчої уяви малюків. А на сьомому році життя, коли проходить значне накопичення життєвого досвіду, відкриваються можливості для самостійного рішення завдань і діти інтуїтивно знаходять і починають використовувати новий спосіб – включення – цей період «нахлинає» як творча хвиля на кожну дитину Але нажаль від нас діти йдуть до школи і їх творчість не стає потрібною – знання, оцінки стають більш приоритетними і нажаль може так статися, що більшев житті такого моменту і не настане. На значення уяви в житті маленької дитини вказували практично всі психологи, які вивчали онтогенез психічного розвитку дітей. Уява відіграє величезну роль у вирішенні завдань, з якими дитина стикається в реальній дійсності. Уява відіграє неоціненну роль у пізнанні. Завдяки їй дитина може уявити те, чого небуло в її особистісному досвіді, засвоїти чужий історичний або соціальний досвід. Завдяки уяві здійснюється перехід від пізнання до будь-яких видів творчості. Малюк здатен по розповіді уявити пустелю, або райський сад, не відчуває проблем у вирішенні  тематичних задач – коли в гараж приїхали машини, а потім від’їхали, та завдяки уяві нетещо машини, а велетенські пароплави і літаки стають «керованими» малюками. Також з уявою пов'язаний розвиток емоційнопотребової сфери особистості дошкільника, спрямований на вирішення внутрішніх протиріч, на отримання задоволення. В ході емоційно-пізнавальної діяльності дитина подумки займає певну позицію в ситуаціях які їй пропонуються, здійснює певні уявні дії, програє в ідеальному плані різні варіанти взаємодій з оточуючими і таким чином отримує можливість нетільки заздалегідь уявити, а і пережити суть даної ситуації, а також дій які будуть здійснюватися і передбачати можливість наслідків їх для себе і для інших людей (знайомі вислови ----- коли мама прийде, я їй розкажу все і плакати небуду, а вона мене не лаятиме, я ж ненавмисно чашку розбила, вона ж сама взяла і впала). Уяву визначають як центральне вікове новоутворення. Новоутворення задає для дитини соціальну ситуацію розвитку, яка визначає цілком і повністю ті форми і той шлях, йдучи яким дитина виробляє в собі нові і нові якості особистості, набуваючи їх із соціальної дійсності, як із визначального джерела розвитку, той шлях, на якому соціальнестає індивідуальним. Розвиток новоутворень являє собою вихідний момент для всіх динамічних змін. Дошкільний вік є сенситивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери особистості дитини. В цьому процесі важливу роль відіграє емоційна уява, на основі якої виникають передбачені емоції. Дитина починає уявляти наслідки своїх дій та вчинків, як для себе, так і для інших людей. Лише завдяки уяві вона може уявити біль, страждання іншої дитини, якій зробила боляче навіть пережити ті ж самі емоції, співчувати їй. Емоційна уява дає можливість регулювати свою поведінку, контролювати себе в стосунках з іншими: “Якщо я так зроблю, друг образиться”. Розкриття смислу власної поведінки засобом емоційного передбачення відіграє провідну роль у духовному зростанні дитини, у формуванні у неї моральних почуттів та соціальних форм поведінки (вміння прийти на допомогу, узгодити свої дії з діями товариша, поступитися, тощо). Без емоційної уяви неможерозвинутися емпатія (співчуття), без неї неможна виховувати у дитини доброту, співпереживання. Сила емоційної уяви настільки значима, що за її допомогою можна набагато ефективніше впливати на дитину, уникати небажаної поведінки, ніж за допомогою умовлянь, дорікань, гримання. Таким чином, емоційна уява, передбачені емоції виконують регулюючу функцію в процесі засвоєння дитиною соціальних норм поведінки. Дослідженнями психологів встановлено також, що уява тісно пов'язана з регуляцією самопочуття людини. Вона виконує функцію психологічного захисту особистості від травмуючих і гнітючих впливів, від пригноблюючих емоцій, створюючи (в уяві) такі ситуації, які компенсують невдачі, знімають фрустрацію . Так дитина може позбутись психотравмуючого життєвого впливу через багаторазове варіювання ситуації і гри, доки непозбавиться своїх ”кривдників”. Якщо життєвий конфлікт набуває глибокого або стійкого характеру, діти вдаються до фантазування, створюють сюжет, в якому кривдник шкодує про свій вчинок, або сам потрапляє в біду. Недостатній розвиток уяви призводить до стійких негативних переживань, до нав'язливих страхів, тривожності: у дитини знижується самооцінка, порушуються контакти з навколишніми, виникає почуття самотності, зневіри. Такі діти вже потребують особливої уваги з боку психологів дитячих установ. Узагальнив роль уяви в особистісному зростанні малюка, можна виділити її наступні функції: • гностичну: яка дозволяє уяві знаходити і виражати в образах найбільш суттєві, значимі сторони дійсності; • прогностичну: продукт уяви являється метою, до якої спрямована діяльність; • комунікативна: створення продукту творчої уяви передбачає спілкування (або в процесі створення, або при оцінці кінцевого результату, так як будь-яка творча діяльність спрямована на людей); • захисна, яка дозволяє регулювати емоційні стани (задовольняти в якійсь мірі потреби, знімати напругу). Таким чином, розвиток уяви в дошкільному віці тісно пов'язаний як з формуванням пізнавальних здібностей дитини, її загальним інтелектуальним розвитком, так і зі становленням її особистості, її морального самопочуття.

Молодший дошкільний вік

1. Гра «Веселий гном». Дорослий малює гнома із торбинкою в руках (можна використати зображення іншого персонажа). А потім пропонує дитині уважно подивитись на малюнок, розповісти, що на ньому зображено. Далі пропонуємо дитині разом пофантазувати та уявити, що може знаходитись у гнома в торбинці.

2. Гра «У що з цим можна грати?». Пропонуємо дитині уважно розглянути підібрані вами предмети і придумати, чим вони можуть бути, замість якого реального предмету використовуються. Наприклад, паличка може бути термометром, ключиком, ложкою тощо. Доречно проводити гру у вигляді змагання: хто назве більше. Дитині можна запропонувати пограти і в протилежну гру: які предмети можна використовувати замість ложечки для ляльки, замість машини, ліжка та ін.

Середній дошкільний вік  

1. Вправа «Відгадай загадку». Діти люблять відгадувати загадки. І це заняття приносить їм не лише задоволення, але й цілком визначену користь. Загадки розвивають логічне мислення, а також уяву.

2. Гра «Чи таке буває?». Запропонуйте дитині послухати речення чи невеличкі ситуації та визначити: реальні вони чи вигадані. Наприклад, «Вода гріється в чайнику», «Всі дерева ростуть корінням до сонця», «Дощ крапає з землі на небо» тощо. Після того, як дитина визначить реальність ситуації, попросіть її уявити що було б коли нереальні ситуації стались насправді. Наприклад, якими б росли дерева, якщо вони росли б догори корінням.

Старший дошкільний вік

1. Гра «Корова». Попросіть дитину без слів зобразити якійсь предмет чи відтворити ситуацію. Наприклад, кішка, ведмідь, праска, малювання, гра на музичному інструменті та ін.

 

2. Гра «Сонячні тваринки». Розкладіть перед дитиною зображення тварин та попросіть уявити, що сонечко перетворило цих тваринок на сонячних. Запропонуйте дитині відповісти на запитання: Чим харчується сонячна тваринка? Де вона живе? З ким товаришує? Що більш за все полюбляє робити? Чи можна її приручити? та подібні. Потім можна попросити дитину намалювати сонячну тварину чи зробити цілу виставку «Наші сонячні друзі».

Організація роботи з батьками в логопедичній групі

Вчитель-логопед: Власова Т.С.

Сім’я та дошкільний навчальний заклад– два важливі, тісно взаємопов’язані між собою інститути соціалізації дитини, в яких відбувається становлення та формування повноцінної гармонійної особистості. У ст. 8 Закону України „Про дошкільну освіту” [3] зазначається, що сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити відповідну освіту її в сім’ї. Також наголошено, що відвідування дитиною дошкільного навчального закладу не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі, адже батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання та навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Вибір можливих форм та видів спільної роботи залежить від багатьох чинників: життєвої компетенції батьків, їх соціального та освітнього рівня, бажання співпрацювати. Умовно можна виділити такі основні форми роботи вчителя-логопеда з батьками: індивідуальні, групові, колективні та масові.

Індивідуальні форми роботи здійснюються шляхом безпосереднього спілкування з батьками однієї дитини: виконання батьками завдань за зошитами індивідуальної роботи з дітьми, проведення бесід, консультацій для батьків, перегляд батьками індивідуальних занять учителя-логопеда, заповнення зошита взаємозв’язку.

Групові форми роботи проводяться з батьками у межах даної логопедичної групи: оформлення стендів для батьків, виготовлення папок-пересувок „Педагогічна вітальня”, „Навчаємося разом”, „Учитель-логопед рекомендує”, створення бібліотечки дитячої та спеціальної логопедичної літератури, спільна підготовка до свят, проведення екскурсій (педагоги, батьки, діти), допомога батьків у підборі матеріалу для виготовлення логопедичних альбомів і наочних посібників, виготовлення скриньок запитань, проведення анкетування, батьківських зборів, відкритих підгрупових та фронтальних занять, організація дискусій, фоно- та ігротеки (обмін дисками з аудіофайлами та розвивальними іграми), створення усного батьківського журналу, організація вечорів запитань та відповідей, проведення спільних занять „Батьки – діти”.

Учитель-логопед розповідає про важливість закріплення набутих мовленнєвих умінь та навичок у домашніх умовах, для чого слугують зошити для індивідуальної роботи, у яких пропонуються багатоваріативні ігри з мовленнєвими завданнями та ігрові вправи. Вчитель-логопед пояснює мету та способи виконання домашніх завдань, повідомляє, на що саме слід звертати увагу вдома, наголошує на важливості активної участі батьків у оформленні зошита дитини, виготовлення разом із нею потрібного дидактичного матеріалу. Коли безпосереднє спілкування з батьками утруднене в силу певних обставин (сімейних, робочих моментів тощо) через зошит взаємозв’язку встановлюється письмовий зв’язок із батьками. У процесі індивідуальних бесід учитель-логопед розповідає про особливості мовленнєвого розвитку дитини, її сильні та слабкі сторони, пропонує прослухати аудіозаписи відповідей дошкільника, звертає увагу на можливі труднощі у процесі корекційного навчання, нагадує про важливість виконання домашніх завдань за зошитом для індивідуальної роботи.

Отже, залучення батьків до спільного корекційного процесу передбачає: - єдність вимог до дитини; - відповідальність за виконання домашніх завдань; - постійне введення поставлених дітям звуків у мовлення; - активну участь у всіх заходах для батьків. Таким чином, ефективність корекційної роботи з виправлення мовленнєвих вад, гармонійний розвиток дитячої особистості багато в чому залежить від творчого співробітництва вчителя-логопеда з батьками, від вміло налагоджених професійних та особистісних відносин, чіткого та свідомого розуміння поставлених навчальновиховних і корекційно-розвивальних завдань. Тільки за умови активної та свідомої допомоги батьків молодшому дошкільнику із ЗНМ ефективність логопедичного впливу буде повнішою, глибшою та успішнішою.

Спільна праця дітей та батьків на подолання труднощів не повинна бути рутиною і нудною, саме тому пропоную серію воркшопів для батьків та дітей. Стаття на дану тему опублікована з збірнику тез  Всеукраїнської  науково-практичній конференції "Класичні та інноваційні підходи у роботі вихователя сучасного закладу дошкільної освіти".

Крім того, зважаючи на дистанційність освіти, на обмеженість спілкування з батьками, використовуємо в роботі з батьками нові форми роботи онлайн зустрічі в ZOOM, Viber.

 

Консультація  для педагогів на тему:

«Як сформувати емоційну сприйнятливість у дітей раннього віку».

                                                         Вихователь: Коваленко Т.Л.

Дитина народжується з потенціалом емоційної синзитивності, емоційної пам’яті , емоційної обробки та емоційного навчання Ці вроджені компоненти формують емоційний інтелект. Якщо впродовж дошкільного дитинства особистість набуває негативних емоційних звичок, рівень її емоційного інтелекту знижується.

Для розвитку емоційної сфери. Формування емоційної культури. Та основ емоційного інтелекту дітей створюють центри 6емоційного розвитку, наприклад він може називатись «Емоційні намистинки для маленької дитинки» .Вона вчиться бути господарем свого життя – не  дозволяти своїм емоціям, особливо негативним, управляти словами, думками, вчинками.

Центр будується на таких принципах:

-         активності і динамічності (педагоги і самі дошкільники можуть змінювати середовище, збагачувати його розвивальний потенціал);

-         гнучкого зонування  (дошкільники маю змогу одночасно займатись різними видами діяльності, не зважаючи одне на одного);

-         поліфункціональності (посібники можна використовувати з різною метою);

-         доступності (панно, посібники, дидактичні матеріали розміщені зручно і доступно для користування дітям);

-         збалансованості (забезпечує баланс між колективною та індивідуальною

діяльністю дітей);

 

Важливо знати такі терміни:

Емоційний інтелект – це здатність людини сприймати та виражати емоції, посилювати мислення за допомогою емоцій, розуміти емоції та управляти ними.

Емоційна компетентність – це інтегральна властивість  людини , сукупність знань, умінь і навичок, що дає змогу приймати адекватні рішення та діяти на основі інтелектуального оброблення зовнішньої та внутрішньої емоційної інформації, яку надає емоційний інтелект.

 

 

 

 

 

Способи використання та структура

 

Простір центру – багатофункціональний. Вихователь проводить в нім комплексні заняття, ігри, спрямовані на :

-         формування основ емоційного інтелекту та емоційної компетентності;

-         розвиток емоційної пам’яті;

-         збагачення емоційного словника.

Три умовні зони центру:

-         формування уявлень;

-         розширення уявлень;

-         закріплення та вдосконалення знань, умінь, навичок .

Опис посібників центру «Парасолька емоцій».

Мета:навчити визначати емоційний стан людини, закріплювати вміння передаватиемоції за допомогою міміки, співвідносити графічне зображення(піктограму) з емоцією.

Матеріал: парасолька з підвішеними дзеркальцями, на зворотному боці яких зображенні піктограми емоцій.             

                                       Хід.

Вихователь обертає навколо себе парасольку. Діти ховаються під неї. Коли парасолька зупиняється, дитина уважно розглядає піктограми. Потім повертає дзеркальце і  і дивлячись на нього , зображає цю емоцію.

Опис гри для роботи в центрі «Карусель».

Мета: навчати визначати та називати і зображувати за допомогою міміки емоції.

Матеріали: Карусель.

                                     Хід.

Педагог пропонує 3  дітям зайняти місця на каруселі. Із рештою дітей оберає      емоцію. Усі промовляють:

Карусель крутись, крутись, емоція радості(страху) тощо з’явись.

На ці слова діти ,які сиділи на каруселі зображують названу емоцію А решта дітей із вихователем вибирають того, хто   зробив це найкраще.

Консультація для педагогів на тему:

Дотримання вимог Санітарного регламенту

працівниками груп дошкільного навчального закладу

Вихователь-методист Мацур Б.В.

1.Санітарно-гігієнічні вимоги до влаштування території.

Для озеленення території забороняється використовувати рослини з колючками. Пісочниці повинні бути огороджені бортиками. На ніч пісочниці потрібно закривати. Заміна піску проводиться не рідше одного разу на рік. Щоденно перед грою пісок перемішується, зволожується, перекопується. Територію майданчика потрібно прибирати 2 рази на день, вранці до приходу дітей та у разі забруднення (за відсутності дітей). Влітку прибирання треба супроводжувати поливом зі шланга (2р.) і зволожуванням долівки тіньових навісів.

2.Санітарно-гігієнічні вимоги до освітлення.

Для запобігання перегріванню приміщень необхідно передбачати різні види захисту. Штори на вікнах у групах не повинні зменшувати рівень природного освітлення. Не допускається звисання штор, ламбрекенів нижче верхнього краю вікна. Мити вікна необхідно не рідше 3 разів на рік. Кімнатні рослини розміщувати на підставках висотою до 70 см. У приміщеннях з перебуванням дітей встановлювати розетки, що закриваються.

3.Вимоги щодо водопостачання.

Приміщення закладу повинні бути забезпечені холодною і гарячою проточною водою з установленням кранів-змішувачів. Температура гарячої води повинна бути не нижче 37 градусів та не вище 60 градусів. Кожна дитина за потреби повинна отримати кип’ячену воду в індивідуальній чашці. Опалювальні прилади повинні бути огороджені дерев’яними решітками, що знімаються.

4.Повітряно-тепловий режим.

Оптимальною температурою у групі є +19-23градуси. У музичному залі - +18-19градусів. Кімнатні термометри мають бути розміщені на внутрішній поверхні кожного приміщення, де перебувають діти, на рівні 0,8-1,2 м залежно від зросту дітей. Наскрізне провітрювання проводиться кожні 2 години з тривалістю не менше 10 хвилин. У  спальнях наскрізне провітрювання здійснюється до та після сну дітей. У холодну пору року провітрювання закінчують не пізніше ніж за 30 хвилин до приходу дітей і за 30 хв. до сну. Під час сну забезпечують доступ свіжого повітря з одного боку приміщення, але за 30хв. до підйому дітей його припиняють. Під час провітрювання допускається зниження температури у групі до +19 градусів (4-5років), +18 (старше 5 років). У теплу пору року в приміщення забезпечується широкий доступ свіжого повітря за відсутності протягів.

Прогулянки на відкритому повітрі потрібно проводити не рідше 2 разів на день. Оптимальний час перебування дітей на відкритому повітрі – 3,5-4години на день з достатньою руховою активністю. Прогулянки на вулиці дозволяється проводити при температурі повітря не нижче -16градусів.

 

5.Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання приміщень та обладнання.

Обладнання у групах закладу повинно відповідати зросту та віку дітей. Меблі повинні бути світлих тонів, матові, переважно без блиску. Столи для занять бажано встановлювати на відстані 1м. від вікна, так, щоб світло падало на робочу поверхню зліва. Відстань між рядами  та дошкою повинна бути 2.5-3.0м. Ліжко повинно бути промарковане однаково з постільною білизною, рушником, шафою у роздягальні. При розміщенні ліжок повинна бути дотримана відстань до опалювальних приладів-20см, відстань між узголів’ями двох ліжок – 30см, між боковими сторонами – від 65см. Кожне спальне місце забезпечується 2 ковдрами, 3 комплектами постільної білизни, 2 чохлами на матрац, покривалом. Постільна білизна повинна бути промаркована з ножного краю. Заміна постільної білизни здійснюється не рідше одного разу на тиждень за графіком заміни білизни (у пральні). Брудна білизна до пральні доставляється у мішках з тканини (2шари) з маркуванням «брудна білизна». Чиста білизна транспортується до групи у мішках з тканини з маркуванням «чиста білизна». Щотижня під час генерального прибирання спальні при відкритих вікнах необхідно на ліжках провітрювати матраци, подушки, ковдри, а також один раз на місяць виносити їх на свіже повітря. Санітарний одяг необхідно зберігати на вішалці поруч з буфетною. Для персоналу повинно бути не менше 3 комплектів санітарного одягу  на одного працівника (зберігається біля буфетної, халати для прибирання туалетів зберігаються в туалеті). Підлогу потрібно мити два рази на день (після обіду та наприкінці дня). Спальні миють після сну. Меблі, шафи, обладнання щодня протирають гарячою водою з милом. Зали для музичних та фізкультурних занять необхідно провітрювати після кожного заняття і щодня, а за потреби – частіше, а також здійснювати вологе прибирання. Генеральне прибирання приміщень проводиться один раз на тиждень (наприкінці) з використанням мийних засобів та один раз на місяць з використанням дезінфекційних засобів. Підлогу, умивальники, раковини, унітази тощо в туалетних кімнатах, умивальнях, буфетних необхідно мити два рази на день з використанням мийних засобів, з них останній раз після залишення дітьми садка з використанням дезінфекційних засобів.

Іграшки миють гарячою водою з милом або 2%розчином питної соди наприкінці дня з наступним полосканням під проточною водою та сушінням на відкритому повітрі або на столах. М’яконабивні іграшки дезінфікують бактерицидними лампами. Під час карантину іграшки обробляють дезінфекційними засобами. Ємності та щітки для миття іграшок повинні бути промарковані та зберігатися у групових осередках.

Килими щодня підлягають чистці пилососом, один раз на місяць їх слід вибивати на вулиці і протирати вологою щіткою.

Щоденні медичні огляди дітей здійснюються медичним персоналом ДНЗ.

До дітей, які часто хворіють, належать діти, які протягом року гостро хворіли: 6 і більше разів віком 1-2 роки, 5 і більше разів у віці 3 роки; 4 і більше разів у віці 4-5 років; більше 3 разів – 6 років і старше.

6.Вимоги до розпорядку дня і навчання, рухової активності дітей.

Ранкове приймання дітей до закладу щодня проводить вихователь . Здійснюється обов’язкове опитування батьків стосовно стану здоров’я дитини  та візуально визначається стан здоров’я (шкірні покрови, нежить тощо). За потреби проводиться термометрія та огляд зіва. До використання чисті шпателі та термометри повинні зберігатись у чистому сухому промаркованому посуді «чисті термометри», «чисті шпателі». Після використання їх збирають у посуд з маркуванням «для дезінфекції термометрів», «для обробки шпателів».

Після перенесеного інфекційного захворювання приймання дітей до ДНЗ дозволяється за наявності медичної довідки. Діти після тимчасової відсутності у закладі з інших причин приймаються без медичних довідок за умови відсутності явних ознак захворювання. Щодня у дітей раннього віку повинен контролюватись характер випорожнень.

Для дітей віком від 1,5 року і старше організовують однократний денний сон тривалістю до 3 годин. У розпорядку дня дітей дошкільного віку не менше 4 годин відводиться на діяльність, не пов’язану з навчальним навантаженням.

7.Санітарно-гігієнічні вимоги до організації фізичного виховання

Фізичне виховання дітей включає в себе ранкову гімнастику, гімнастику пробудження, заняття фізичною культурою, рухливі ігри та ігри спортивного характеру, загартування, фізкультурні хвилинки під час занять, фізкультурні паузи між заняттями, фізкультурні комплекси під час прогулянки.

 

Оптимальний щоденний обсяг рухової активності дітей  раннього віку повинен бути не менше 3 годин, для дітей віком 3-4роки – 4 години, 5-6років -5годин. Під час прогулянок оптимальна тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку повинна складати 20-35 хвилин, для дітей віком 3-4 роки 35-45хв., 5-6років – 45-60хв. У кожної дитини має бути спортивна форма з мішечком для її зберігання.

 

«Економіка для дошкільнят».

 

Вихователь: Андреюк Ю.С.

Невід’ємною складовою соціалізації сучасної дитини є формування її економічної грамотності. З метою полегшення процесу соціалізації дітей, розширення їхніх знань про життя сучасного суспільства, планомірного введення дошкільників у світ економічних уявлень передусім в групах дошкільного закладу потрібно створити відповідне розвивальне предметно-ігрове середовище. Основними його компонентами є:

·        економічна ігротека;

·        пізнавальна зона;

·        тематична бібліотека.

В економічній ігротеці для роботи з дошкільниками повинні бути різні види ігор, як-от:

·        д/г на тему «Професії людей»;

·        настільно-друковані ігри «Кому що потрібно для роботи», «Граємо в професії», «Доміно», «Моя перша покупка», «Суперспоживач»;

·        сюжетно-рольові ігри «Будівельники», «Лікарня», «Аптека», «Міні-маркет», «Перукарня».

У пізнавальній зоні вихователі можуть розмістити такі дидактичні матеріали:

·        скринька власних заощаджень вихованців;

·        карти-схеми «Ланцюжок виробників», «Потреби людини»;

·        карта України з умовними позначеннями економічних і природних ресурсів;

·        таблиця «Знайди економіку в казці»;

·        театр–набір ляльок-персонажів, що разом із дошкільниками засвоюватимуть основи фінансової грамотнотності.

В тематичній бібліотеці повинні бути зібрання книжкових видань, що прямо чи опосередковано пов’язані з темою соціально-економічного виховання дошкільників.

До системи заходів з економічного виховання залучаємо дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку, використовуючи при цьому різні форми організації їх життєдіяльності. Так, у роботі з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку переважають ігрові методи, зокрема дидактичні ігри економічного спрямування, а зі старшими дошкільниками проводимо тематичні заняття з економіки.

Важливо зазначити, що роботу з соціально-економічного виховання слід упроваджувати в освітній процес не фрагментарно, а системно, що передбачає поступовий перехід від засвоєння найпростіших до складніших понять.

Під час вивчення нових слів та складних термінів слід активно використовувати технологію мнемотехніки. Відомі дітям казкові сюжети змінюємо так, аби вони розгорталися перед дошкільниками як проблемні економічні ситуації. Це сприяє розвитку логіки та комунікативних здібностей дітей.

Засвоїти складні економічні поняття дітям допомагають казкові персонажі, які є частими гостями на заняттях. З огляду на досвід можемо стверджуати, що в кожній казці наявний «економічний» підтекст.

Залежно від поставлених навчальних та розвивальних завдань ми обираємо відповідний вид діяльності дошкільників – ігрова, трудова чи художньо-продуктивна.

Скажімо, засвоєння знань зі сфери фінансів, зокрема ознайомлення з поняттями «гроші», «ціна», «вартість», «обмін», «продаж» тощо, ефективніше відбувається під час проведення дидактичних, настільно-друкованих та сюжетно-рольових ігор. Тоді як усвідомлення того , чому слід поважати результати праці людей, діти найуспішніше застосовують у процесі трудової та різних видів художньо-продуктивної діяльності.

Найефективнішими щодо соціально-економічної освіти є такі форми роботи з дітьми, як-от:

·        тематичні заняття різних видів;

·        екскурсії;

·        дидактичні та сюжетно-рольові ігри;

·        ігрові імпровізації;

·        ігри – стратегії;

·        презентації індивідуальних проектів;

·        драматизація казок;

·        художньо-продуктивна діяльність.

У цікавій формі можна організовувати для дітей заняття-подорожі, заняття екскурсії, заняття-бесіди, економічні вікторини тощо.

На різних етапах формування економічної обізнаності дошкільників заняття з дітьми має різну структуру. Основними його структурними частинами є такі:

·        вступ – підготовка до сприймання матеріалу;

·        термінологічна частина – розкриття основних понять, які будуть використані на занятті;

·        ігрова апробація матеріалу – для молодших дошкільників – переважно дидактичні ігри;

-         для дітей середньго дошкільного віку – ситуативні ігри;

-         для старших дошкільників – сюжетно-рольові ігри;

·        варіативна частина – проведення різних форм роботи з дітьми на вибір вихователя : завдання з образотворчої діяльності, вправи на формування математичних уявлкень, ознайомлення з довкіллям;

·        заключна частина – підбиття підсумків, оголошення домашнього завдання.

Відомо, що через гру дошкільник освоює та пізнає світ. Під час гри діти наслідують форми суспільних відносин людей. Під час різних ігор вони обмінюються іграшками чи іншими предметами, продають їх, купують, працюють з ними, тим самим збагачуючи власний економічний досвід.

Дидактичні, настільно-дидактичні та сюжетно-рольові ігри можна систематизувати за такими темами:

·        Моя сім’я;

·        Товар;

·        Гроші;

·        Моє місто;

·        Моя країна;

·        Ресурси.

Отже, особливу увагу звертаємо на роль дитини в економічних процесах, що відбуваються в родині. При цьому вкрай важливо, щоб дошкільник усвідомив себе не лише членом сім’ї, родини, а й суспільства, громадянином своєї держави; щоб він зрозумів залежність між своєю поведінкою та її можливими наслідками для власної родини та держави в цілому.

Консультація  для  педагогів  на  тему:

«Організація  моніторингу  сформованості  основних  компетенцій  дошкільників»

Вихователь-методист  Мацур Б.В.

           Міністерством  освіти і науки  України, на  виконання  статті 22 Закону  України  «Про  дошкільну  освіту»  про  обов’язкове  виконання  дошкільними  закладами  державних  вимог  до  рівня  розвиненості  та  вихованості  дитини  дошкільного  віку  визначених  Базовим  компонентом  дошкільної  освіти  було  створено  робочу  групу  з  розроблення  критеріїв  визначення  рівня  розвитку  дитини. Робочою  групою  проведено  відповідну  роботу  та  взято  кваліметричний  підхід  до  організації  освітнього  моніторингу  оцінювання  якісних  показників  за  методикою  доктора  педагогічних  наук Єльникової Г.В. Електронний  варіант  кваліметричної  моделі  розміщено  на  офіційному  сайті  МОНУ.

          Якість  дошкільної  освіти  визначається  за  численними  параметрами, основними з яких є цілісний  гармонійний  розвиток  дитини  та  її  готовність  до  наступної  ланки  освіти. Факторами  оцінювання є зміст  освітніх  ліній Базового  компонента, що  містять  кінцевий  результат  набутих  компетенцій: фізичний розвиток й здоров’я  дитини  (біологічна  зрілість, здоров’язбережувальна компетенція, особистісно-оцінна  компетенція), соціальний  розвиток  (родинно-побутова  компетенція, соціально-комунікативна  компетенція), природничо-екологічний  (природничо-екологічна  компетенція), предметно-практична  діяльність та  художньо-естетичний  розвиток  (предметно-практична  компетенція, художньо-продуктивна), ігрова  діяльність (ігрова  компетенція), сенсорно-пізнавальний  розвиток (сенсорно-пізнавальна  компетенція, математична), мовленнєвий  розвиток  (комунікативна компетенція, мовленнєва).

      Кожен  фактор  містить  критерії, що  відповідають  тим  видам  компетенцій, яких  набувають  діти.  Кваліметрична  модель  містить  фактори, критерії і показники  такого  оцінювання. Кваліметрія – це  наука  про  методи  кількісного  оцінювання  якості  (від  латинського  «квалі» - якість  та  древньогрецького  «метріо» - вимірювати). Кваліметрична  модель  містить  протокол  оцінювання  рівня  розвитку  дитини  на  кожну  компетенцію  (10 запитань, потрібно  підкреслити  бали – 0,4, 0,2, 0), кваліметричну  модель  оцінювання  рівня  розвитку  дитини, діаграму з показниками  невикористаних  резервів, портрет  розвитку  дитини. Оцінювання  слід  проводити  на  початку і в кінці  навчального  року.

 

 

Критерії  оцінювання  рівня  сформованості  компетенції:

4 – 3,6 бали – компетенція  сформована в повній  мірі;

3,5 – 2,6 бали – компетенція  сформована в достатній  мірі;

2,5 – 1,6 бали – компетенція  сформована  посередньо;

1,5 – 0,6 бали – компетенція  сформована  мінімально;

0 балів – компетенція  не  сформована.

 

Консультація  для педагогів  на  тему:

 Обласний  науково-методичний  проект

«Освітні  стратегії  соціалізації  особистості  громадянського  суспільства»

Вихователь-методист  Мацур Б.В.

Завдання  навчального  закладу – виховання  громадянина  з  високим  рівнем  громадянської  свідомості,  патріотизму,  активності,  поваги  до  прав  і  свобод  демократичного  суспільства.

Людина  повинна  брати  активну  участь  у  справах  суспільства  і  держави  на  засадах  глибокого  усвідомлення  своїх  прав  і  обовязків,  себе  як  повноправного  члена  суспільства.

Орієнтація  на  відродження  національної  гідності,  патріотизму  й  громадянської  зрілості  особистості,  що  включає  освіченість,  гуманізм,  духовність,  діловитість,  активну  позицію  кожної  людини,  її  самореалізацію  у  матеріальній  і  духовній  сферах  суспільного  життя,  дотримання  конституційних  норм.

 

Термін  «соціалізація»  означає  накопичення  людиною  соціального  досвіду  та  відтворення  його  у  своїй  життєдіяльності.

 

Найважливішим  періодом  соціалізації  є  дошкільний  і  шкільний  вік,  коли  дитина  не  лише  набуває  знання,  формує  світогляд,  але  й  отримує  навички  самоконтролю,  взаємодії  з  колективом,  уміння  вирішувати  складні  життєві  ситуації.  У  освітньому  процесі  відбувається  самовдосконалення  особистості.  Це,  насамперед,  потреба  у  самоствердженні  та  самореалізації.

Складовими  процесу  соціалізації  є:

-підготовка  до  суспільного  життя  (засвоєння  навичок  демократичної  культури,  виконання  громадянських  обовязків,  взяття  відповідальності  за  себе,  родину,  суспільство);

-опанування  загальнолюдською  і  національною  культурою  (формування  світогляду,  опанування  таких  соціальних  навичок  як  терпимість  щодо  соціальних,  етнічних,  релігійних,  статевих  розбіжностей,  шанування  прав  і  свобод  людини,  навичок  співробітництва,  позитивного  розвязання  конфліктів);

-соціально-політична  адаптація  (розвиток  навичок  спілкування,  культури,  комунікацій,  самопізнання,  самооцінки,  самовизначення,  адекватної  оцінки  світу,  політичної  ситуації);

-соціально-професійна  орієнтація  (усвідомлений  вибір  життєвих  стратегій,  реалізація  прав  і  можливостей  шляхом  самовиховання,  самовизначення,  самооцінки  інтересів,  мотивації  майбутнього  соціального  та  професійного  розвитку).

 

Головна  мета  проекту:

визначення  освітніх  стратегій  соціалізації  особистості,  розробка  показників  соціального  розвитку  дітей  різних  вікових  груп,  удосконалення  системи  психолого-педагогічного  супроводу  як  важливого  чинника  процесу  соціалізації.

Основні  завдання  проекту:

1.Аналіз  наукової  літератури  з  проблеми,  визначення  освітніх  стратегій  соціалізації  особистості  у  навчально-виховному  процесі.

2.Відбір  пакету  методів  і  методик  діагностики  соціального  портрету  дітей  різних  вікових  груп.

3.Створення  «банку  інформації»  відповідно  до  теми.

4.Упровадження  гнучкої  системи  організації  навчального  процесу,  що  відповідає  сучасним  тенденціям.

5.Розробка  та  впровадження  моделей  розвиткового  освітнього  середовища,  що  сприяє  процесу  соціалізації.

6.Підготовка  педагогів  області  до  впровадження  основних  ідей  проекту  шляхом  удосконалення  системи  курсової  підготовки  та  активізації  методичної  роботи  у  регіоні.

7.Розробка  рекомендацій,  спрямованих  на  самоосвіту,  створення  можливостей  для  особистісного  та  професійного  зростання  педагогічних  працівників.

Ефективність  соціалізації  дітей  зростає  за  умови:

-педагогізації  середовища,  взаємодії  з  громадськістю,  створення  позитивного  іміджу  закладу,  педагога;

-підвищення  рівня  культури  учасників  освітнього  процесу,  забезпечення  психолого-педагогічного  супроводу  соціалізації  дітей  різного  віку;

-створення  розвиткового  освітнього  простору  навчального  закладу  для  врахування  індивідуальних  особливостей  і  можливостей  самореалізації  дітей;

-використання  інноваційних  освітніх  технологій;

-упровадження  нових  методів  контролю  знань  та  оцінювання  для  формування  навичок  рефлексії  та  розвитку  оцінної  складової  самосвідомості  дітей;

-розширення  рольового  простору  кожної  дитини  шляхом  залучення  її  до  системи  суспільно  корисних  справ;

-актуалізації  підготовки  дітей  до  вибору  майбутньої  професії;

-використання  методів  педагогічної  корекції  для  вирішення  актуальних  проблем  педагогів;

-гуманізації  міжособистісних  стосунків,  створення  позитивного  мікроклімату;

-аналізу,  узагальнення  та  впровадження  педагогічного  досвіду;

 

Підготовчий  етап  роботи  над  проектом  (2015-2016н.р.)

Конкретизація  проблеми  на  рівні  регіонів  та  окремих  педагогічних  колективів,  планування  роботи  творчих  груп,  створення  «банку  інформації»  з  питань  соціалізації  та  розвитку  соціальних  компетенцій  дітей,  визначення  основних  показників  для  системного  відстеження,  діагностика  рівня  готовності  колективів  для  роботи  над  проблемою,  організація  роботи  психолого-педагогічних  семінарів  з  проблеми  соціалізації  дітей.

 

Критерії  оцінки  соціальних  якостей  учнів  початкових  класів

 

1.Товариство – наявність  друзів,  добровільна  участь  у  колективних  заняттях,  прагнення  поділитися  своїми  радощами  з  друзями,  безкорислива  допомога  іншим.

2.Повага  до  старших – ввічливість,  слухняність,  надання  посильної  допомоги  дорослим.

3.Доброта – доброзичливість,  турботливе  ставлення  до  молодших,  готовність  поділитися  іграшками,  любов  до  тварин.

4.Чесність – щирість,  правдивість,  звичка  не  брати  без  дозволу  чужі  речі,  визнання  своїх  помилок,  виконання  обіцянок.

5.Працелюбність – сумлінне  навчання,  виконання  обовязків  з  домашнього  господарювання,  активна  участь  у  суспільно  корисній  праці.

6.Бережливість – охайний  зовнішній  вигляд,  порядок  в  особистих  речах,  дбайливе  ставлення  до  майна.

7.Дисциплінованість – старанність,  дотримання  правил  поведінки.

8.Допитливість – інтерес  до  всього  нового,  невідомого,  звернення  із  запитаннями  до  оточуючих,  любов  до  читання.

9.Прагнення  бути  сильним,  спритним -  дотримання  режиму  дня  та  правил  особистої  гігієни,  щоденна  зарядка,  активна участь  у  змаганнях.

 

 

Консультація  для  педагогів  на  тему:

  Обласний  науково-методичний  проект

«Освітні  стратегії  соціалізації  особистості  громадянського  суспільства»

Вихователь-методист  Мацур Б.В.

Завдання  навчального  закладу – виховання  громадянина  з  високим  рівнем  громадянської  свідомості,  патріотизму,  активності,  поваги  до  прав  і  свобод  демократичного  суспільства.

Людина  повинна  брати  активну  участь  у  справах  суспільства  і  держави  на  засадах  глибокого  усвідомлення  своїх  прав  і  обовязків,  себе  як  повноправного  члена  суспільства.

Орієнтація  на  відродження  національної  гідності,  патріотизму  й  громадянської  зрілості  особистості,  що  включає  освіченість,  гуманізм,  духовність,  діловитість,  активну  позицію  кожної  людини,  її  самореалізацію  у  матеріальній  і  духовній  сферах  суспільного  життя,  дотримання  конституційних  норм.

 

Термін  «соціалізація»  означає  накопичення  людиною  соціального  досвіду  та  відтворення  його  у  своїй  життєдіяльності.

 

Найважливішим  періодом  соціалізації  є  дошкільний  і  шкільний  вік,  коли  дитина  не  лише  набуває  знання,  формує  світогляд,  але  й  отримує  навички  самоконтролю,  взаємодії  з  колективом,  уміння  вирішувати  складні  життєві  ситуації.  У  освітньому  процесі  відбувається  самовдосконалення  особистості.  Це,  насамперед,  потреба  у  самоствердженні  та  самореалізації.

Складовими  процесу  соціалізації  є:

-підготовка  до  суспільного  життя  (засвоєння  навичок  демократичної  культури,  виконання  громадянських  обовязків,  взяття  відповідальності  за  себе,  родину,  суспільство);

-опанування  загальнолюдською  і  національною  культурою  (формування  світогляду,  опанування  таких  соціальних  навичок  як  терпимість  щодо  соціальних,  етнічних,  релігійних,  статевих  розбіжностей,  шанування  прав  і  свобод  людини,  навичок  співробітництва,  позитивного  розвязання  конфліктів);

-соціально-політична  адаптація  (розвиток  навичок  спілкування,  культури,  комунікацій,  самопізнання,  самооцінки,  самовизначення,  адекватної  оцінки  світу,  політичної  ситуації);

-соціально-професійна  орієнтація  (усвідомлений  вибір  життєвих  стратегій,  реалізація  прав  і  можливостей  шляхом  самовиховання,  самовизначення,  самооцінки  інтересів,  мотивації  майбутнього  соціального  та  професійного  розвитку).

 

Головна  мета  проекту:

визначення  освітніх  стратегій  соціалізації  особистості,  розробка  показників  соціального  розвитку  дітей  різних  вікових  груп,  удосконалення  системи  психолого-педагогічного  супроводу  як  важливого  чинника  процесу  соціалізації.

Основні  завдання  проекту:

1.Аналіз  наукової  літератури  з  проблеми,  визначення  освітніх  стратегій  соціалізації  особистості  у  навчально-виховному  процесі.

2.Відбір  пакету  методів  і  методик  діагностики  соціального  портрету  дітей  різних  вікових  груп.

3.Створення  «банку  інформації»  відповідно  до  теми.

4.Упровадження  гнучкої  системи  організації  навчального  процесу,  що  відповідає  сучасним  тенденціям.

5.Розробка  та  впровадження  моделей  розвиткового  освітнього  середовища,  що  сприяє  процесу  соціалізації.

6.Підготовка  педагогів  області  до  впровадження  основних  ідей  проекту  шляхом  удосконалення  системи  курсової  підготовки  та  активізації  методичної  роботи  у  регіоні.

7.Розробка  рекомендацій,  спрямованих  на  самоосвіту,  створення  можливостей  для  особистісного  та  професійного  зростання  педагогічних  працівників.

Ефективність  соціалізації  дітей  зростає  за  умови:

-педагогізації  середовища,  взаємодії  з  громадськістю,  створення  позитивного  іміджу  закладу,  педагога;

-підвищення  рівня  культури  учасників  освітнього  процесу,  забезпечення  психолого-педагогічного  супроводу  соціалізації  дітей  різного  віку;

-створення  розвиткового  освітнього  простору  навчального  закладу  для  врахування  індивідуальних  особливостей  і  можливостей  самореалізації  дітей;

-використання  інноваційних  освітніх  технологій;

-упровадження  нових  методів  контролю  знань  та  оцінювання  для  формування  навичок  рефлексії  та  розвитку  оцінної  складової  самосвідомості  дітей;

-розширення  рольового  простору  кожної  дитини  шляхом  залучення  її  до  системи  суспільно  корисних  справ;

-актуалізації  підготовки  дітей  до  вибору  майбутньої  професії;

-використання  методів  педагогічної  корекції  для  вирішення  актуальних  проблем  педагогів;

-гуманізації  міжособистісних  стосунків,  створення  позитивного  мікроклімату;

-аналізу,  узагальнення  та  впровадження  педагогічного  досвіду;

 

Підготовчий  етап  роботи  над  проектом  (2015-2016н.р.)

Конкретизація  проблеми  на  рівні  регіонів  та  окремих  педагогічних  колективів,  планування  роботи  творчих  груп,  створення  «банку  інформації»  з  питань  соціалізації  та  розвитку  соціальних  компетенцій  дітей,  визначення  основних  показників  для  системного  відстеження,  діагностика  рівня  готовності  колективів  для  роботи  над  проблемою,  організація  роботи  психолого-педагогічних  семінарів  з  проблеми  соціалізації  дітей.

 

Критерії  оцінки  соціальних  якостей  учнів  початкових  класів

 

1.Товариство – наявність  друзів,  добровільна  участь  у  колективних  заняттях,  прагнення  поділитися  своїми  радощами  з  друзями,  безкорислива  допомога  іншим.

2.Повага  до  старших – ввічливість,  слухняність,  надання  посильної  допомоги  дорослим.

3.Доброта – доброзичливість,  турботливе  ставлення  до  молодших,  готовність  поділитися  іграшками,  любов  до  тварин.

4.Чесність – щирість,  правдивість,  звичка  не  брати  без  дозволу  чужі  речі,  визнання  своїх  помилок,  виконання  обіцянок.

5.Працелюбність – сумлінне  навчання,  виконання  обовязків  з  домашнього  господарювання,  активна  участь  у  суспільно  корисній  праці.

6.Бережливість – охайний  зовнішній  вигляд,  порядок  в  особистих  речах,  дбайливе  ставлення  до  майна.

7.Дисциплінованість – старанність,  дотримання  правил  поведінки.

8.Допитливість – інтерес  до  всього  нового,  невідомого,  звернення  із  запитаннями  до  оточуючих,  любов  до  читання.

9.Прагнення  бути  сильним,  спритним -  дотримання  режиму  дня  та  правил  особистої  гігієни,  щоденна  зарядка,  активна участь  у  змаганнях.

Консультація  для педагогів  на  тему:

Особливості  проведення  піших  переходів,

екскурсій, спостережень, дослідів

Вихователь-методист Мацур Б.В.

Піші  переходи: 15хв. (в одну сторону) в другій  молодшій  групі, 20хв.-в середній  групі, 25хв.-в старшій  групі.

Мета: оздоровлення  дітей,  запобігання  гіподинамії, вдосконалення  рухових  навичок  в  природніх  умовах  та  розвиток  фізичної  витривалості.

Підготовка  до  переходу: визначення  мети, розроблення  маршруту, визначення  місць  для  відпочинку,  підбір  фізичних  вправ, які  будуть  використовуватися  на  шляху,  планування  рухової  діяльності  на  кінцевому  пункті,  підбір  необхідного  обладнання, формування  знань  про  отруйні  гриби, ягоди,  рослини,  вивчення  правил  дорожнього  руху,  попередження  завідуючої  (методиста), визначення  не  менше  двох  дорослих,  які  будуть  іти  з  дітьми;  правильне  розміщення  дітей  (попереду- діти із  середнім  темпом  ходьби, всередині – повільних із  швидкими,  менш  організованими,  позаду - найбільш  організованих  дітей), взяти  з  собою  кип’ячену  воду  та  аптечку.

Методичні  рекомендації  до  проведення  переходу:

Під  час  переходу  діти  виконують  різновиди  ходьби  та  бігу,  основні  рухи в  природних  умовах: ходять і бігають  між  деревами,  переступають  з кореневища  на  кореневище,  кидають  шишки  у  стовбур  дерева, стрибають з  пеньків  тощо,  грають  у  рухливі  ігри.

Під  час  відпочинку  (5хв.)  спостерігають у  природі: за  комахами,  метеликами,  птахами,  грають  у  спокійні  ігри,  виготовляють  саморобку  з  природного  матеріалу.

Довжина  шляху  в  один  бік  не  повинна  перевищувати    для  дітей  молодшої  та  середньої  групи – 1,5 км., до  старшої  групи – до 2 км.

Програма  пішохідного  переходу: виконання  різноманітних  завдань  по  дорозі,  подолання  смуги  перешкод,  театралізовані  ігри,  співи,  хороводи,  туристичний  обід,  відпочинок,  різноманітні  конкурси,  ігри-естафети,  змагання.

 

Екскурсії – це  особливий  вид  занять,  на  яких  діти  ознайомлюються  з  явищами  природи  у  їх  взаємозв’язках, з  рослинами  і  тваринами – у  середовищі  існування.

Екскурсії  проводяться  тільки  в  середній  і  старшій  групі,  оскільки  вимагають  великого  зосередження  уваги.

Екскурсія  як  основа  формування  первинних  уявлень  дітей  про  об’єкти  і  явища  природи,  завжди  має  стояти  першою  в  системі  планування  занять  з  рідної  природи  (на  початку  місяця).

Планують  екскурсію  лише  на  першу   половину  дня.  У  день  екскурсії  в  групі  проводять  лише  одне  заняття.  У  плані  вихователь  фіксує  тему  екскурсії,  програмовий  зміст,  матеріали.

Кількість  об’єктів  для  первинного  ознайомлення  дітей  на  екскурсії: для  середньої – два-три  незнайомих  об’єкти,  а  для  старшої – три-чотири.  Обєкти  повинні  бути  різних  класів  і  видів.

На  екскурсіях  діти  засвоюють  великий  обсяг  програмового  матеріалу  з  природи. 

Види  екскурсій: природничі  (до  природних  рослинних  угрупувань)  та  сільськогосподарські  (на  город,  у  сад,  оранжерею,  на  поле,  ферму,  зоопарк).

Структура  екскурсії:

Повідомлення  мети  екскурсії  (зорієнтувати  увагу  дітей  на  основний вид  діяльності-спостереження)

Колективне  спостереження – головна  частина  кожної  екскурсії,  мета  якої – накопичення  дітьми  чуттєвих  вражень,  виділення  зв’язків  і  залежностей  у  природі.

Збирання  природного  матеріалу  (не  є  обов’язковим),  недоцільно  вводити  на  весняних,  літніх  екскурсіях.

Дидактична  гра  на  закріплення.

Підбиття  підсумків.

У  структурі  екскурсії  на  сільськогосподарські  об’єкти  замість  дидактичної  гри  і  збирання  природного  матеріалу  вводиться  розповідь  вихователя  чи  працівника  підприємства.

 

Цільові  прогулянки  проводяться  починаючи  з  молодшого  віку.

Мета:ознайомлення  дітей  з  природою,  її  явищами  в  різні  пори  року. 

Завданням  цільових  прогулянок є  не  стільки  розв’язання  пізнавальних  завдань,  скільки  збагачення  естетичних  і  моральних  вражень  або  виконання  нескладних  практичних  завдань.  Тому  спостереження,  які  проводяться  під  час  таких  прогулянок,  мають  бути  спрямовані  на  розкриття  краси  об’єктів  і  явищ  природи. Цільова  прогулянка  відрізняється  від  екскурсії  обсягом  програмового  матеріалу. Цільові  прогулянки  передбачають  вихід  дітей  за  територію  дошкільного  закладу: до  лісу,  парку,  луків,  водойми.  На  таких  прогулянках  присутня  велика  кількість  зовнішніх  подразників,  які  впливають  на  дітей  і  розсіюють  їхню  увагу.  Разом  з  тим  вони  відзначаються  і  різноманіттям  об’єктів  для  спостережень.  У  цьому  полягає  основна  відмінність  цільових  прогулянок  від  повсякденних,  а  обсяг  навчальної  інформації – основна  їх  відмінність  від  екскурсій.

Методи  ознайомлення  дітей  з  природою

 (наочні, практичні,  словесні)

 

Спостереження,  демонстрування  картин,  досліди,  дидактичні  ігри,  праця,  розповідь  вихователя,  бесіди  тощо.

Прийоми  (складова  частина  методу): показ,  запитання,  пояснення.

 

Спостереження

Спостереження є основним  методом  ознайомлення  дітей з природою. Він  базується   на  чуттєвому  сприйманні,  забезпечує  живий  контакт  дітей з реальними  об’єктами  природи, в результаті  чого  у дітей  формуються  реалістичні  уявлення  про  об’єкти  природи  та  зв’язки  між  ними.  У  процесі  спостережень  розвиваються  аналізатори: зір, дотик, слух,  нюх,  засвоюються  сенсорні  еталони.

 

Спостереження  класифікуються  залежно  від:

-тривалості (короткочасні  (епізодичні) і  тривалі);

-дидактичної  мети  (первинні,  повторні, заключні, порівняльні);

-способу  організації (колективні, індивідуальні).

 

Схема  спостережень  за  об’єктами  (неживої  природи):

-оцінка  краси, своєрідності  явища  природи;

-визначення  причин  явища;

-значення  цього  явища в житті  природи,  діяльності  людини.

 

 Схема  спостережень  за  об’єктами  живої  природи (рослини):

-оцінка  естетичного  вигляду і особливостей  будови;

-вимоги  рослини  до  умов  життя;

-значення  рослини  для  природи і життя  людини;

-інтерпретація  сприйнятого  у світлі  знань  дітей.

 

Схема  спостережень  за  об’єктами  живої  природи  (тварини):

-оцінка  естетичного  вигляду і особливостей  будови;

-спосіб  життя  (де  живе,  чим  живиться, як  захищається, які  сезонні  зміни);

-значення  тварини  в  природі і в житті  людини;

-інтерпретація  сприйнятого  у світлі  знань  дітей.

Досліди

Дослід – це спосіб  матеріального  впливу  людини  на  об’єкт з метою  вивчення  цього  об’єкта, пізнання  його  властивостей.  Використання  дослідів  цінне  тим,  що  вони  мають  велику  переконуючу  силу,  доказовість,  повноту і міцність.

 

Структура  досліду  складається  з  чотирьох  етапів:

 

Перший  етап – підготовка  дітей  до  досліду  (зацікавлення, бесіда).

Другий  етап – початок  досліду:обговорення  умов і висування  припущень.

Третій  етап – хід  досліду.

Четвертий етап – заключний (обговорення  наслідків).

 

Ігри

Для  вирішення  завдань  ознайомлення  дошкільників з природою  використовуються  ігри  будівельно-конструктивні (з природними  матеріалами),  дидактичні  (з природними  матеріалами,  картинками,  іграшками,  словесні) і рухливі. 

 

Праця

Праця  об’єднує,  дисциплінує,  виховує  почуття  відповідальності  за  життя  живих  істот.  Це  один з основних  методів.

 

Консультація  для  педагогів  на  тему:

Організація  та  методика  проведення  екскурсій  у природу

Вихователь-методист  Мацур Б.В.

          Гуманізація  педагогічного  процесу, яка  тісно  пов’язана з екологічним  вихованням  маленьких  громадян  України, вимагає  від  вихователів  дошкільних  закладів  урізноманітнення  форм і методів  роботи з дітьми. Однією з цікавих  форм, використання  якої  надає  великі  можливості у цьому  сегменті  дошкільної  педагогіки, є екскурсії з дітьми у природу.

           Навчальні  екскурсії  (від  лат. еxurcio – поїздка, прогулянка) значаться в педагогіці  як  форма і метод навчально-виховної  роботи, що  дає  змогу  організовувати  спостереження  та  вивчення  різноманітних  предметів і явищ у природних  умовах. Екскурсії в природу  роблять  життя  дітей  цікавішим, допомагають  ліпше  зорієнтуватися в довкіллі: у лісі, на  луці, в парку чи  сквері, на  ставку  тощо.

          Спостереження, які  організовують  під  час  екскурсій, забезпечують  безпосередній  контакт  дітей з об’єктами  природи, в результаті  якого у них  формуються  реалістичні  уявлення  про   об’єкти і явища  природи  та  зв’язки  між  ними.

           Важливим є те, що у процесі  ознайомлення  з природою  на  екскурсіях у дітей  інтенсивно  розвивається  мовлення. Воно  швидко  збагачується  іменниками, прикметниками, дієсловами. Адже  діти  дізнаються  про  нові  назви  рослин, тварин, їхні  якості  та  властивості.  Бесіди  з дітьми  під  час  екскурсій  та  слухання  розповідей  вихователя – ефективний  засіб  розвитку  діалогічного і монологічного  мовлення  малят.

Природничі  екскурсії  забезпечують  чудові  умови  для  розвитку  сенсорної  культури  дошкільників. Адже  природа є джерелом  найбільшого  розмаїття  форм, барв, звуків, запахів. Ці  чинники,  впливаючи  на  чуттєву  сферу  дитини, діють  комплексно, у природній  гармонії.

          Об’єкти і явища  природи  володіють  таємничою  магією  життя, що  постійно  привертає  увагу, цікавить і збуджує  допитливість малюків. А інтерес – це  велика  рушійна  сила  розвитку  пізнавальних  процесів. Чим  більше  інформації  діти  отримують  під  час  екскурсій у природу, тим  більше  їм  хочеться  знати. Нова  інформація, яка  надходить  щодня, сприяє  формуванню  пізнавальної  активності  дітей, яка, у свою  чергу, виступає  основою  для  розвитку  моральних  якостей  особистості  дошкільника.

       Отримані  дітьми  знання  про  взаємозв’язки  між рослинним і тваринним  світом, між  природою і людиною – основа  формування  елементів  екологічної  культури, яка  передбачає  наявність  позитивних  емоційних  почуттів  до  об’єктів  природи, відповідних  знань, а також  практичних  умінь і навичок  догляду  за  об’єктами  природи.  Тому  саме  під  час  екскурсій  дітям  легко  запам’ятати  екологічно  доцільні  правила  поведінки в природі. Тобто  екскурсія  дає  змогу  засвоїти  низку  природоохоронних  технологій і, головне, визначити  стратегію  індивідуальної  морально  спрямованої  поведінки  особистості у природному  середовищі.

          Ознайомлення з різноманітними  об’єктами  та  явищами  природи  під  час  екскурсії – чудова  можливість  для  естетичного  виховання  дошкільників. Сприймання  мальовничих  пейзажів, розглядання  квітів, яскравих  комах – усе  це  допомагає  дітям  навчитися  відчувати  прекрасне, викликає у них  бажання  милуватися  природою, оберігати  її, самим  творити  красу і добро. 

        Неможливо  переоцінити  значення  екскурсії  для  фізичного  розвитку  дітей. Діти,  перебуваючи  на  свіжому  повітрі, багато  рухаються, що  стимулює  обмін  речовин і дає  змогу  загартовувати  організм.

        Природа  України  прекрасна  своїми  ландшафтами, багата  на  рослинний і тваринний  світ, а тому  вихователі  мають  усі  можливості  для  проведення  змістовних  екскурсій з дітьми у різні  пори  року.

 

Планування  екскурсій

 

       Оскільки  екскурсії – це  особливий  вид  занять, на  яких  діти  ознайомлюються  з явищами  природи у їх  взаємозв’язках, з рослинами і  тваринами – у середовищі  існування, необхідно  під  час  проведення  екскурсій  брати  до  уваги  загальні  принципи  побудови  системи  занять, які  полягають у:

-врахуванні  основних  етапів  засвоєння  знань, а саме: первинне  сприйняття; розширення й узагальнення  знань; використання  набутих  знань у нових  умовах;

-наданні  переваги  формам і методам, які  забезпечують  безпосередній  контакт з природою (колективним та індивідуальним  спостереженням, іграм на  природничу  тематику, дидактичним  вправам), а вже  потім – опосередкованим (читанню, бесідам, розгляданню  картин, бесідам  тощо);

-врахуванні  краєзнавчого  принципу  та  принципу  сезонності  під  час  розроблення  змісту  екскурсій;

-передбаченні  в плануванні  повторності  та  поступового  ускладнення  навчального  матеріалу. Але  ускладнення  має  відбуватися  не  лише  за  рахунок  збільшення  обсягу  інформації, але й за  рахунок  розвитку  когнітивних  умінь  дітей: узагальнювати, класифікувати, систематизувати, виділяти  головне й другорядне  тощо.

        Плануючи  екскурсію, треба  пам’ятати, що  вона  має  забезпечувати  первинне  цілісне  яскраве  сприйняття  дитиною  предметів і явищ. Для  розширення  та  узагальнення  уявлень  дітей  про  об’єкти  природи  проводять  повторні  екскурсії.

        Планують  екскурсії  лише  на  першу  половину  дня. У день  екскурсії  у групі  проводять  лише  одне  заняття, потім – екскурсія. Денну  прогулянку  цього  дня  не  організовують. У своєму  плані  вихователь  фіксує  тему  екскурсії, програмовий  зміст, підготовку  вихователя  та  дітей, матеріали, які  необхідні  для  екскурсії.

        Кількість  об’єктів  для  первинного  ознайомлення  дітей  на  екскурсії  має  бути  обмежена. Так, для  середньої  групи  планують  два-три  незнайомих  об’єкти, а для  старої – три–чотири. Для  кращого  запам’ятовування  дітьми  об’єкти  слід  обирати  різних  класів і видів.

       Відстань, яку  можуть  пройти  діти  під  час  екскурсії, може  залежати  як від  загальної  фізичної  підготовки, так і від  їх  вправності  здійснювати  піші  переходи. Приблизно  дорога в обидва  кінці  під  час  екскурсії  має  становити  три-чотири  кілометри.

 

Відмінність  екскурсій  від  повсякденних і цільових  прогулянок

 

         Екскурсія  відрізняється  від  прогулянки  багатьма  параметрами: видом діяльності  та  місцем  проведення: екскурсія – це  заняття, яке проводиться  за  межами  дитячого  садка, а прогулянка – це  повсякденна  форма  роботи, і здійснюють  її, в основному, на  ділянці  дошкільного  закладу; обсягом  програмового  матеріалу: на  екскурсії  він  значно  більший, тому  що  повністю  присвячений  ознайомленню  дітей з природою, а на  прогулянці  менший, тому  що є одним з її  компонентів; систематизацією  знань  та  чіткою  організацією  всієї  діяльності: і на  екскурсії, і на прогулянці  проводяться  колективні  та  індивідуальні  спостереження, та  якщо  на  екскурсії  тематика  спостережень  підпорядкована  єдиній  спільній  меті, то  під  час  прогулянок  вона  може  бути  різноманітною  і неузгодженою  між  собою.

        Екскурсія  більш  подібна  до  цільової  прогулянки, але  це  не  тотожні  поняття.

        Екскурсія  відрізняється  від  цільової  прогулянки  обсягом  програмового  матеріалу – обсяг  завдань, який  потрібно  розв’язати  на  цільовій  прогулянці  значно  менший, ніж  на  екскурсії; залученням дітей  певного  віку:  на  екскурсії  від  дітей  вимагається  тривале  зосередження  уваги:  для  дітей  молодшого  віку  це  неможливо, тому  екскурсії  починають  проводити  лише в середній  групі, в той  час, як  цільові  прогулянки – вже в молодшій; метою: основною  метою  цільових  прогулянок  є не стільки  розв’язання  пізнавальних  завдань, скільки  збагачення  естетичних і моральних  вражень; різноманіттям  об’єктів  для  спостережень (в цьому  основна  їх  відмінність  від  повсякденних  прогулянок, а обсяг  навчальної  інформації – основна  їх  відмінність  від  екскурсій.

Види, зміст  екскурсій у природу   та  їхня  структура

 

         За  змістом  екскурсії  можна  поділити  на  два  види: природничі  (до  лісу, водойми, на  луки, тобто  до  природних  рослинних  угрупувань, а також  ботанічного  саду, парку, скверу – штучних  рослинних  угрупувань.

До  другого  виду  належать  сільськогосподарські  екскурсії: на  город, у сад, оранжерею, поле, ферму, зоопарк.

Під  час  природничих  екскурсій  діти  не  лише  спостерігають  за  об’єктами  природи, але й можуть  побачити  працю  людей, спрямовану  на  поліпшення  природного  середовища.  Організовуючи  сільськогосподарські  екскурсії, вихователь  звертає  увагу  дітей  не  лише  на  працю  людей, але й на  ріст  та  розвиток  рослин, тварин у саду, теплиці, зоопарку.

 

Структура  екскурсії у природу  за  Надією  Яришевою:

 

-встановлення  зв’язку  навчальної  інформації з попереднім  досвідом  дітей  (головне – це  викликати  інтерес  до  теми  спостереження, зв’язати   нову  навчальну  інформацію із  засвоєним  раніше  матеріалом, виявити, що  діти  запам’ятали  краще, а що  гірше);

-повідомлення  мети  екскурсії спрямоване  на  те,  щоб  зорієнтувати  увагу  дітей  на  основний  вид  діяльності, який  буде  здійснюватися  під  час  екскурсії, тобто  на  колективне  спостереження;

-колективне  спостереження є головною, обов’язковою  частиною  кожної  екскурсії, мета  якої – накопичення  дітьми  чуттєвих  вражень, виділення  зв’язків  і залежностей у природі;

-збирання  природного  матеріалу – важливий  структурний  елемент  екскурсії, який  сприяє  закріпленню  знань  поглибленню  інтересу  дітей  до  об’єктів  природи;

-дидактична  гра;

-підбиття  підсумків.

 

Структура  екскурсії  на  сільськогосподарські  об’єкти:

-встановлення  зв’язку  навчальної  інформації з попереднім  досвідом  дітей 

-повідомлення  мети  екскурсії

-колективне  спостереження

-збирання  природного  матеріалу

-розповідь  дорослого  про  об’єкт  спостереження,  діяльність  дорослих  щодо  нього;

-підбиття  підсумків.

 

                                            Опис

                    використання нетрадиційних технік

                       під час занять з малювання

Вихователь: Соломко Т.І.

                                        Малювання пальцями

Матеріали:

- розети з фарбою;

- папір;- вологі серветки.

Спосіб виконання:

Малювати можна не лише пальцями, а й усією долонею, кулачком, ребром долоні. Умочити в фарбу і віддруковувати на папері. Особливу увагу слід звертати на рух  руки і правильне положення «робочого пальця». Щоб отримати відбиток «крапка» палець піднести вертикально над аркушем, а якщо торкнутися всією фалангою, то матимемо «овал». Щоб отримати різнокольорове зображення, на один палець можна наносити  2 – 3 фарби.

Рекомендації з використання:

За допомогою різних форм відбитків можна створити цікаві роботи з декоративного малювання. Цю техніку можна використати під час малювання:

- дощу, снігу;- квітів, дерев;- птахів, риб, тварин;- кетягів калини,винограду тощо.

 

 

                                                 Акватипія

Матеріали:

- шматок целофану;

- дощечка для ліплення;

- фарби різного кольору;

- папір

Спосіб виконання:

 

Одну або кілька фарб великими плямами нанести на дощечку чи целофан. Потім прикласти аркуш паперу і притискаючи розгладити. Залежно від плям, від напрямку розгладжування виходять різні зображення. Можна робити відбиток на мокрому папері – буде інший ефект.

Рекомендації з використання:

Цей спосіб найчастіше  використовують, готуючи  тло  для малювання пейзажів.

 

 

                                            Монотипія

Матеріали:

- папір;

 фарби;

- пензлі.

Спосіб виконання:

Аркуш паперу складаємо навпіл, прогладжуємо лінію згину. На лінію згину наносимо кілька ляпок різного кольору. Аркуш знову складаємо, прогладжуємо рукою, щоб ляпки розтеклися. Розгорнувши, отримуємо несподівані зображення, у яких можна впізнати знайомий образ і домалювати необхідні деталі, щоб він став виразнішим. Або на одній половині аркуша намалювати малюнок чи нанести фарбою яскраві плями і притиснути іншою половиною аркуша – отримаємо два однакових зображення.

Рекомендації з використання:

За допомогою цього способу можна малювати малюнки на тему:

- «У країні двійників»,

 «Місто на річці» тощо.

 

 

 

                     Малювання на мокрому папері

Матеріали:

- акварель;

- папір;

 пензлі;

- ємкості з водою;

- губка.

Спосіб виконання:

 

Губку змочуємо у чистій воді, злегка віджимаємо і рівномірно зволожуємо нею весь аркуш паперу, рухаючись в одному напрямку. Слід навчити дітей надмірно не зволожувати папір, малювати кінчиком пензля, злегка торкаючись паперу. На вологому папері легко змішувати фарби. Розтікаючись, фарби утворюють нові відтінки кольору. Якщо потрібне тло, зафарбовуємо весь аркуш.

Рекомендації з використання:

За допомогою цієї техніки можна виконати різні роботи, зображуючи, зокрема:

- туман;

- дощ;

- «котики верби» тощо.

 

 

                                         Сухий пензель

Матеріали:

- папір (можна тонований);

- пензель (зі щетини).

Спосіб виконання:

 

На кінчик пензля набираємо трішки туші або гуаші. Зайву туш чи гуаш можна обтерти об додатковий аркуш. Застосовуючи різні способи нанесення торцем пензля фарби чи туші на аркуш, зображуємо шерсть тварин, пір’я птахів, траву, крону дерев, тощо. Потім домальовуємо різні деталі, характерні для образу, який зображуємо.

Рекомендації з використання:

Техніку «Сухий пензель» можна використовувати під час малювання:

- птахів, рослин, тварин;

- натюрмортів, пейзажів.

 

 

                                         Крапковий малюнок

Матеріали:

- акварель або гуаш;

- ватні палички;

- вода;

- папір;

 олівець.

Спосіб виконання:

Олівцем виконуємо малюнок на папері. Спочатку за допомогою ватних паличок заповнюємо крапками контур малюнка. Кожну нову фарбу беремо навою паличкою. Потім весь малюнок заповнюємо крапками відповідних кольорів.

Рекомендації з використання:

Цю техніку можна застосовувати, малюючи:

- дощик;

- сніг;

- курчатко;

- казкового птаха;

- різнобарвних рибок.

 

 

                                          Тампонування

Матеріали:

- тампони, зроблені з поролону, або зім’ятий шматочок паперу;

- гуаш;

- папір.

Спосіб виконання:

Поролон або зім’ятий папір змочуємо у фарбі і наносимо відбитки на папір. Під час малювання тампоном не треба змочувати його водою. Фарба, яку набираємо на тампон, має бути дуже рідка.

Перед малюванням слід зробити кілька пробних відбитків на додатковому аркуші паперу для отримання «пухкого» сліду.

Рекомендації з використання:

Цю техніку можна застосовувати, малюючи:

- крони дерев;

- річку, небо, траву, сніг;

- пухнастих тварин.

 

 

                                           Зім’ятий папір

Матеріали:

- акварель;

- широкий пензель;

- білий папір;

- ємкості з водою;

 

- губки.

Спосіб виконання:

Аркуш паперу змочуємо водою і зафарбовуємо. Після цього складаємо навпіл зафарбованою стороною всередину, щоб не забруднитися, та зминаємо. Потім аркуш акуратно розгортаємо. На ньому залишаються заломи, які створюють незвичну фактуру і малюнок. Продовжувати роботу слід після висихання фарби.

Рекомендації з використання:

Техніку «Зім’ятий папір» здебільшого використовують для створення тла малюнка. Яскраві аркуші можна також використати для виготовлення листівок і аплікацій. Елементи потрібної форми слід вирізати ножицями або отримати способом обривання.

 

 

        Малювання восковими олівцями та аквареллю

Матеріали:

- папір;

- акварель;

- воскові олівці або шматочок свічки;

- широкий пензель.

Спосіб виконання:

Воскові олівці виготовлено на основі жирів та воску. Їх можна замінити і звичайними парафінованими свічками.

На аркуші паперу малюємо восковими олівцями або свічкою. Потім зафарбовуємо малюнок аквареллю. Акварель скочується з контурів,нанесених восковими олівцями чи свічкою. Як наслідок, контури залишаються світлими плямами на папері. Цей ефект надає виразності малюнкові.

Рекомендації з використання:

За допомогою цієї техніки можна зобразити:

- підводне царство;

- нічний пейзаж;

- салют.

 

 

                                            Граттаж

Граттаж (від франц. gratter) – скребти, дряпати.

Варіант 1.

Матеріали:

- підготовлений аркуш паперу (спочатку намилюють, потім покривають гуашшю, тушшю або фарбою);

- ручка з пером зірочкою.

Спосіб виконання:

Графічна робота на мильній основі. Робота, виконана таким чином, нагадує гравюру, тому що створюється лініями різних за напрямком, довжиною, плавністю, й виходить бархатистою за рахунок поглиблення продряпування поверхні.

Варіант 2.

Матеріали:

- шматочок стеаринової свічки;

- акварельні фарби;

- туш.

Спосіб виконання:

Графічна робота на восковій підкладці. Фарбами роблять малюнок або зафарбовують аркуш паперу різними тонами, залежно від того, що задумали. Потім ретельно протирають шматочком свічки так, щоб стеарином була покрита вся площина аркуша. Після чого тушшю покривають усю роботу (весь аркуш). Іноді два рази. Продряпують після висихання.

 

Рекомендації з використання:

За допомогою цієї техніки можна зобразити:

- натюрморт;

- пейзаж;

- підводне царство;

- нічне місто;

- космос.

 

 

                                        Набризкування

Матеріали:

- гребінець звичайний;

- пензлик або зубна щітка

- фарби.

Спосіб виконання:

Можна передавати напрямок вітру – для цього необхідно намагатися, щоб бризки лягали на всьому малюнку.

Рекомендації з використання:

Способом забризкування яскраво можна виразити сезонні зміни. Так, наприклад, листя на осиці жовтіє, червоніє раніше, ніж на березі або інших листяних деревах. Вони на ній жовті, й зелені, й жовтогарячі.

Набризкуванням займаються діти з 6-7 років.

 

 

                                          Ляпкографія

Матеріали:

- папір;

- туш або брудна вода.

Спосіб виконання:

На аркуші паперу наносять ляпки, поверх накладається чистий аркуш паперу. Ляпки переходять із одного аркуша на інший. Діти розглядають отримані ляпки, домальовують деталі або просто називають те, що вони побачили.

Рекомендації з використання:

Ця техніка малювання розвиває творчість, уяву, фантазію.

 

 

                                Графічна аналогія

Матеріали:

- папір;

- олівці абр фломастери.

Спосіб виконання:

Так само, як і в математиці, спочатку дітям пропонують геометричні форми, з яких треба викласти якусь іграшку. Після того як діти навчаться дуже швидко викладати різних тварин, їм пропонують малювати тварин, обводячи геометричні форми. У цьому дуже допомагають такі ігри, як «Що сховала фігура?», «Нащо

                                            Ниткою

Матеріали:

- папір;

- ворсиста нитка;

- фарби;

- туш.

Спосіб виконання:

Аркуш паперу складається вдвоє й розгортається. На одну зі сторін довільно укладається нитка, наполовину змочена в туші або чорнилі. Чистий її кінець виводиться за межі аркуша. Змочена частина нитки придавлюється іншою частиною аркуша, і в такому положенні нитка потихеньку витягується. Відкриваємо аркуш – виявляємо зображення, залишене ниткою.

Рекомендації з використання

Така техніка малювання розвиває увагу фантазію.

 

 

   "Нетрадиційні техніки зображувальної діяльності"

Вихователь: Коваленко Т.Л.

Розвиток творчої активності особистості є одним із найбільш актуальних завдань суспільства. Сучасній людині насамперед потрібно оволодівати інструментарієм професійної діяльності. Це може бути творчі вміння, стратегії й тактики. Тому розвиток творчих здібностей є ключовим завданням освіти дітей дошкільного віку.

Процес навчання має давати можливість для пошуків і відкриттів. Тому ДНЗ має створити належні умови для повноцінного й своєчасного розвитку ініціативної творчої особистості. Це вимагає від педагогів нових підходів щодо організації освітнього процесу.

Вихователь, котрий прагне працювати «по – новому», має осмислити, що перш за все, треба змінити своє ставлення до вихованців. Слід навчитися сприймати кожну дитину як рівноправного партнера, як особистість, а отже, рахуватись з її бажаннями. Вихователь має визнати за нею право спілкуватись на рівних, право висловлювати та відстоювати свою думку. Вкрай важливо повірити в можливості дитини та з повагою ставитися до неї.

Творчість дошкільника нерозривно пов’язана з розвитком уяви, а також пізнавальною й практичною діяльністю. Його творче вираження в малюнку визначається тим, наскільки добре він володіє засобами зображення. Засвоєння дітьми різних варіантів відтворення, технічних прийомів сприяє їхньому творчому розвитку.

Поняття техніки включає в себе розвиток і узгодження діяльність очей і рук. Особливе значення має правильне зображення контуру, форми, кольору предметів тощо.

Традиційними техніками вважаються ті, які вже виправдали себе в процесі навчання і введені до сучасних програм. Нетрадиційні – це нові, але досить відомі техніки. Вони ще не знайшли широкого застосування, проте можуть бути досить ефективними для розвитку дитячої творчості.

Нетрадиційні техніки дають можливість відійти від стереотипів, надати дитині максимальну свободу в її образотворенні. Вони досить прості в технічному плані, тому діти легко їх засвоюють і отримують задоволення від результатів. Також такі техніки дають дітям унікальні можливості для експериментування, пошуків образів, сміливих втілень на папері незвичайних фантазій, вражень, думок.

 

 

Нетрадиційні техніки малювання відкривають широкі можливості для розвитку уяви і творчих здібностей дітей.

 

                       Нетрадиційні техніки малювання

 

ОПИСАННЯ ТЕХНІК

 

                                 ПАЛЬЧИКИ – ПЕНЗЛІ

 

Під рукою немає пензля? Байдуже. Один палець вмочи в червону фарбу, другий – у синю, третій – у жовту. Чим це не пензлі?

 

                                       ДРУК ВІД РУКИ

 

Вмочимо усю долоню (або її частину) у фарбу і залишимо на папері відбиток. А можна «розфарбувати» долоню в різні кольори. Фарби не лише бачимо, а й відчуваємо!До відбитку долоні можна додати відбиток одного чи двох пальців у різних комбінаціях. А відбиток від однієї долоні (без пальців) схожий на чиєсь обличчя. Хто це? Візьмемо пензлик або фломастери і домалюємо потрібні деталі.

 

                                            ШТАМП, ШТЕМПЕЛЬ

Ця техніка дає змогу зображувати один і той самий предмет багато разів, складаючи з його відбитків композиції, прикрашаючи ними запрошення, листівки, серветки, сукні тощо.

 

Штампи, штемпелі виготовити нескладно. Потрібно взяти гумку, намалювати на торці задуманий малюнок і зрізати все зайве. Замість гумки можна використати цупкий поролон, картон, або звичайну картоплю.

 

У середніх групах можна використовувати штампи з геометричними формами.

 

Старші дошкільники здатні складати більш складні композиції, домальовуючи до відбитків потрібні деталі.

 

                                         ПЛЯМОГРАФІЯ

Ігри з плямами допомагають розвивати окомір, координацію і силу руху, фантазію і уяву. Візьмемо трубочку для коктейлю і обережно подмухаємо на краплину… Побігла вона вгору, залишаючи за собою ще одну пляму іншого кольору. Нехай зіллються. На що схожі сліди від них?

 

                                     КОЛЬОРОВІ НИТОЧКИ

Візьміть нитки завдовжки 25 – 30 см, розфарбуйте їх різними кольорами. Викладіть – за бажанням – на одній зі сторін складеного навпіл аркуша. Кінці ниток виведіть назовні. Складіть половинки аркуша, притисніть їх один до одного, розгладьте. Потім, не прибираючи долоні з аркуша, обережно витягуйте нитку за іншою. Розгорніть аркуш. Що бачите?

 

                                            ТАМПОНУВАННЯ

Зробити тампон із марлі(його можна замінити шматочком поролону). Штемпельна подушка буде за палітру. Набрати фарби і легким дотиком до паперу намалювати щось пухнасте, легке, прозоре.

 

                                                  НАБРИЗК

Суть техніки – у розбризкуванні краплини за допомогою спеціального пристосування. Можна використати зубну щітку та стеку. Зубною щіткою у лівій руці наберемо трохи фарби, а стекою будемо проводити по щетинках швидкими рухами до себе. Бризки полетять тільки на папір. Тому краще починати засвоювати цю техніку влітку на прогулянці.

 

                      МАЛЮВАННЯ НА ЗІМ’ЯТОМУ ПАПЕРУ

Особливість цієї техніки полягає в тому, що в місцях згинів паперу (там, де порушується його структура) фарба під час зафарбовування є інтенсивнішою, темнішою – це називається ефектом мозаїки. Малювання на зім’ятому паперу дуже просто. У старших групах діти можуть підготувати полотно самостійно.

 

                                                  МОНОТОПІЯ

Потрібна гуаш різних кольорів і зігнутий навпіл аркуш паперу. Намалюємо половину круга на праві від згину стороні аркуша. А ліву сторону притиснемо (до правої) і розгладимо. Відкриємо аркуш.. Що бачимо? М’яч? А може сонце? Тоді домалюємо промені. Спочатку цю техніку можна використовувати як вправу для розвитку фантазії, уяви, почуття кольору і форми. Нанесемо яскраві плями на одну половину аркуша, притиснемо до неї другу, ретельно розгладимо і розгорнемо. Що вийшло?

 

                       МАЛЮВАННЯ НА ВОЛОГОМУ ПАПЕРУ

Для малювання знадобляться волога серветка та склянка з водою. Умочимо папір у воду та покладемо на вологу серветку (щоб папір не висихав). Візьмемо акварельну крейду і намалюємо все, що забажаємо. Опанувати цю техніку можна вже в молодшій групі.

 

                                                  ГРАТТАЖ

Сутність цієї техніки – у видряпуванні. Нанесемо кольорове тло аквареллю і підсушимо папір. Потім затремо його воском, парафіном або звичайною свічкою. Візьмемо пензлик, вмочимо його в туш і поводимо ним по шматочку мила. Цією сумішшю покриваємо парафіновий аркуш. А тепер візьмемо загострену паличку і почнемо видряпувати малюнок.

 

                                             Воскове малювання

 

Такий спосіб здавна використовували народні майстри для розпису яєць. Суть його в тому, що фарба скочується з поверхні, по якій провели восковою крейдою чи свічкою. Беремо пензлик або великий тампон із фарбою, проводимо по паперу – на кольоровому тлі з’являється малюнок. Знадобляться фарба, пензлики чи тампони, воскова крейда чи тоненькі свічки. Така техніка малювання свічкою називається «Сліпим малюванням».

 

                                                    МОНОТОПІЯ

Відбитки листя різного розміру, форми. Назбирати листочків, нанести на них фарбу від середини до країв листочка. Покласти на білий аркуш паперу і добре притиснути.

 

                                   МАЛЮВАННЯ ЗУБНОЮ ЩІТКОЮ

Для малювання зубною щіткою потрібна густа, напівсуха гуаш фарба. Зубну щітку потрібно вмочити у фарбу. Доторкнутися до аркуша паперу потрібно всім ворсом, щоб від кожної ворсинки залишився слід.

 

                                         МАЛЮВАННЯ ПОРОЛОНОМ

Вмочаємо шматочок поролону у фарбу й малюємо методом примакування. Дуже добре малювати пухнастих звірів, сніг, сніговита, а можна легко зафарбувати тон.

 

                                        МАЛЮВАННЯ МАНКОЮ

Для того, щоб здійснити це малювання необхідно нанести контури малюнка, після чого покрити його клеєм ПВА і посипати манкою.

 

Нетрадиційні техніки малювання дають дитині можливість дивуватися і радіти навколишньому світу.

 

               Нетрадиційні техніки ліплення

 

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТЕХНІК

 

Як і інші види образотворчої діяльності, ліплення сприяє формуванню естетичного смаку, розвиває почуття прекрасного, сприяє розвитку зорового сприйняття, пам’яті, образного мислення, умінь та навичок, які необхідні для успішного навчання в школі.

 

«…В образотворчому мистецтві ліплення відіграє таку ж роль, як і арифметика в математичних науках, - наголошував скульптор І.Я. Гінзбург, - вона дає уявлення про предмет як такий.

 

Малюючи ,ми зображуємо предмет дещо відносно. Часто його сутність і головний сенс губляться. Правильне співвідношення частин, відмінність головного від другорядного – усе це чітко виражається при ліпленні предмета».

 

Створення дитиною навіть найпростіших скульптур – творчий процес.

 

Специфіка ліплення визначається матеріалами.

Викликаючи інтерес до ліплення, вихователь, крім традиційних матеріалів для ліплення, повинен використовувати нетрадиційні. Це сприяє не лише підвищенню зацікавленості, а й розвиває та пробуджує творчий потенціал дитини. У ліпленні дитина може виразити власне ставлення до побаченого та внести певний настрій у свою роботу.

 

                                                      ТІСТО

Фігурки та прикраси з тіста захопливі й прості в виконанні. Тісто можна виготовити за різними рецептами.

 

                                           Муле – патат

Муле патат – це еластична, приємна на дотик речовина, з якої полюбляють ліпити як малюки, так і дорослі.

Солоне тісто

Хлібне тісто

 

Тісто з кави та кукурудзяної крупи

Тісто, яке не треба випікати

Оцтове тісто

Їстівні види тіста

Тісто для кексів та домашнього печива

Тісто для глазурі

Тісто з арахісового масла й меду

Пряне тісто

 

                                                        ТИРСА

Для ліплення з тирси необхідно взяти таке: 1 чашка клею для шпалер, 2 чашки тирси, 0,5 чашки води.

Просіюють тирсу, щоб не було гілочок, сміття, кори. Змішують компоненти, додають води стільки, щоб суміш можна було замісити і надати її форму, засипати декілька жмень тирси і все перемішати.

 

                                                          ПІСОК

Клей для шпалер змішують із водою. Додають пісок, аби суміш була схожою на глину. Що дрібніший пісок, то кращою буде поверхня виробу. Сохнуть такі роботи 2 – 3 дні. Потім можна розфарбувати гуашшю та вкрити лаком.

 

                                                    МАШЕ

Маше виготовляється із найрізноманітніших матеріалів. Його можна використовувати для виготовлення скульптурних фігурок, біжутерії, різних іграшкових плошок, дисків тощо. Для деяких виробів із маше потрібна форма (її обклеюють), інші можна виліпити руками, працюючи з маше, як із глиною.

Маше з ватних кульок

 

Маше з мила

 

                                            ПАП’Є – МАШЕ

Звичайне пап’є – маше

Будь – яке пап’є – маше складається з двох компонентів: паперу та клейстеру.

Пап’є – маше з крепового паперу

Для роботи потрібні 1 чашка борошна, 0,5 чашки солі, 3,5 чашки змоченого у воді крепового паперу, декілька крапель ванілінової есенції.

Пап’є – маше з папіросного паперу

Для роботи слід взяти паперові серветки, білий клей ПВА, рідкий крохмаль.

Як бачите, навколо нас є багато нетрадиційних матеріалів для ліплення, використання яких розширить кругозір дитини про навколишнє та залишить інтерес до ліплення надовго.

Отже, робочим матеріалом для ліплення може бути як глина та пластилін, так і будь – які інші матеріали.

 

                 Нетрадиційні паперові техніки

 

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ПАПЕРОВИХ ТЕХНІК

Творча активність, яку проявляють діти, працюючи з папером, їхня зацікавленість цим процесом та успішність допомагають їм виразити своє ставлення до навколишнього світу.

Займаючись паперовою пластикою, діти поглиблюють свої знання з різних технік конструювання з паперу, у них розвивається технічне мислення, творча ініціатива та конструкторські здібності; вони  вчаться  отримувати та розвивати початкові технічні уміння та навички. Розвиток дитини як творчої особистості визначає актуальність вивчення паперових технік.

Діти за своєю природою – винахідники й творці. Завдяки заняттям паперовою пластикою вони отримують можливість вибору. Вони можуть разом із вихователем виконати роботу відповідно до рекомендацій або ж проявити винахідливість та уяву і комбінувати деталі паперу зовсім іншим, незвичайним способом.

Заняття паперовою пластикою потрібно для психічного і фізичного розвитку дитини, вони створюють умови для стимулювання дитячої активності. Заняття паперовою пластикою розвивають здібності дитини.

Перш за все відома техніка паперової пластики – це оригамі

. Оригамі – це мистецтво складання моделей з паперу. Свою назву воно отримало від японських слів «ори»» - складати та «гамі» - папір.

Під час роботи з папером, разом із згортанням використовується й інша техніка паперової пластики – вирізування. Зроблені таким чином конструкції японською звучать як «кірігамі», тобто «розрізаний папір». Це ще одна незвичайна техніка паперової пластики. З цим мистецтвом знайома чи не кожна людина, адже всі вирізували в дитинстві сніжинки. Тож сутність кірігамі є вирізування та конструювання з паперу найрізноманітніших фігур. Окрім кірігамі та ори гамі, існує кірікомі ори гамі – тобто складання паперу з використанням надрізів.

Ще однією з технік паперової пластики, яка заслуговує на увагу є паперокручення. Англійською цей вид пластики називається квілінг, що в перекладі означає пташине гніздо.

Квілінг – це ще мистецтво виготовлення квітів з паперових стрічок, що безумовно зацікавить дошкільників.

Нетрадиційна аплікація айріс – фолдінг (райдужна оболонка) – техніка складання смужок кольорового паперу у вигляді закрученої спіралі. Ця техніка прийшла до нас з Голландії. Заняття з айріс – фолдінг, окрім творчого розвитку, сприяють формуванню математичних уявлень. Діти ознайомлюються з назвами та ознаками найпростіших геометричних форм, отримую.ть уявлення про просторове розміщення предметів та їх частин (ліворуч, праворуч, у кутку, в центрі тощо і величин). У процесі занять розвиваються почуття кольору, ритму, симетрії і на цій основі формується художній смак.